Рішення

від 28.05.2015 по справі 908/1640/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 19/55/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015 Справа № 908/1640/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО» (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Котляревського, 8, кв. 39)

до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38; фактична адреса: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ємельянова, 69)

про стягнення 555750,63 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 16.03.15. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО» з позовною заявою до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення 853601,06 грн. заборгованості за Договором про закупівлю товару № 011/11/122 від 02.11.12., з яких: 380809,12 грн. - суми основного боргу, 18100,73 грн. - 3% річних, 110156,30 грн. - втрат від інфляції, 344534,91 грн. - збитків за несвоєчасну сплату.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України несвоєчасно виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті поставленого товару, внаслідок чого нараховано суми 3 % річних, збитків від інфляції та збитків за несвоєчасну оплату.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.03.15. порушено провадження у справі № 908/1640/15-г, присвоєно справі номер провадження 19/55/15, розгляд справи призначено на 16.04.15. о 10-00.

Від позивача через канцелярію господарського суду 15.04.15. в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути на свою користь 18731,79 грн. - 3% річних, 192483,93 грн. - втрат від інфляції та 344534,91 грн. - збитків за несвоєчасну сплату.

Дане клопотання відповідало вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнято судом до розгляду.

Судом розглядаються зменшені позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання 16.04.15. не з'явився, але від нього 15.04.15. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.15. не з'явився, але від нього 15.04.15. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім в судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.04.15. розгляд справи № 908/1640/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 13.05.15. о 10-00.

Представник позивача в судовому засіданні 13.05.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО» задовольнити повністю.

Представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО» та зазначає, що станом на 01.04.15. перед відповідачем існує дебіторська заборгованість на суму 334,6 млн.грн. Крім того, відповідач підтверджує виникнення обставин непоборної сили, які унеможливлюють своєчасну сплату за своїми зобов'язаннями Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 2644/05-4 від 28.08.14.

Відповідач зазначає, що позивачем неправомірно нараховано збитки за несвоєчасну сплату на суму 344534,91 грн., оскільки позивачем не доведено факт спричинення йому збитків, а також вжиття певних заходів щодо отримання таких доходів.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.15. заперечив проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО».

В судовому засіданні 13.05.15. представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.05.15. на підставі ст. 69 господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 908/1640/15-г продовжено на п'ятнадцять днів та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 28.05.15. о 12-20.

Представники сторін в судове засідання 28.05.15. не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були попереджені належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, сторони є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і їх неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/1640/15-г.

Розглянувши подані матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.11.12. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенко» (далі - Постачальник) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (далі - Покупець) укладено Договір про закупівлю товару 3 011/11/122 (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити Покупцеві товар - продукти нафтоперероблення рідкі: котельне паливо (код ДК 016-97-23.20.1) у кількості та за цінами, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, відповідно до письмових заявок Покупця.

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунок за поставлений Товар виконується Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця у 90-ти денний термін з моменту отримання заявленої партії Товару та усіх товару-супровідних документів згідно з п.п. 5.7, 5.8 Договору у повному обсязі.

Згідно п. 5.5 Договору, перехід права власності на Товар, що є предметом поставки за цим Договором, виникає з моменту передачі Товару за видатковою накладною.

Продавець зобов'язаний надати в момент постачання кожної партії Товару оригінали всіх товаросупровідних документів: видаткову накладну; податкову накладну; рахунок-фактуру; сертифікат (паспорт) якості; товарно-транспортну накладну (п. 5.7). Продавець зобов'язаний надати Покупцю податкові накладні, оформлені українською мовою та у відповідності із ст. 201 Податкового Кодексу України (п. 5.8).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, в період з 20.11.12. по 24.10.13., позивачем поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 19923505,20 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № 193 від 24.10.13. на суму 22880,88 грн., № 190 від 24.10.13. на суму 190246,32 грн., № 121 від 09.04.13. на суму 193557,60 грн., актами прийому-здачі палива пічного та котельного від 31.10.13., від 24.10.13., від 15.04.13., товаротранспортними накладними та довіреностями на отримання товару, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 7.1.1. Договору сторони обумовили, що Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар.

Відповідно до п. 7.4.1. Договору, Продавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений Товар.

Позивач посилається на те, що відповідачем несвоєчасно сплачено суму отриманого товару, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжними дорученнями та звітами про банківські операції, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надсилався лист-претензія № 1 від 02.07.14. про сплату суми заборгованості за Договором за отриманий товар, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказаний вище лист позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач вартість отриманого товару сплатив несвоєчасно, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим загальна сума нарахованої суми 3 % річних, збитків від інфляції та збитків за несвоєчасну оплату склала 555750,63 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 10.1 Договору встановлено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.10.13.

Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання ними своїх зобов'язань згідно умов Договору (п. 10.2 Договору).

Крім того, частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, закінчення дії Договору не звільняє Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» від відповідальності за його порушення.

Як було встановлено вище, згідно з п. 4.1 Договору, розрахунок за поставлений Товар виконується Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця у 90-ти денний термін з моменту отримання заявленої партії Товару та усіх товару-супровідних документів згідно з п.п. 5.7, 5.8 Договору у повному обсязі.

Судом встановлено, що в період з 20.11.12. по 24.10.13. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 19923505,20 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними № 193 від 24.10.13. на суму 22880,88 грн., № 190 від 24.10.13. на суму 190246,32 грн., № 121 від 09.04.13. на суму 193557,60 грн., актами прийому-здачі палива пічного та котельного від 31.10.13., від 24.10.13., від 15.04.13., товаротранспортними накладними та довіреностями на отримання товару, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Пунктом 7.1.1. Договору сторони обумовили, що Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виконав несвоєчасно, що не заперечується відповідачем та підтверджується платіжними дорученнями та звітами про банківські операції, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідачем порушені строки розрахунків за поставлений товар, згідно умов Договору та вимог норм чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18731,79 грн. - 3 % річних та 192483,93 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно нарахованих позивачем 3 % річних та збитків від інфляції з посиланням на незадовільний фінансовий стан відповідача та обставини непереборної сили, оскільки право вимоги про сплату 3 % річних та інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18731,79 грн. - 3 % річних та 192483,93 грн. - збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком суду).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 344534,91 грн. збитків за несвоєчасну сплату.

В обґрунтування вимог щодо стягнення збитків позивач вказує, що своїми неправомірними діями, щодо невиконання Договору відповідач завдав позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з ростом відпускних цін на паливо пічне, згідно акту консультацій № ЗИ-17 середній рівень цін з урахуванням ПДВ та доставкою по Україні на 06.02.15. на умовах DDP склад Покупця, на товар складає: Жидке пічне паливо - 12000,00 грн. з ПДВ за 1 тн.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 344534,91 грн. збитків за несвоєчасну сплату, суд відмовив в задоволені позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного:

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, відшкодування збитків є різновидом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування господарської санкції у вигляді відшкодування збитків є порушення цивільного права контрагента, тобто вчинення цивільного правопорушення.

У той же час, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно із статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками потерпілої сторони.

Розмір збитків, що виникли в результаті господарського правопорушення, доводиться потерпілим суб'єктом господарювання.

Судом встановлено, що позивачем не надано суду відповідних доказів, які підтверджують розмір збитків.

Позивач безпідставно вважає, що оскільки відповідач не виконав передбачені договорами зобов'язання та не оплатив товар, це спричинило ряд негативних наслідків для продавця, зокрема, призвело до матеріальних втрат (збитків). Відсутні підстави стверджувати, що зріст відпускних цін на паливо знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням відповідачем строку оплати за договором.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем не доведено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО» внаслідок несвоєчасної оплати товару зазнало збитків у розмірі 344534,91 грн., а отже судом відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО» задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Донецька, 38; фактична адреса: 85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ємельянова, 69, код ЄДРПОУ 03337119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНКО» (Донецька область, м. Маріуполь, вул. Котляревського, 8, кв. 39, код ЄДРПОУ 37718791) 18731 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 79 коп. - 3 % річних, 192483 (сто дев'яносто дві тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 93 коп. - збитків від інфляції, 4224 (чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 31 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.06.15.

Суддя І.В. Давиденко