Рішення

від 26.05.2015 по справі 761/36296/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 22 -ц/796/5810/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Гриньковська Н.Ю.

Доповідач - Кабанченко О.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Кабанченко О.А.

суддів - Заришняк Г.М.,

Рубан С.М.

при секретарі - Осмолович В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОШВА ПР» про стягнення суми середнього заробітку, премії та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «ГОШВА ПР» про стягнення середнього заробітку, премії та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не було взято до уваги те, що позивач не могла отримати свою трудову книжку від відповідача на протязі певного строку. Суд не вірно застосував норми матеріального права при вирішенні вимог про стягнення премії, не прийняв до уваги розрахунок позивача.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 27 листопада 2013 року між ТОВ «ГОШВА ПР» в особі директора Гошви О.М. та ОСОБА_2 укладено трудовий договір №22/11-14 про прийняття останньої на посаду виконавчого директора з посадовим окладом 10.000,00 грн. щомісяця та щомісячною премією у розмірі 25% від операційного прибутку відповідача.

Наказом №ЗК від 20 січня 2014 року позивач прийнята на роботу на посаду виконавчого директора з випробувальним терміном 3 місяці.

Актами від 13 лютого, 14 лютого, 17 лютого, 18 лютого, 19 лютого, 20 лютого, 21 лютого 2014 року засвідчений факт відсутності позивача ОСОБА_2 на робочому місці.

Наказом №5К від 21 лютого 2014 року позивача звільнено з посади виконавчого директора з 21 лютого 2014 року за ст.28 КЗпП України через незадовільний результат випробування, обумовленого під час прийняття на роботу.

Позивачу нараховано за відпрацьовані у січні 2014 року робочі дні заробітну плату в розмірі 4 761,90 грн., у лютому 2014 року за 8 робочих днів - 4 000,00 грн., компенсація за невикористану відпустку 486,77 грн., утримано 648,79 грн. податку на доходи фізичних осіб, 161,52 грн. єдиного соціального внеску. Виплачено 21 лютого 2014 року на карточний рахунок позивача 3676,46 грн. - різницю між нарахованими 4 486,77 грн. і утриманими 810,33 грн.

Відповідно до виписок банку про рух коштів на рахунку позивачу перераховано на картку: 18 лютого 2014 року за січень 2014 року - 507,25 грн.; 20 лютого 2014 року за січень 2014 року - 3 394,65 грн. та за лютий 2014 року - 3 676,46 грн..

Також судом встановлено, що відповідно до фінансового звіту відповідача в лютому 2014 року мав місце не прибуток, а збиток від операційної діяльності ТОВ «ГОШВА ПР», у зв'язку з чим передбачена трудовим договором премія позивачу не нараховувалась.

Позивач у день звільнення була відсутня на роботі, про необхідність зустрічі для вручення їй копії наказу про звільнення та трудової книжки відповідач повідомляв позивача електронною поштою 21 лютого 2014 року, 25 лютого 2014 року та рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 21 лютого 2014 року, цінними листами від 28 травня 2014 року, 04 липня 2014 року, 20 серпня 2014 року.

Листом від 28 червня 2014 року позивач заявила вимогу відповідачу про видачу до 10 липня 2014 року трудової книжки із записом про звільнення, виплату середньої заробітної плати 34 568,98 грн., щомісячної премії.

Листом від 25 липня 2014 року позивач заявила вимогу відповідачу про видачу до 15 серпня 2014 року трудової книжки із записом про звільнення, виплату середньої заробітної плати 34 568,98 грн., щомісячної премії.

За наданим позивачем розрахунком її середньоденна заробітна плата складає 476,19 грн., загальний розмір середнього заробітку за 65 робочих днів у лютому - травні 2014 року з урахуванням компенсації за 6 днів невикористаної відпустки становить 34 568,98 грн..

У грудні 2014 року позивач звернулась до суду з даним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 23 лютого 2015 року, просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ТОВ «ГОШВА ПР» на її користь: 34 568,98 грн. середнього заробітку за період з 21 лютого 2014 року по 30 травня 2014 року; щомісячні премії у розмірі 25% від операційного прибутку за цей же період в сумі 112 075,00 грн.; моральну шкоду 30 000,00 грн.; зобов'язати відповідача видати їй трудову книжку із записом про звільнення та датою звільнення відповідною до дати видачі книжки. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що п. 3.2. трудового договору сторін від 27 листопада 2013 року №22/11-14 передбачено отримання позивачем щомісячної премії у розмірі 25% від операційного прибутку підприємства, валовий прибуток відповідача за перше півріччя 2014 року склав 1 919 300,00 грн., собівартість - 1 470 000,00 грн., 25 % від різниці від валовими витратами та собівартістю складає 112 075,00 грн., тому розмір премії, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 112 075,00 грн. 21 лютого 2014 року позивач розірвала трудовий договір за власним бажанням, проте причиною звільнення вказано ст.28 КЗпП України, в день звільнення не отримала розрахунок, передбачену трудовим договором премію, яка є частиною її заробітку, копії наказу про звільнення та трудову книжку. 11 березня 2014 року нею отримана копія наказу про звільнення, трудова книжка видана не була..

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач отримала трудова книжку, у зв'язку з чим позивач зменшила позовні вимоги в цій частині.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях проти позову зазначав, що у період часу з 13 лютого 2014 року по 21 лютого 2014 року позивач без поважної причини не з'являлась на роботі, про що складені відповідні акти. Розрахунок з позивачем за відпрацьований час проведено повністю. За результатами роботи товариством отримано негативні фінансові результати, отже за час роботи позивачу не нараховувалась премія за п.3.2 трудового договору. Позивач, заявивши вимоги про стягнення премії, безпідставно не урахувала операційні витрати при визначенні операційного прибутку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення премії та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з безпідставності цих вимог.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом при вирішенні цих позовних вимог невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, не застосовано аналогію, оскільки нормативно-правовими актами, що регулюють фінансову та бухгалтерську звітність підприємства, не визначено поняття операційного прибутку, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що судом першої інстанції були досліджені документи фінансової звітності підприємства відповідача, з яких встановлено, що у період, коли позивач працювала у відповідача, останній прибутку не отримував, отже підстави для нарахування та виплати позивачу премії відсутні.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що розрахунок з позивачем був проведений у повному обсязі (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку) шляхом перерахування на її рахунок належних їй при звільненні грошових коштів у день звільнення - 21 лютого 2014 року, і ці обставини позивачем не заперечувались в суді апеляційної інстанції, отже вірним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, встановивши факт затримки видачі трудової книжки та враховуючи, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку на підставі ст. 235 КЗпП України, суд не в повній мірі з'ясував причини такої затримки, обмежившись лише посиланням на листування сторін.

Як встановлено судом, у день звільнення 21 лютого 2014 року позивач не була присутня на роботі.

Посилання позивача на те, що з питання видачі трудової книжки вона звернулась до відповідача 22 лютого 2014 року не підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, та заперечується відповідачем.

Також відсутні докази того, що позивач у лютому-березні 2014 року отримувала повідомлення відповідача про необхідність з'явитись для отримання трудової книжки.

Судовою колегією з пояснень сторін встановлено, що вперше позивач звернулась до відповідача з проханням видати трудову книжку 11 березня 2014 року, проте трудова книжка не була видана у зв'язку з відсутністю на робочому місці працівника відповідача, який відповідав за облік трудових книжок, тобто з вини відповідача.

В подальшому, 28 травня 2014 року відповідачем був направлений позивачу лист щодо отримання трудової книжки, який вона отримала 30 травня 2014 року, проте не прибула до офісу відповідача за трудовою книжкою. Дана обставина підтверджена матеріалами справи (а.с. 84-90) та визнана сторонами в судовому засіданні апеляційного суду.

Зважаючи на наведене, судова колегія вважає, що у період часу з 11 березня 2014 року по 30 травня 2014 року (45 робочих днів) мала місце затримка видачі трудової книжки з вини відповідача.

Відповідно до положень ст. 235 ч. 4 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до розрахунку позивача, який не був спростований представником відповідача, середній заробіток позивача за час затримки видачі трудової книжки з 11 березня 2014 року по 30 травня 2014 року становить 21 428,55 грн. (середньоденний заробіток 476,19 грн. х 45 робочих днів затримки), і вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214,29 грн.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування рішення суду у повному обсязі, тобто і в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, з ухваленням нового рішення про задоволення цих вимог, без наведення доводів неправильності рішення суду в цій частині, проте, судова колегія, враховуючи період часу затримки видачі трудової книжки з вини відповідача, відсутність доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди та її розміру, не вбачає підстав для скасування рішення суду у зазначеній частині.

Керуючись ст. ст. 307, 308,309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 6 березня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки скасувати.

Ухвалити в справі в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОШВА ПР» (ЄДРПОУ 33887780) про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОШВА ПР» на користь ОСОБА_2 21 428,55 грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОШВА ПР» в доход держави судовий збір у розмірі 214,29 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: