Рішення

від 28.05.2015 по справі 908/2117/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/73/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015 Справа № 908/2117/15-г

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2117/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Нафтопродукт", м. Маріуполь

про стягнення 927386,75 грн.

за участю представників:

від позивача - Якушев С.О., довіреність № 2390-К-О від 15.06.2014 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Нафтопродукт" про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 488000,00 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 242430,90 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 142661,24 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 54294,61 грн. за договором банківського обслуговування № б/н від 21.06.2011 року.

27.04.2015 року на адресу суду від позивача у справі надійшли письмові пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що згідно довідки банку від 20.04.2015 року відповідачу на його поточний рахунок № 26009051801077 були встановлені наступні розмірі кредитних лімітів: 21.06.2011 року - в сумі 50000,00 грн., 15.08.2012 року - в сумі 0,00 грн., 15.03.2013 року - в сумі 50000,00 грн., 16.04.2013 року - в сумі 52000,00 грн., 12.07.2013 року - в сумі 155000,00 грн., 12.08.2013 року - в сумі 165000,00 грн., 09.09.2013 року - в сумі 200000,00 грн., 23.09.2013 року - 500000,00 грн., 01.03.2014 року - в сумі 500000,00 грн., 02.03.2014 року - в сумі 496878,83 грн. Вказує, що за розрахунком заборгованості та виписки за поточним рахунком відповідача видно, що останній користувався кредитним лімітом та сумлінно виконував взяті на себе зобов'язання, не порушуючи період безперервного користування кредитом (не більше 35 днів - пункт 3.2.1.1.11 Умов та Правил), впродовж з 24.09.2013 року по 01.02.2014 року, однак з 03.02.2014 року по 03.03.2014 року відповідач використав кредитний ліміт, наданий банком на загальну суму 500000,00 грн., але не погасив цю суму і тому 02.06.2014 року сума кредиту в розмірі 488000,00 грн. була віднесена на прострочку, що підтверджується випискою по рахунку та копією меморіального ордеру. Разом з тим пояснює, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за тілом кредиту 23.04.2014 року в сумі 12000,00 грн., тому заборгованість відповідача за тілом кредиту дорівнює 488000,00 грн. Також вказує, що нарахування відсотків за користування кредитним лімітом здійснювалось ним відповідно до розділу 3.2.1.4. Умов та Правил надання банківських послуг за формулою: Сальдо х відсоткова ставка (від 24%, 48%, 56%) х кількість днів у періоді/ кількість днів у році (360 днів за умовами договору) х 100%. Поряд з цим зазначає, що за період з березня 2014 року по березень 2015 року у відповідача утворилась заборгованість за винагородою/комісією, яка дорівнює 54294,61 грн. Крім того вказує, що згідно розрахунку заборгованості банком здійснено нарахування пені відповідно до умов договору, а саме: за період з 08.01.2014 року по 16.03.2015 року, яка складає 142661,24 грн. При цьому пояснює, що пеня розрахована за формулою: Прострочена заборгованість х одноденну ставку пені х кількість днів у періоді поділити на 100, а формула для розрахунку одноденної ставки пені: 2*облікова ставка НБУ/кількість днів у році. Разом з письмовими поясненнями позивач також надав суду для приєднання до матеріалів справи заяву відповідача від 21.06.2011 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, довідку банку від 20.04.2015 року про розміри кредитних лімітів, встановлених на рахунок відповідача № 26009051801077, виписки за рахунками: з поточного рахунку, щодо нарахування процентів, комісії/винагороди, пені, копію довіреності на представника.

До прийняття рішення у справі, а саме 22.05.2015 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про зменшення позовних вимог. Так, у вказаній заяві позивач зазначає, що збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та в частині стягнення заборгованості відповідача з комісії/винагороди, яка утворилася станом на 05.05.2015 року, оскільки чинним законодавством України передбачено, а саме: ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 345, ч. 3 ст. 346 ГК України, що банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування (платність) та надання безпроцентних кредитів забороняється, банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. При цьому вказує, що станом на 05.05.2015 року заборгованість відповідача перед банком за відсотками за користування кредитом збільшилася та дорівнює 280386,46 грн., а також збільшилась заборгованість з комісії/винагороди, яка складає 63078,61 грн. Разом з тим, зазначає, що зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості з пені, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VІІ введений мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, яким передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року юридичним особам, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Також зазначає, що оскільки місто Маріуполь Донецької області, де зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність відповідач, відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється АТО згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053 від 30.10.2014 року, тому правомірним є стягнення з відповідача заборгованості з пені, нарахованої до 14.04.2014 року, і тому заборгованість з пені за період з 08.01.2014 року по 13.04.2014 року складає 68,34 грн. Крім того вказує, що розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053 від 30.10.2014 року є чинним, у зв'язку з тим, що Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/18327/14 залишив в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року, якою дії Кабінету Міністрів України щодо зупинення дії розпорядження від 30.10.2014 року № 1053 визнані протиправними. Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 488000,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 280386,46 грн., заборгованість по комісії в сумі 63078,61 грн., пеню в сумі 68,34 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в заяві про зменшення позовних вимог, з якої спір вирішується судом по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні 28.05.2015 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 28.05.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „за заначеною адресою не проживає" а саме те, що підприємство відповідача не знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

Судом було здійснене також повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом надсилання телефонограм 24.04.2015 року та 22.05.2015 року, які наявні в матеріалах справи, що підтверджується витягами з журналу реєстрації телефонограм та факсограм. Однак вказані телефонограми відповідачем не прийняті, про що судом складені відповідні акти № 12/02-17/102 від 24.04.2015 року та № 12/02-17/118 від 22.05.2015 року. Таким чином, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 21.06.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Нафтопродукт" (Клієнт) звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Банк) із заявою про відкриття поточного рахунку № 26009051801077 в гривнях.

В Заяві зазначено, що підписавши цю заяву Клієнт приєднується та погоджується з умовами, викладеними в Умовами і Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку, що розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua і разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до п. 3.2.1.1.16. "Умов та правил надання банківських послуг", далі Умови, при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк та Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Кредитний ліміт стосовно цього розділу Умов являє собою суму грошових коштів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі відомостей про рух грошових коштів на поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників у відповідності з внутрішньобанківськими нормативами та нормативними актами Національного банку України (п. 3.2.1.1.5.Умов).

Згідно з п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому створюється дебетове сальдо.

Пунктом 3.2.1.1.6. Умов визначено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у випадку зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши угоду, Клієнт виражає свою згоду з тим, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Цей договір, а саме - обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором (п. 3.2.1.6.1. Умов).

Умовами п. 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в іншій формі). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами, Банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший строк повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених Умовами, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк.

Періодом безперервного користування кредитом, відповідно до п. 3.2.1.1.11. Умов, є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більш ніж 35 днів.

Порядок розрахунків встановлений в п. 3.2.1.4. Умов. Так, згідно з п. 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. п. 3.2.4.1.1., 3.2.4.1.1.2, 3.2.4.1.3. Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.9. Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не входить. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Пунктом 3.2.1.4.4. Умов встановлений обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п. п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами. Банк може за своїм розсудом не стягувати зазначену комісію у разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень.

Пунктом 3.2.1.1.3. Умов встановлено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.2.2. Умов Клієнт зобов'язався: використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.1.1.1 даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.2.1.2.2.1.); сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п. п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (п. 3.2.1.2.2.2.); виробляти погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11. (п. 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені п. п. 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (п. 3.2.1.2.2.5.), сплатити Банку винагороду відповідно до п. п. 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6., 3.2.1.4.11 (п. 3.2.1.2.2.7.).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору відповідачу був встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок № 26009051801077 з 21.06.2011 року в розмірі 50000,00 грн., з 15.08.2012 року в розмірі 0,00 грн., з 15.03.2013 року в розмірі 50000,00 грн., з 16.04.2013 року в розмірі 52000,00 грн., з 12.07.2013 року в розмірі 155000,00 грн., з 12.08.2013 року в розмірі 165000,00 грн., з 09.09.2013 року в розмірі 200000,00 грн., з 23.09.2013 року в розмірі 500000,00 грн., з 01.03.2014 року в розмірі 500000,00 грн., з 02.03.2014 року в розмірі 496878,83 грн., що підтверджується довідкою ПАТ КБ "Приватбанк" від 20.04.2015 року вих. № 08.7.0.0.0/150420095544.

Так, на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу кредитний ліміт, розмір якого згідно довідки про розміри встановлених кредитних лімітів станом на 23.09.2013 року складає 500000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26009051801077.

Як вбачається з виписок банку по рахунку клієнта, за період дії договору клієнтом використовувались кредитні кошти в межах кредитного ліміту.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем 23.04.2014 року було здійснено погашення заборгованості за тілом кредиту в сумі 12000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача за період з 01.02.2014 року по 01.09.2014 року, яка міститься в матеріалах справи.

У зв'язку з непогашенням відповідачем кредиту у встановлений в договорі строк заборгованість (з врахуванням здійсненої часткової оплати 23.04.2014 року) в сумі 488000,00 грн. з 02.06.2014 року була віднесена банком на прострочення.

Відповідно до п. 3.18.4.1. Умов та Правил (в редакції, яка діяла до 01.07.2014 року) на залишок кредитного сальдо банком нараховані проценти за користування кредитом, з розрахунку 360 днів у році, за ставкою 24% за період з 27.11.2013 року по 02.06.2014 року в сумі 27710,90 грн. Згідно виписки банку по рахунку клієнта, з 02.06.2014 року заборгованість по кредиту в сумі 488000,00 грн., а також несплачені відсотки в сумі 27710,90 грн. віднесені банком на прострочення. На прострочену заборгованість по тілу кредиту банком нараховані відсотки за період з 03.06.2014 року по 27.06.2014 року за процентною ставкою 48% річних.

З матеріалів справи вбачається, що згідно заявки банку від 04.06.2014 року № 6783882 «Про зміну ставок за кредитними лімітами на розрахунковий рахунок та гарантованими платежами» прийнято рішення про збільшення відсоткової ставки за користування кредитним лімітом на розрахунковому рахунку з 01.07.2014 року у зв'язку з різкою зміною вартості ресурсів на міжбанківському ринку, а саме збільшено відсоткову ставку за користування лімітом на розрахунковому рахунку протягом 90 днів з 24% до 36% та починаючи з 91-го дня збільшено ставку з 48% до 56%. Тому з 01.07.2014 року діють Умови та надання банківських послуг в новій редакції, згідно з п. 3.11.4.1.3 якої при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Про зміну процентної ставки банк повідомив клієнта 05.06.2014 року через електронну систему "Приват24", що підтверджується випискою з "Приват24" по клієнту ТОВ "Імперія Нафтопродукт" за 05.06.2014 року, яка міститься в матеріалах справи. У зв'язку з цим за період з 01.07.2014 року по 05.05.2015 року банком нараховані відсотки на прострочену заборгованість за кредитом за ставкою 56%, з розрахунку 360 днів у році.

Матеріали справи свідчать, що банком нарахована комісійна винагорода згідно з п. 3.2.1.4.4. Умов за використання ліміту в період з березня 2014 року по травень 2015 року в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в загальній сумі 63078,61 грн.

Втім, в порушення вимог закону відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії не виконав.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 68,34 грн. за період 08.01.2014 року по 13.04.2014 року, яка передбачена п. 3.2.1.5.1. Умов.

Так, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно з п. 3.2.1.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано Клієнтом.

При цьому, згідно з п. 3.2.1.5.7. Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

За своєю правовою природою Договір банківського обслуговування б/н від 21.06.2011 року в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту, є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З виписки по рахунку Клієнта вбачається, що у період з 01.02.2014 року по 01.09.2014 року із відкритого поточного рахунку відповідача здійснювалися платежі на підставі розрахункових документів Клієнта, списання винагороди, погашення заборгованості за кредитом, погашення процентів за користування кредитним лімітом, погашення пені та погашення комісії згідно з договором банківського обслуговування. Згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем склалася заборгованість за кредитом в сумі 488000,00 грн., за процентами за користування кредитними коштами в сумі 280386,46 грн. та заборгованість з комісії в сумі 63078,61 грн.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 1069 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів те, що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, а розмір заборгованості за кредитом в сумі 488000,00 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 280386,46 грн., заборгованості з комісії в сумі 63078,61 грн. підтверджується наданими до матеріалів справи виписками по поточному рахунку відповідача та розрахунками. Відповідач доказів погашення кредиту, процентів та комісії в повному обсязі суду станом на день розгляду справи суду не надав, позовні вимоги не спростував.

За такими обставинами, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Нафтопродукт" про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 488000,00 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом в сумі 280386,46 грн. та заборгованості з комісії в сумі 63078,61 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з погашення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісії з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.1.5.1. Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п. п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який виплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 3.2.1.5.4. Умов сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.2.1.0.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивачем нарахована пеня на суму боргу по кредиту, процентах та комісії за загальний період з 08.01.2014 року по 13.04.2014 року в сумі 68,34 грн.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає приписам чинного законодавства України та умовам договору, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 08.01.2014 року по 13.04.2014 року в сумі 68,34 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При поданні позову у даній справі позивачем був сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № PROM6BMQ2D від 26.03.2015 року в розмірі 18547,74 грн. Однак в процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 488000,00 грн., заборгованість за відсотками в сумі 280386,46 грн., заборгованість по комісії в сумі 63078,61 грн., пеню в сумі 68,34 грн., що разом складає 831533,41 грн. Відтак, виявлена переплата позивачем судового збору в сумі 1917,07 грн. Так, статтею 7 Закону "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, зокрема згідно з п. 1 ч. 1 вказаної статті визначено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. В процесі розгляду справи встановлено, що позивачем у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог внесено судовий збір в більшому розмірі ніж встановлено законом, зокрема ніж встановлено п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону "Про судовий збір", у зв'язку із чим, згідно положень ч. 2 ст. 7 вказаного Закону судовий збір, сплачений за платіжним дорученням № PROM6BMQ2D від 26.03.2015 року, в розмірі переплаченої суми, а саме 1917,07 грн. підлягає поверненню на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк".

Витрати по сплаті судового збору в сумі 16630,67 грн. покладаються на відповідача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія Нафтопродукт", відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.05.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 627, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1056 1 , 1066, 1067, 1069 ЦК України, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Нафтопродукт" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія Нафтопродукт", 87548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 86 А, код ЄДРПОУ 34752630, на користь:

- Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитом в сумі 488000 (чотириста вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 280386 (двісті вісімдесят тисяч триста вісімдесят шість) грн. 46 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 63078 (шістдесят три тисячі сімдесят вісім) грн. 61 коп., пеню в сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 34 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 16630 (шістнадцять тисяч шістсот тридцять) грн. 67 коп., видавши наказ.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк "Приватбанк", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № 64993919400001 в ПАТ «КБ "Приватбанк", МФО 305299, з Державного бюджету України, одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача:

ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, рахунок № 31215206783007, судовий збір в сумі 1917 (одна тисяча дев'ятсот сімнадцять) грн. 07 коп., сплачений згідно платіжного доручення № PROM6BMQ2D від 26.03.2015 року, про що винести відповідну ухвалу.

Повне рішення складено - 05.06.2015 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.