Рішення

від 04.06.2015 по справі 903/350/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 червня 2015 р. Справа № 903/350/15 за позовом прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації, смт. Стара Вижівка, Волинської області

до відповідача-1: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій", смт. Ратне, Ратнівського району, Волинської області

відповідача-2: Синівської сільської ради, с. Синове, Старовижівського району, Волинської області

про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) №21 від 01.12.2013р., скасування рішення сесії Синівської сільської ради №29/5 від 19.11.2013р., зобов'язання звільнити нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки,

Головуюча - суддя Якушева І.О.,

судді Бондарєв С.В.,

Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача : Янчук С.М. - начальник юридичного відділу (дов. №415/38/2-15 від 14.04.2015р.),

від відповідача-1: Шкіринець Ю.М. - заступник директора з юридичних питань та безпеки (дов. б/н від 06.04.2015р.),

від відповідача-2: н/з

В судовому засіданні взяв участь старший прокурор прокуратури Волинської області Леміщак Д.М. (посвідчення №032258 від 20.02.2015р.).

В судовому засіданні з 21.05.2015р. по 04.06.2015р. було оголошено перерву.

Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просив визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) № 21 від 01.12.2013 року, укладений між Синівською сільською радою Старовижівського району та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій", на підставі якого останньому передано нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки частки (паї) № 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323, 324, 325, 326 загальною площею 17, 0 га, вартістю 224 036,20 гривень, що розташовані за межами населеного пункту на території Синівської сільської ради, Старовижівського району; скасувати рішення сесії Синівської сільської ради № 29/5 від 19 листопада 2013 року "Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок часток (паїв) сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" для ведення товарно сільськогосподарського виробництва"; зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" звільнити нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки № 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323, 324, 325, 326 загальною площею 17, 0 га, вартістю 224 036,20 гривень, що розташовані за межами населеного пункту на території Синівської сільської ради, Старовижівського району.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки № 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323, 324, 325, 326, які передані в оренду за договором № 21 від 01.12.2013 року, знаходяться на території Старовижівського району, Волинської області за межами населеного пункту, а тому повноваження з передачі в оренду вказаних у договорі ділянок часток (паїв) належать Старовижівській районній державній адміністрації.

Ухвалою суду від 02.04.2015р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.04.2015р.

В судовому засіданні 15.04.2015р. представник відповідача-1 заявив клопотання про колегіальний розгляд справи.

Для вирішення питання про колегіальний розгляд справи судом було оголошено перерву з 15.04.2015р. по 23.04.2015р.

Розпорядження голови господарського суду Волинської області №01-3/37 від 21.04.2015р. розгляд справи №903/350/15 доручено колегіальному складу господарського суду в складі: головуючої - судді Якушевої І.О., суддів Костюк С.В., Вороняка А.С.

Прокурор, представник позивача в судовому засіданні 15.04.2015р. позовні вимоги підтримали.

Відповідач-1 у відзиві №181/1 від 08.04.2015р. позову не визнав, посилаючись на таке:

- відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду.

Статтями 13, 21 цього Закону встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності , крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 цього Кодексу.

Як вбачається із змісту розпорядження № 164 від 25 липня 2013 року, Старовижівська райдержадміністрація, посилаючись на ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", інші норми чинного законодавства, надала дозвіл СТОВ "Ратнівський аграрій" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок земель невитребуваних паїв Синівської сільської ради, встановивши, що розпорядження діє протягом одного року з часу його прийняття.

Однак, при постановленні даного розпорядження позивач неправильно застосував чинне на момент прийняття розпорядження законодавство, визначивши, що при передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) необхідно в обов'язковому порядку розробляти технічну документацію.

За своєю правовою природою земельні частки (паї) не є земельними ділянками, а тому оренда земельної частки (паю) і оренда земельної ділянки мають суттєво різні якісні відносини.

У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Редакцією Закону України "Про землеустрій", яка діяла до 01.01.2013 року, було передбачено, що одним із видів документації із землеустрою є технічна документація щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку.

Однак, з 01.01.2013р. до вказаного Закону внесено зміни, якими передбачено його застосування лише до випадків розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а не розробки технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Тому, правова підстава з 01.01.2013 року вказувати у розпорядженні про розроблення технічної документації із землеустрою при укладенні договорів оренди земельної частки (паю) відпала.

Таким чином, земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об'єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Указом Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.95р. N 720/95 було передбачено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" N 899-ІV від 05.06.2003 року.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень (ст.ст. 3, 5 Закону).

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі (ст.9 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 04.02.2004 №122 нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Зважаючи на викладене, нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Відтак, враховуючи, що оренда земельної частки (паю) регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 24.01.2000р., якою затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), а також наказом Держкомзему України №5 від 17.01.2000р., яким затверджено форму Типового договору оренди земельної частки (паю) - варто зауважити, що Типовий договір не містить будь-яких посилань на необхідність виготовлення технічної документації з землеустрою. Крім того, законодавство не містить вимог щодо обов'язкових істотних умов у договорі оренди земельної частки (паю).

Відповідно до п.2 згаданої постанови КМУ №119 - реєстрація договорів оренди земельної частки (паю) проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю). Для реєстрації такого договору орендодавець має подати до відповідного виконкому органу місцевого самоврядування договір оренди земельної частки (паю) у двох примірниках та сертифікат на право на земельну частку (пай).

Як вбачається з тексту позовної заяви та пояснень на ухвалу господарського суду Волинської області від 14.04.2015 № 116-487 вих.15 прокурором не зазначено, в чому полягає порушення інтересів держави, не обґрунтовано необхідність їх захисту та не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки, передані в оренду згідно оспорюваного рішення земельні ділянки не відносяться до земель державної чи комунальної власності, а належать у якості частки (паю) фізичним особам не зрозуміло, в чому ж полягає порушення інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до господарського суду з даним позовом.

Позивач в позовній заяві, посилаючись на ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", робить висновок, що договір оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в межах населених пунктів укладають відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Однак, відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Тобто, дана норма регулює відносини щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) і не стосується оренди.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що саме цим кодексом регулюються земельні правовідносини та встановлюються способи захисту цивільних прав та інтересів суб'єктів земельних правовідносин, а статтею 152 Земельного кодексу України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки, що застосовується у разі порушення (невизнання, оспорювання) вже існуючого права на земельну ділянку, яке виникає відповідно до статті 125 Земельного кодексу України.

За визначенням, що міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004, "охоронюваний законом інтерес" - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу в момент вчинення правочину.

Позивачем не надано належні та допустимі докази порушення його права чи охоронюваного законом інтересу станом на час вчинення спірного договору, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 15.04.2015р. позову не визнав з підстав, наведених у відзиві №181/1 від 08.04.2015р.

Відповідач-2 вимог ухвали суду від 02.04.2015р. не виконав, обґрунтованих письмових пояснень на заявлений позов не подав.

В судовому засіданні 15.04.2015р. представник відповідача-2 усно позову не визнав.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 15.04.2015р. заявив клопотання про колегіальний розгляд справи.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових пояснень і доказів розгляд справи було відкладено на 21.05.2015р.

18.05.2015р. прокуратура Старовижівського району за допомогою факсового зв'язку надіслала до суду письмові пояснення №116 505 вих.15 від 14.05.2015р., Старовижівська райдержадміністрація - письмові пояснення №499/21/2-15 від 12.05.2015р.

19.05.2015р. Синівська сільська рада, Старовижівського району подала письмові пояснення №138 від 18.05.2015р. з додатками: копіями проектів поділу на земельні частки (паї) земель, що підлягають паюванню в межах Синівської сільської ради, Старовижівського району.

У зв'язку з необхідністю ознайомлення з поданими сторонами письмовими пояснення і доказами в судовому засіданні було оголошено перерву з 21.05.2015р. по 04.06.2015р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Волинської області №01-3/55 від 04.06.2015р. суддю Костюк С.В. у зв'язку із перебуванням у відпустці замінено на суддю Бондарєва С.В.

Представник відповідача-2 в судове засідання 04.06.2015р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача-а на оголошенні про перерву від 21.05.2015р., що міститься в матеріалах справи (а.с. 109, т.4).

У зв'язку з тим, що відповідач-2 належним чином був повідомлений про судовий розгляд справу 04.06.2015р. розглянуто за його відсутності з врахування поданих ним письмових пояснень і усних пояснень, наданих в попередніх судових засіданнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

розпорядженням голови Старовижівської районної державної адміністрації від 25 листопада 2013 року № 164 сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок земель невитребуваних паїв по Синівський сільській раді, орієнтовною площею 58 га та зобов'язано подати технічну документацію на затвердження в установленому законом порядку для подальшого надання в оренду та укладення договорів оренди земельних ділянок між Старовижівською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій».

Однак, в подальшому сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» з приводу затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок земель не витребуваних паїв по Синівський сільській раді до Старовижівської районної державної адміністрації не зверталось.

19 листопада 2013 року на сесії Синівської сільської ради було прийнято рішення №29/5 «Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок часток (паїв) сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», згідно з яким погоджено надання сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» в оренду на 10 років земельні ділянки частки (паї) загальною площею 46, 40 га, з них: нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки частки (паї) № 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 31 1, 312, 5. 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323, 324, 325, 326 площею 17, 0 га.

Відповідно до ч.3 ст.2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" N 899-ІV від 05.06.2003 року.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" - основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією.

Пункт 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України було доповнено положенням про те, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Як було з'ясовано в процесі розгляду справи, жителі с.Синове своє право повністю не реалізували, тому залишилися не витребуваними земельні частки (паї).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень.

Частиною 2 ст.5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок.

Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» врегульовано питання використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, якою передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляється про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження .

Таким чином, не можна погодитись з доводами відповідача-1 про те, що на правовідносини, які виникли з приводу оренди СТзОВ «Ратнівський Аграрій» нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, не поширюється дія зазначеного Закону, оскільки статтею 13 цього Закону якраз і врегульовано питання використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок.

Правовий аналіз змісту наведених норм зазначеного Закону в їх сукупності дозволяє дійти висновку про те, що після витребування громадянином і виділення йому в натурі (на місцевості) земельної ділянки, він стає власником земельної частки (паю), якому видається сертифікат на земельну частку (пай), а ті землі, які залишилися нерозподіленими (невитребуваними), можуть передаватися в оренду сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією в залежності від місця розташування земельної ділянки.

Згідно з інформацією, наданою Синівською сільською радою №54/02-07 від 25.02.2015р. (а.с.18, т.1), земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв) в урочищі «Каливець» за номерами 301-319, 323 - 326 знаходяться за межами населеного пункту Синівської сільської ради.

За таких обставин прийняте Синівською сільською радою рішення №29/5 від 19.112013р. не відповідає вимогам ст.ст.5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").

Наведені порушення вимог законодавства під час прийняття Синівською сільською радою рішення №29/5 від 19.11.2013р. є підставою для задоволення позову та скасування цього рішення.

Задовольняючи вимогу прокурора в цій частині, судом враховано, що поняття «визнати недійсним» і «скасувати» є тотожними.

Посилання відповідача-1 на те, що з 01 січня 2013р. внаслідок внесення відповідних змін до Земельного кодексу України районні державні адміністрації втратили повноваження передавати в оренду будь-які земельні ділянки сільськогосподарського призначення (у т.ч. ті, що відносяться до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок) спростовується наступним.

В пунктах "а", "ж" ст. 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Тобто, повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин не обмежуються лише Земельним кодексом України, а можуть визначатися й іншими законами України.

Законом України від 06.09.2012 року № 5245 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» пункти 10-12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу виключені. Зазначені зміни щодо повноважень розпорядження землями не торкнулися невитребуваних земельних ділянок часток (паїв). Оскільки земельні частки (паї) не відносяться ні до земель державної, ні до земель комунальної власності, повноваження щодо надання цих земель у користування залишились у районних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування залежно від місця розташування цих ділянок відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

01 грудня 2013 року між Синівською сільською радою, Старовижівського району в особі голови Коцюбчика О. А. як орендодавцем та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» в особі директора Чернецького В. А. як орендарем на підставі рішення Синівської сільської ради № 29/5 від 19 листопада 2013р. було укладено договір оренди земельної частки № 21, згідно з п.п.1.1., 2.1., 2.3. якого СТзОВ «Ратнівський аграрій» передано в оренду невитребувані земельні ділянки частки (паї): № 301, 302, 303, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323,325. 326 загальною площею 17, 0 га, вартістю 224 036, 20 гривень, розміщених в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом в адміністративних межах Синівської сільської Старовижівського району, Волинської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладено терміном на 10 років, зареєстровано в Синівській сільській раді 01 грудня 2013 року за № 21.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що Синівською сільською радою було передано СТзОВ «Ратнівський аграрій» в оренду земельні ділянки, що складають земельні частки (паї), які залишилися невитребуваними громадянами, нерозподіленими, що за змістом ст.13 згаданого Закону не забороняється.

Однак, Синівська сільська рада не мала права на передачу їх у користування СТзОВ «Ратнівський аграрій» та укладення договору оренди, оскільки нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки 301-319, 323 - 326 знаходяться за межами населеного пункту Синове.

У зв'язку з тим, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки № 301, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 323, 324, 325, 326, які передані в оренду за договором № 21 від 01.12.2013р., знаходяться на території Старовижівського району, Волинської області за межами населеного пункту, то повноваження з передачі в оренду вказаних у договорі земельних ділянок належать Старовижівській районній державній адміністрації.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Укладення договору оренди частки (паю) №21 від 01.12.2013р. Синівською сільською радою в той час, коли нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту, суперечить положенням ст.ст. 5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Таким чином, договір №21 від 01.12.2013р. підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

На підставі викладеного, у зв'язку із скасування рішення №29/5 від 19.11.2013р. «Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок часток (паїв) сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», визнання недійсним договору оренди №21 від 01.12.2013р., правові підстави користування СТзОВ «Ратнівський аграрій» земельними ділянками загальною площею 17 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Синівської сільської ради, Старовижівського району, відсутні, а тому підлягає до задоволення вимога прокурора про зобов'язання їх звільнення.

Доводи відповідача-1 про те, що прокурором не доведено порушення інтересів держави, оскільки передані в оренду згідно з оспорюваним рішенням земельні ділянки не відносяться до земель державної чи комунальної власності, а належать до нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, спростовуються наступним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України зазначено, що під поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Оскільки нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки, передані за договором № 21 від 01.12.2013р., знаходяться за межами населеного пункту села Синове, то повноваження щодо їх передачі в оренду належать Старовижівській районній державній адміністрації, а відтак оспорюваний договір оренди порушує права та інтереси держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації як органу, який законодавчо наділений повноваженнями передавати в оренду нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки.

Також, як пояснювала представник позивача, Старовижівська районна державна адміністрація позбавлена права внести зміни до оспорюваного договору оренди або укласти до нього додаткову угоду щодо орендної плати в розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі, встановленої ст. 288 Податкового кодексу України.

У зв'язку із задоволенням позову на відповідачів порівну відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти судовий збір, враховуючи те, що згідно із п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі об'єднання декілька вимог немайнового характеру судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Керуючись ст. 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 21, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 17, п. 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 9, 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення сесії Синівської сільської ради № 29/5 від 19.11 2013 року «Про надання в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок часток (паїв) сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

3. Визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) № 21 від 01.12.2013р., укладений між Синівською сільською радою, Старовижівського району та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій», на підставі якого передано нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки частки (паї) № 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323, 324, 325, 326 загальною площею 17,0 га вартістю 224 036, 20 гривень, що розташовані за межами населеного на території Синівської сільської ради, Старовижівського району.

4. Зобов'язати сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ратнівський аграрій» звільнити нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки № 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307, 308, 309, 310, 311, 313, 314, 315, 316, 317, 318, 319, 323, 324, 325, 326 загальною площею 17,0 га вартістю 224 036, 20 гривень, що розташовані за межами населеного пункту на території Синівської сільської ради, Старовижівського району.

5. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" (44100, Волинська обл., Ратнівський район, селище міського типу Ратне, вул. Нова, 2, код ЄДРПОУ 37236628) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу "Судовий збір, за позовом прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885") 1827 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

6. Стягнути з Синівської сільської ради (44430, Волинська обл., Старовижівський район, село Синове, вул. Радянська, 15, код ЄДРПОУ 04332874) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу "Судовий збір, за позовом прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885") 1827 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

Повне рішення складено: 09.06.2015р.

Головуюча суддя І. О. Якушева

Судді С.В. Бондарєв

А.С.Вороняк