Постанова

від 19.05.2015 по справі 826/7421/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2015 року 15:08 № 826/7421/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Титаренко М.О.

представника відповідача: Марченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український синдикат реклами» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за участю третьої особи публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсивікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиції плюс» про визнання бездіяльності протиправною, припинення юридичної особи,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за участю третьої особи публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсивікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиції плюс» про визнання бездіяльності протиправною, припинення юридичної особи, в якому просить:

- визнати бездіяльність НКЦПФР (вул.Московська,8 корп.30, м.Київ, 01135 ідентифікаційний код 37956207) щодо припинення ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» (01103, м. Київ,вул. Кіквідзе, 18-Б, кімн. 52, ідентифікаційний код 35043708);

- припинити ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» ( 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе18-Б, кімн. 52, ідентифікаційний код 35043708) на підставі, що не пов'язане з банкрутством;

- призначити ліквідатором по припиненню ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» (01103,м. Київ, вул. Кіквідзе,18-Б, кімн. 52, ідентифікаційний код 35043708) арбітражного керуючого Титаренка М.О. (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 823, адреса для листування: 04071. м. Київ, а/с № 57).

Адміністративний позов мотивовано тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не вчиняв дій відповідно до встановлених законом повноважень щодо припинення ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» і таким чином порушив Конституцію України, зокрема ст. 19, відповідно до якої органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що є порушенням прав позивача.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, в судове засідання, не з'явився, про час, дату, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Між ТОВ «Фондова компанія «Ініціатива» (повірений) та ТОВ «Український синдикат реклами» (довіритель) укладено договір №БВ35-13 купівлі-продажу цінних паперів від 19.02.2013р.

Відповідно до предмету вказаного договору, вбачається, що ТОВ "Фондова Компанія «Ініціатива», реалізувало ТОВ "Український синдикат реклами" цінні папери (акції, прості іменні) ПАТ "ЗНВКІФ "Інвестиції плюс" в кількості 594 одиниці.

Листом №10/04/10775/НК від 12.06.2014р. відповідачем було повідомлено позивача про розкриття регулярної щорічної інформації ПАТ "ЗНВКІФ "Інвестиції плюс" за 2007, 2008, 2009, 2010 роки та розкриття повідомлення про проведення загальних зборів, які призначено на 03.04.2013 р. Крім того, позивачу було повідомлено про осіб, які подавали інформацію про ПАТ "ЗНВКІФ "Інвестиції плюс" та інформацію про Голову наглядової ради ПАТ "ЗНВКІФ "Інвестиції плюс".

Позивач посилається на наявність у ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс» ознак фіктивності, зокрема: управління активами третьої особи не здійснюється з 21.02.2013р, у зв'язку з анулюванням ліцензії компанії з управління активами; третьою особою протягом двох років поспіль не надається Відповідачу інформація, яка передбачена діючим законодавством. Остання за 2010р.; не скликаються загальні збори акціонерів третьої особи протягом двох років поспіль. Останні збори відбулися 22.06.2011р.; не подається органам фіскальної служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Остання звітність за 2013р.; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; Слідчим Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві внесено відомості до єдиного реєстру до судових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення керівниками третьої особи, відповідальність за яке передбачена ст. 205-1,4. 1 КК України «Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців».

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1. ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Згідно ст. 247 Господарського кодексу України у випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.

При цьому, відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 755-IV юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною першою ст. 38 Закону № 755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності;неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.

Аналіз вказаної статті свідчить про те, що право на звернення до суду з підстав вказаних вище надається органам доходів і зборів та Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до п. 22 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України має право звертатись до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери та порушувати в суді питання про ліквідацію корпоративного інвестиційного фонду та саморегулівних організацій.

Закон України від 05.07.2012, № 5080-VI "Про інститути спільного інвестування" спрямований на забезпечення залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів і визначає правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб'єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб'єктів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність.

За змістом положень п.1.п. 2 ст.39 № 5080-VI корпоративний фонд припиняється виключно шляхом ліквідації.

Добровільна ліквідація корпоративного фонду здійснюється за рішенням загальних зборів учасників корпоративного фонду у порядку, передбаченому цим Законом, з дотриманням вимог Цивільного кодексу України.

Корпоративний фонд ліквідується в обов'язковому порядку, якщо: 1) внаслідок викупу акцій корпоративного фонду вартість його активів стала меншою, ніж встановлений цим Законом мінімальний розмір статутного капіталу корпоративного фонду; 2) закінчився строк діяльності корпоративного фонду (для строкового корпоративного фонду); 3) проспект емісії акцій корпоративного фонду, випущених з метою спільного інвестування, не зареєстровано протягом одного року з дня внесення відомостей про корпоративний фонд до Реєстру; 4) протягом одного місяця після закінчення дії договору з компанією з управління активами та/або зберігачем активів корпоративного фонду строк дії такого договору не продовжено або не укладено договір з іншою компанією з управління активами та/або зберігачем активів корпоративного фонду; 5) анульовано ліцензію, видану компанії з управління активами на провадження діяльності з управління активами інституційних інвесторів, та не укладено протягом 30 робочих днів договір з іншою компанією з управління активами; 6) анульовано ліцензію, видану зберігачу активів корпоративного фонду на провадження депозитарної діяльності зберігача цінних паперів, та не укладено протягом 30 робочих днів договір з іншим зберігачем активів інституту спільного інвестування;7) в інших випадках, передбачених законом.

Ліквідація з підстав, передбачених цією частиною, здійснюється за рішенням загальних зборів учасників корпоративного фонду. У разі неприйняття ними такого рішення ліквідація здійснюється на підставі рішення суду, зокрема, за позовом Комісії або іншого уповноваженого державного органу.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону № 755-IV суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

Водночас, за змістом положень ст.6 Закону №448, передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери.

Частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Таким чином, враховуючи викладене вище та виходячи з визначення поняття бездіяльності суб'єкта владних повноважень, де бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, судом не встановлено в діях відповідача ознак протиправної бездіяльності щодо припинення ПАТ «Закритий недиверсивікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестиції плюс», у зв'язку із чим відповідна вимога задоволена бути не може.

Щодо позовних вимог позивача про припинення третьої особи та призначення Титаренка М.О. ліквідатором по такому, суд зауважує наступне.

Вимогами ч. 4 статті 105 КАС України передбачений перелік вимог, які може містити адміністративний позов, серед якого відсутня вимога про припинення юридичної особи.

Водночас, ч. 5 статті 105 КАС України передбачається, що адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

В свою чергу, положення п. 22 ст. 8 Закону № 448/96-ВР, наділяють Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку України правом звертатись до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери та порушувати в суді питання про ліквідацію корпоративного інвестиційного фонду та саморегулівних організацій.

Разом з тим, суд звертає увагу на відсутність в чинному законодавстві положень, які б наділяли позивача правом на звернення до суду з відповідною позовною вимогою, а тому суд приходить до висновку про її безпідставність, що, відповідно, унеможливлює її задоволення в межах розгляду даної справи. Відповідно, не підлягають задоволенню і похідні від зазначеної вимоги позивача про призначення його ліквідатором припиненню ПАТ «ЗНВКІФ «Інвестиції плюс».

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Український синдикат реклами» - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 21.05.2015р.

Суддя Є.В. Аблов