ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1200/15-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Костенко Г.В.,
за участю: секретаря судового засідання – Колодяжного Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Фірма Квант-плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -
В С Т А Н О В И В:
14 квітня 2015 року Приватне підприємство "Фірма Квант-плюс" /надалі - ПП "Фірма Квант-плюс", позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач/ про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 17.03.2015 року №1281-25181.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 02.04.2015 року до ПП "Фірма Квант-плюс" надійшла податкова вимога №1281-25181 від 17.03.2015 року про сплату податкового боргу в розмірі 22895,00 грн. Вказував, що авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств сплачено товариством у повному обсязі, у зв'язку із чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваної вимоги. Стверджував, що платник податків, який ініціював банківський переказ зі сплати податку звільняється від відповідальності за несвоєчасне зарахування банком сплачених коштів до бюджету та не зарахування цих коштів до бюджету взагалі, оскільки відповідальність за зарахування цих коштів покладено законом на банківську установу, яка здійснює обслуговування платника податків. Позивач вважає податкову вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с.55/.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с.64/, в якому також просив відмовити в задоволені позову з підстав викладених в запереченні на позовну заяву /а.с. 58-60/.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.03.2015 року Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкову вимогу №1281-25181 /а.с.6/, відповідно до якої ПП "Фірма Квант-плюс" повідомлено про наявність у нього, станом на 16.03.2015 року, податкового боргу в сумі 22895,00 грн.
Позивач не погодився з податковою вимогою та оскаржив її до суду.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковій вимозі від 17.03.2015 року №1281-25181, суд виходить із наступного.
За визначенням п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної вимоги відповідачем є узгоджена сума податкового зобов'язання по авансовому внеску з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 22895,00 грн, що залишаються не сплаченими позивачем.
Так, позивачем до Кременчуцької ОДПІ було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, згідно якої ПП "Фірма Квант-плюс" задекларувало на 2014 рік авансований внесок, що підлягає до сплати в бюджет щомісячно у розмірі 22895,00 грн /а.с.15-16/.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 56.11 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Разом з тим, відповідно п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Положенням п. 22.4 ст. 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (п. 1.29 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Відповідно до п. 1.23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Згідно із ст.ст. 22.3, 22.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2 п. 16.2 ст. 16 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.
Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, зокрема з моментом прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Суд зазначає, що пунктом 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, передбачено, що Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".
Якщо дата складання розрахункового документа (реєстру) збігається з датою його виконання (списання банком коштів за цим документом), то реквізит "Дата надходження" може не заповнюватися.
Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.
Ініціювання переказу вважається завершеним з часу прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Згідно матеріалів справи між позивачем (Клієнт) та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (Банк) 20.01.2011 року укладений договір №3090/57916-18К про відкриття карткового рахунку та надання і використання корпоративної платіжної карти, згідно предмету якого банк відкриває картковий рахунок №26050057916980 в гривні та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором /а.с.7-10/.
Матеріалами справи підтверджено, позивачем 16.02.2015 року до обслуговуючого банку ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" м. Кременчука для сплати авансового платежу з податку на прибуток за лютий 2015 року було подано платіжне доручення №242 від 16.02.2015 року на суму 22895,00 грн /а.с.17/.
17.02.2015 року позивачем було направлено на адресу Кременчуцької ОДПІ лист вих.№30 від17.02.2015 року, в якому повідомлялось, що підприємством за допомогою програмно-технічного комплексу "Клієнт-банк" 16.02.2015 року було надано банку платіжне доручення №242 від 16.02.2015 року для сплати авансового платежу з податку на прибуток за лютий 2015 року в сумі 22895,00 грн, однак платіжне доручення не було виконане банком у день їх надходження і не були повернуті підприємству із зазначенням причини невиконання /а.с.19/.
Суд, дослідивши платіжне доручення від 16.02.2015 року №242 на суму 22895,00 грн /а.с.17/, копія якого наявна в матеріалах справи, встановив, що на ньому наявна відмітка банку "одержано банком" 16.02.2015 року та наявні ознаки того, що банком було прийнято дане платіжне доручення до виконання.
Враховуючи те, що платіжне доручення було одержано банком, то суд вважає, що позивачем не було допущено порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.
Пунктом 129.6 ст. 129 ПК України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або цільового фонду.
Якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.
Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.
Таким чином, направлення позивачем до свого банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та єдино достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.
В ході розгляду справи судом не встановлено: здійснення Національним Банком України регулювання економічних нормативів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", які б призвели до нестачі вільного залишку коштів на кореспондентському рахунку банку; перебування банку в процесі ліквідації; здійснення процедури тимчасової адміністрації.
За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що станом на 17.03.2015 року у позивача не було податкової заборгованості, яка вказана в оскаржуваній податковій вимозі №1281-25181 в сумі 22895,00 грн, в зв'язку з чим така вимога не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.
У відповідності до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 182,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням №178 від 09.04.2015 року /а.с.3/, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.
З урахуванням частини першої статті 9 Закону про судовий збір, згідно з якою судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, у резолютивній частині постанови суд повинен зазначити особу, з якої стягується судовий збір, суму стягнення та рахунок (спеціальний фонд Державного бюджету України), на який цей збір стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма Квант-плюс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу від 17 березня 2015 року №1281-25181 Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області користь Приватного підприємства "Фірма Квант-плюс" (код ЄДРПОУ 35778995) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 /сто вісімдесят дві/ грн 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 08 червня 2015 року.
Суддя Г.В. Костенко
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2015 |
Оприлюднено | 12.06.2015 |
Номер документу | 44703165 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
Г.В. Костенко
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні