Постанова

від 19.02.2013 по справі 5004/1407/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Справа № 5004/1407/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Павлович П.Г.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на рішення господарського суду Волинської області від 03.12.12р. у справі № 5004/1407/12 (суддя Войціховський Віталій Антонович)

за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Надія"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"

про стягнення 184 221,69 грн.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 05.02.13 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Крейбух О.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №5004/1407/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Дужич С.П., суддя Василишин А.Р.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/1407/12 від 03.12.12р. позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" на користь сільськогосподарського приватного підприємства "Надія" 175975,36грн. заборгованості, 5205,28грн. пені та 1041,05грн. трьох процентів річних, а всього 182 221,69грн., 3644,43грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи укладення між сторонами договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх ПрАТ "Ратнівський молокозавод" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Ратнівський молокозавод" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 03.12.12р. у справі 5004/1407/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 20.10.12 р., на який посилається суд, не може братися до уваги як доказ при визнанні заборгованості по договору №0101/2012/05 від 01 січня 2012 р., так як в акті не зазначено, що дана заборгованість виникла у зв'язку з невиконанням умов договору, а являє собою заборгованість щодо господарських відносин, які проводилися між позивачем та відповідачем. Також скаржник зазначає, що пеня та три проценти річних розраховані невірно.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 03.12.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги.

Просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвали суду, а.с. -78).

Колегію суддів зазначене процесуальне питання винесено на обговорення.

Представник позивача висловився за продовження розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

У зв'язку з належним повідомленням представників сторін про дату, час судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 03.12.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2012 року між сільськогосподарським приватним підприємством "Надія" (далі по тексту постанови також СгПП "Надія"), с. Велимче Ратнівського району та приватним акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод", смт. Ратне було укладено договір на закупівлю молока за №0101/2012/05 (а.с. 8-9), згідно з умовами котрого СгПП "Надія" було взято на себе зобов'язання продати та передати у власність заготівельнику молоко коров'яче, а ПрАТ "Ратнівський молокозавод", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товару та оплати його вартості у визначеному угодою порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини №337 від 31.05.2012р. за травень 2012 року на суму 47616 грн., №407 від 01.07.2012р. за червень 2012 року на суму 41839,20 грн., №485 від 31.07.2012р. за липень 2012 року на суму 41623,20 грн., №555 від 31.08.2012р. за серпень 2012 року на суму 29354,40 грн. та №611 від 30.09.2012р. за вересень 2012 року на суму 23551,20 грн. (а.с. 11-18, 38-39) було передано відповідачу товарно-матеріальних цінностей (молока) на загальну суму 183 984 грн.

Як зазначає суд першої інстанції, в судовому засіданні представником позивача було надано для огляду оригінали зазначеного вище договору та приймальних квитанцій.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини №337 від 31.05.2012р. за травень 2012 року, №407 від 01.07.2012р. за червень 2012 року, №485 від 31.07.2012р. за липень 2012 року, №555 від 31.08.2012р. за серпень 2012 року та №611 від 30.09.2012р. за вересень 2012 року на загальну суму 183 984 грн. на передачу СгПП "Надія" відповідачу молочної сировини містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх, згідно умов підписаного договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. в травні-вересні місяцях 2012 року господарських операцій.

Пунктом 3.1 договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. було визначено, що заготівельник проводить розрахунки з товаровиробником щомісячно, в українській національній валюті шляхом перерахування фінансових коштів на рахунок товаровиробника не пізніше, як через 10 днів із дня одержання продукції, а остаточні розрахунки проводяться на підставі приймальної квитанції не пізніше 20 календарних днів після звітного періоду (місяця).

Проте ПрАТ "Ратнівський молокозавод" взяті на себе згідно договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті поставлених в травні-вересні місяцях 2012 року товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх в повному об'ємі не оплатило, у зв'язку з чим, на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгувало СгПП "Надія" 175 975,36 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе 183 984 грн. вартості товарів, переданих згідно приймальних квитанцій на закупівлю молочної продукції, за мінусом здійснених розрахунків на суму 8008,64 грн.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні першої інстанції, котре відбулось 22.11.2012р., представник СгПП "Надія" пред'явлені до відповідача позовні вимоги зменшив, у зв'язку із допущеними при поданні позову до суду помилками (неврахування проведеної оплати в розмірі 2000 грн.) заявив клопотання від 22.11.2012р. (а.с. 37) про зменшення пред'явлених позовних вимог та стягнення з відповідача боргу в розмірі 175 975,36 грн. і нарахованих при поданні позову до суду 5205,28 грн. пені та 1041,05 грн. трьох процентів річних, що в загальному становить 182 221,69 грн.

Відповідне клопотання позивача було розглянуте та задоволене, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішувався виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 182 221,69 грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.02.13 р. представник позивача підтвердив факт часткової оплати суми заборгованості відповідачем у сумі 2000 грн., надавши відповідні банківські виписки.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір №0101/2012/05 від 01.01.2012р., котрий за своєю правовою природою є угодою купівлі-продажу, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх ПрАТ "Ратнівський молокозавод" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, місцевий суд прийшов до правомірного висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 175 975,36 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, що сума заборгованості 175 975,36 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, визнається останнім та відображається у підписаному між сторонами акті звірки взаємних розрахунків станом на 20.10.2012р. (а.с. 19).

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що першою інстанцією не враховано того факту, що при зменшенні позовних вимог пеня та три проценти річних також повинні зменшуватись відповідно до заборгованості в сумі 175975,36 грн.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду такі заперечення відхиляються як необґрунтовані та безпідставні, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 4.5 договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. сторонами було визначено, що у випадку невиконання умов п. 3.1. угоди в частині проведення належних розрахунків, заготівельник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочки.

Отже, сторони у п. 4.5 договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 4.5 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 175 975,36 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ПрАТ "Ратнівський молокозавод" пені в розмірі 5205,28 грн., нарахованої з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 4.5 договору №0101/2012/05 від 01.01.2012р. за період прострочки платежів з 21.06.2012р. по 22.10.2012р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 5205,28 грн., перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд апеляційної інстанції вважає, що ці вимоги підставні, відповідають фактичним обставинам справи та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 1041,05 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 21.06.2012р. по 22.10.2012р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми трьох процентів річних, апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого господарського суду, який вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення в повному об'ємі.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод" від 03.12.12р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 03 грудня 2012 року у справі №5004/1407/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5004/1407/12 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Василишин А.Р.