Постанова

від 10.06.2015 по справі 813/2567/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И         10 червня 2015 року                                                                                    № 813/2567/15   Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лейко-Журомської М.В. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до КВТП «Хлібодар» про стягнення заборгованості встановив: на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до КВТП «Хлібодар» про стягнення заборгованості в розмірі 2665,05 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки відповідачем не виконаний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, тому такий зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню. 20 травня 2015 року відкрито скорочене провадження у справі. Відповідачу надано строк для подання заперечення на позов або заяви про визнання позову, роз'яснено наслідки такого неподання. Оскільки відповідач повідомлений належним чином та з врахуванням того, що від нього не надходило заперечення на позов, суд вважає за можливе, відповідно до частини 3 статті 183-2 КАС України, розглядати справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.           Статтею 43 Конституції України встановлено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.                                Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» №2961-IV від 06.10.2005 року передбачено, що робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.                                Відповідно до частини 1   статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.                                Згідно з частиною 3 статті 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у       порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частин 1-3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Згідно з частиною 5 статті 19 цього Закону виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені       статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. З матеріалів справи судом встановлено, що Колективне виробничо-торгове підприємство «Хлібодар» подало до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік. Відповідно до вказаного Звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2014 році становила 8 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів – 0 осіб. Оскільки норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році для відповідача становив – 1 особа, колективним виробничо-торговим підприємством «Хлібодар» не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. З урахуванням наведеного вище, Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 2  631,25 грн. Оскільки, останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15.04.2015 року, то сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2015 року по 28.04.2015 року (13 днів) складає 33,80 грн. Доказів погашення заборгованості в сумі 2  665,05 грн. відповідачем суду не представлено, не надано доказів на спростування вимог. З врахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає до задоволення. Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються. Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 160-163, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд п о с т а н о в и в : адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Колективного виробничо-торгового підприємства «Хлібодар» (вул.. І.Франка, буд. 5, смт. В.Любінь, Городоцький район, Львівська область; код ЄДРПОУ 30124682) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пл.. Маланюка, 6, м. Львів; код ЄДРПОУ 13817458) заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені за 2014 рік в розмірі 2  665,05 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят п'ять гривень 05 коп.). Судові витрати з сторін не стягуються. Постанова виконується негайно. Постанова може бути оскаржена шляхом подачі протягом десяти днів з дня одержання копії постанови апеляційної скарги, яка подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків оскарження її в апеляційному порядку, є остаточною. Суддя                                                                      М.В. Лейко-Журомська