Постанова

від 05.05.2015 по справі 826/3939/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 05 травня 2015 року                                      № 826/3939/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп» (далі – позивач, ТОВ «Болтон Груп») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.02.2015 року №0000041502, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на 50 000 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу щодо завищення податкового кредиту та від'ємного значення, оскільки положення діючого законодавства з питань оподаткування не позбавляє права позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, оформленого відповідними податковими накладними навіть якщо з боку постачальника (продавця) мають місце будь-які недоліки оформлення та складання податкової звітності Зокрема, позивач зазначив, що він не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку, в той час, позивач вказує на те, що він звертався до відповідача із відповідною заявою зі скаргою на постачальника додаток 8 до податкової декларації з ПДВ, в якому відбулося включення суми податку до податкового кредиту та всі необхідні первинні документи, тому відповідач без урахування всіх обставин протиправно виніс податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти позову, мотивуючи тим, що згідно бази даних ІС «Податковий блок» контрагентом позивача не подано декларацію з податку на додану вартість та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму, яку було включено до складу податкового кредиту ТОВ «Болтон Груп» та не зареєстровано податкові накладні, відтак у зв'язку з виявленням розбіжностей даних та придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними або оформлені з порушенням вимог, податковим барном зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту. Представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. З огляду на викладене, з урахуванням положень ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини. ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві відповідно до статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість року ТОВ «Болтон Груп» (код ЄДРПОУ 39369285)  з питань перевірки правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.01.2015 р. №9078655509), за результатами якої складено акт 14.02.2015 р. №146/1-26-50-15-20-39369285. Згідно висновків, викладених в акті, контролюючим органом встановлено порушення вимог п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Болтон Груп» завищено податковий кредит на суму 50 000 000 грн. та завищено від'ємне значення (р. 19) на суму 50 000 000 грн. На підставі викладених висновків відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000041502 від 24.02.2015 р., яким позивачу в картці особового рахунку платника податків, що ведеться в органі державної податкової служби, зменшено на 50 000 000,00 грн. суму від'ємного значення суми податку на додану вартість. Не погоджуючись із вказаним рішенням, яке вважає прийнятим з порушенням норм чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного. Як вбачаться з матеріалів справи, прийшовши до висновку про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України, відповідач в акті перевірки зазначив, що згідно додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року основним постачальником позивача є ТОВ «Джетрок» (код ЄДРПОУ 39289954), взаємовідносини з яким відбувалися в грудні 2014 року та сформовано податковий кредит в сумі 50  000  000,00 грн. Однак, при проведенні камеральної перевірки згідно бази даних ІС «Податковий блок» ТОВ -Джетрок» не подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 300  000  000,00 грн. в тому числі ПДВ 50  000  000,00 грн., які було включено до складу податкового кредиту ТОВ «Болтон Груп». При цьому, судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Джетрок» (Постачальник) укладено договір поставки №0119С-14 від 19.12.2014 року, згідно умов якого ТОВ «Джетрок» зобов'язалось поставити на користь позивача насіння соняшника врожаю 2015 року, а позивач, в свою чергу, зобов'язався сплатити їх вартість на умовах, визначених в цьому Договорі. На виконання умов договору ТОВ «Болтон Груп» виписало на користь позивача ряд податкових накладних. Згідно умов договору позивач здійснив перерахування на користь ТОВ «Джетрок» грошові кошти в сумі 300  000  000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 50  000  000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 30.12.2014 р. №1-188. Перерахування коштів здійснювалось у формі безготівкового розрахунку з поточного рахунку позивача на поточний рахунок ТОВ «Джетрок», що відкритий в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», що підтверджується довідкою «Дебітово-кредитовий оборот за 30.12.2014 р.», виданою АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Також, в підтвердження факту здійсненої господарської операції позивач надав копію податкової накладеної №1 від 30.12.2014 р. на суму 300  000  000,00 грн., виписаної контрагентом на користь позивача, яка була включена до складу податкового кредиту ТОВ «Болтон Груп» в декларації з ПДВ за грудень 2014 року від 02.02.2015 р. №9079643726. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Так, відповідно до положень п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Згідно п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Згідно положень п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. З аналізу вказаних норм випливає, що Податковий кодекс забороняє включення сум податку до податкового кредиту, якщо вони не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. При цьому, пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень з 1 січня 2012 року. Згідно з абз. 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Між тим, статтею 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією. Як підтверджується матеріалами справи, з'ясувавши, що ТОВ «Джетрок» не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна №1 від 30.12.2014 р. на суму 300  000  000,00 грн., позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, додаток №8 до податкової декларації з податку на додану вартість, від 20.01.2015 р. вих. №01/20/01, разом з копіями первинних документів, а саме: копію податкової накладної, копії платіжних доручень в кількості 188 шт., копію довідки Дебітово-кредитовий оборот за 30.12.2014 р. Отримання вказаної заяви підтверджується відміткою відповідача на примірнику заяви від 20.01.2015 р. за вх. №1703/10. Будь-яких зауважень щодо форми, змісту, порядку оформлення первинних документів відповідачем під час проведення камеральної перевірки не виявлено та не вказано про це в акті камеральної перевірки №146/1-26-50-15-02-39369285 від 14.02.2015 р. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, з огляду на вище викладене, надані позивачем відповідачу до скарги згідно додатку 8 до податкової декларації з подачку на прибуток за грудень 2014 року копії документів , є первинними документами, які свідчать про перерахування грошових коштів, тобто є достатніми даними в розумінні п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України для отримання платником податків права на віднесення сум за цими платіжними документами до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що будь - яких підтверджень, що укладений між позивачем та його контрагентом договір породжує інші негативні податкові наслідки, відповідачем під час перевірки не виявлено. І позивач, і постачальник товарів, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на формування податкового кредиту, в момент здійснення господарської операції були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на облік в податковому органі, мали статус платника. Провівши системний аналіз норм права, беручи до уваги усі фактичні обставини, суд приходить до висновку,  що  позивачем виконано всі необхідні дії, передбачені діючим податковим законодавством України, необхідні для підтвердження права на податковий кредит, задекларований у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року. Суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, подана заява, разом з підтверджуючими документами, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, є підставою для включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в задекларованому обсязі. Окрім того, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.05.2014р. у справі № 826/1366/13-а, вимоги Податкового кодексу України щодо подання податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг, разом зі скаргою на постачальника, позивачем виконані в повному обсязі, а надання в подальшому розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, які додаються до заяви, в паперовому вигляді, після подання засобами електронного зв'язку в електронній формі не є порушенням зазначених вимог податкового законодавства. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно зменшено позивачу суму від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за грудень 2014 року в розмірі 50 000 000,00 грн. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до наведених вимог, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. В той же час, позивачем доведено факт порушення відповідачем положень чинного податкового законодавства України та надано достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, суд вважає за необхідне, з метою захисту порушених прав позивача, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.02.2015 року №0000041502, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення суми податку на додану вартість на 50 000 000,00 грн. Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись ст.ст.  94, 158-163 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В: Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп» задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.02.2015 року №0000041502. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Болтон Груп» (код ЄДРПОУ 39369285) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. Суддя                                                                                                            В.П. Шулежко