Постанова

від 05.06.2015 по справі 826/8154/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 05 червня 2015 року                      № 826/8154/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді – Добрівської Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації, у якому просило: - визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог п.6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року №256, а саме, не реєстрації за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового залізницею окремим категоріям громадян по кожному зупиночному пункту Попільнянського району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Овруцької районної державної адміністрації; - стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 39 014,33 грн. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення вимог чинного законодавства України щодо пільг, компенсацій та гарантій, відповідачем було протиправно не здійснено заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач явку в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, направив письмово викладені заперечення, в яких вказав про відсутність заявленої позивачем заборгованості, оскільки Управлінням праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації своєчасно і в повному обсязі на виконання умов укладеного з позивачем договору зареєстровано подані розрахунки суми заборгованості за рахунок і в межах субвенцій з державного бюджету згідно кошторису та плану асигнувань на 2014 рік, що становить 199   620,00 грн., яка станом на 20.05.2015р. профінансована, в тому числі в 2014 році в сумі 7   553,00 грн. та в 2015р. в сумі 192   067,00 грн. Дані оплати проведені відділом казначейства в рахунок погашення сум заборгованості, згідно судових рішень за попередні роки. Тобто, вся сума коштів, передбачена субвенцією (192   067,00 грн.), затвердженої сесією обласної Ради на 2015 рік використана в повному обсязі. За твердженням відповідача, кредиторська заборгованість з виплати компенсацій транспортним підприємствам за пільгове перевезення окремих категорій громадян на кінець року може обліковуватись за фактично надані послуги лише в межах бюджетних призначень відповідного року у разі незабезпечення фінансування планових показників. В задоволені заявленого в письмових запереченнях клопотання відповідача щодо витребування у позивача інформації щодо осіб, які віднесені до пільгової категорії населення (прізвища, ім'я, по-батькові; серія, номер посвідчення, яке дає право на пільгу; ким і коли видане посвідчення) у судовому засіданні ухвалою суду було відмовлено, з огляду на те, що вказана інформація не є предметом доказування в даній справі. При цьому, в разі наявності підстав у відповідача щодо правильності обрахунку позивачем сум компенсації за надані послуги особам, що віднесені до пільгової категорії населення, Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації не позбавлено можливості узгодити такі суми в порядку, визначеному укладеною з позивачем угодою та/або у встановленому законодавством порядку. У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, від якого надійшла письмово викладена позиція по справі та клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження. Заслухавши наведені в обґрунтування позовних вимог доводи представника позивача, ознайомившись із письмово викладеними запереченнями відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне. Як вбачається із матеріалів справи, 10 січня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №2 про розрахунки за перевезення пільгової категорії пасажирів за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (далі по тексту – Договір №2). Згідно умов зазначеного договору ДТГО «Південно-Західна залізниця» як перевізник забезпечує перевезення окремих категорій громадян, відшкодування витрат за пільгове перевезення яких здійснюється у відповідності до статті 102 Бюджетного кодексу України та щомісяця, не пізніше 6 числа, подає платнику (відповідачу по справі) розрахунок необхідної суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян в залізничному транспорті на приміських маршрутах згідно форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року №1359. У свою чергу, платник забезпечує протягом 3-х днів перевірку наданого перевізником розрахунку суми компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян і складає акт звіряння розрахунку за надані послуги в межах бюджетних призначень на 2014 рік та здійснює розрахунки з перевізником у 5-денний термін після отримання відповідного фінансування в межах обсягу затверджених асигнувань на ці цілі. У разі скорочення (збільшення) обсягу затверджених асигнувань, платник вживає заходи щодо приведення договірних зобов'язань з перевізником та обсягів бюджетних зобов'язань у відповідність до уточнених обсягів бюджетних зобов'язань. Пунктом 5.1 Договору №2 передбачено, що термін його дії встановлюється з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. На виконання умов Договору №2 позивачем у період з 01 січня по 31 грудня 2014 року було забезпечено здійснення перевезення пільговиків, у зв'язку з чим ним понесені витрати, у вказаний період на загальну суму 39   014,33 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рахунків. Відповідачем зазначені витрати ДТГО «Південно-Західна залізниця» за спірний період не відшкодовані та не заперечується Управлінням. Отже, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за надані протягом січня – грудні 2014 року послуги по перевезенню пільгових категорій громадян в приміському сполученні залізничним транспортом перед позивачем становить 39   014,33 грн. Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного. Так, частиною 5 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» №273/96-ВР від 04 липня 1996 року закріплено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг. Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини 1 статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Вказаний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі по тексту – Порядок №256). Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі – головні розпорядники коштів). Згідно з пунктом 5 названого Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами – надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, – щодо, зокрема, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в  цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20. Пунктом 6 Порядку №256 закріплено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі до 25 числа місяця, що настає за звітним, – щодо, зокрема, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20. У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. Пунктом 7 згаданого Порядку передбачено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Відповідно до приписів пункту 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Відповідно до пункту 3 Типового положення  про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської і про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №790 від 30.05.2007 року, основними завданнями управління, зокрема, є: забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері соціально-трудових відносин, оплати і належних умов праці, зайнятості, трудової міграції, пенсійного забезпечення, соціального захисту та соціального обслуговування населення, в тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також ведення обліку осіб, що мають право на пільги за соціальною ознакою; забезпечення у межах своїх  повноважень додержання законодавства про працю, зайнятість, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення та соціальний захист населення. Зі змісту наведеної вище норми вбачається, що на відповідача покладено обов'язок вивчення потреб про об'єми та вартість соціальної послуги, укладення правочинів з надавачами послуг, контролю процесів надання таких послуг та забезпечення компенсаційних виплат надавачам послуг. Таким чином, хоча головні розпорядники коштів при розрахунках компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян обмежені сумами фактичних зобов'язань відповідних бюджетів, проте зобов'язані у разі виникнення додаткових зобов'язань надсилати щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Тобто, при виконанні державної програми соціального захисту населення щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у період з 01 січня по 31 грудня 2014 року при наданні послуг на суму 39   014,33 грн., та за відсутності компенсаційних виплат, головний розпорядник коштів повинен був зареєструвати додаткові зобов'язання та надати про це інформацію фінансовому органу виконкому міської ради. Так, на підставі отриманої інформації, фінансовий орган міг вирішувати питання про фінансування додаткових зобов'язань наступним чином: - збільшення обсягу субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам; - перерозподіл обсягів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за рахунок позицій, по яким не відбулось повного чи часткового освоєння коштів; - реєстрація заборгованості за минулий період та включення її в кошторис наступного періоду. Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач не проводив реєстрації додаткових зобов'язань та не здійснював щомісячне надсилання уточненої інформації про фактично нараховані у звітному періоді суми до фінансового органу виконкому районної ради. Таким чином, відповідач в цій частині не виконав вимоги Порядку №265, чим порушив право ДТГО «Південно-Західної залізниці» на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, чим допустив протиправну бездіяльність та протиправні дії в частині несплати позивачу витрат, понесених останнім на перевезення пасажирів. Аналізуючи доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за надані позивачем послуги по перевезенню пільгових категорій громадян в приміському сполученні залізничним транспортом, суд вважає за необхідне зазначити, що в мотивувальній частині постанови Верховного Суду України від 13.10.2009 року по справі №21-348во09 зазначено, що мета укладання договору про розрахунки за надані послуги по перевезенню позбавлена ознак, що притаманні меті цивільно-правової угоди, тобто, перевізник не мав за мету набуття майнового блага, а сторони не були вільні у визначенні умов договору. Крім того, Верховний Суд України в даному рішенні зауважив, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади. У відповідності до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2010 року №781/11/13-10 зазначено, що суди, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, дійшли помилкового висновку, що відсутність бюджетного асигнування є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідача. ДТГО «Південно-Західна залізниця» допустимими доказами по справі підтвердило, що належним чином виконує вимоги законів України та постанов Кабінету Міністрів України, якими передбачено державну програму соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету для окремих категорій громадян, а саме: позивачем встановлено таку соціальну пільгу, як безкоштовний проїзд у залізничному транспорті приміського сполучення, відповідно до чого залізниця, надаючи послуги з безкоштовного перевезення таким категоріям громадян, несе матеріальні витрати (витрати на енергоносії, заробітну плату працівникам, знос рухомого складу, витрати на утримання колії та інші витрати), що мають бути відшкодовані останній з державного бюджету на підставі наведених норм чинного законодавства. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів у розмірі 39   014,33 грн. При цьому судом враховується, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не спростовано відомості поданого позивачем розрахунку позовних вимог та не підтверджено належними та допустимими доказами відсутність заборгованості перед ДТГО «Південно-Західна залізниця» або існування її в іншому, ніж наведено позивачем, розмірі. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог п.6 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року №256, а саме, не реєстрації за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового залізницею окремим категоріям громадян по кожному зупиночному пункту Попільнянського району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу районної державної адміністрації. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Попільнянської районної державної адміністрації на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 39   014 (тридцять дев'ять тисяч чотирнадцять) гривень 33 коп. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. Стягнути з місцевого бюджету Попільнянського району Житомирської області на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) гривень 78 коп. Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.           Суддя                                                                                          Н.А. Добрівська