Рішення

від 28.05.2015 по справі 910/10192/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015Справа №910/10192/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танталсгруп";

про стягнення 3 943,40 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Воронюк С. В., представник, довіреність № 179 від 21.05.2015 р.;

Лубкович Г. В., представник, довіреність № 179 від 21.05.2015 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 2 840,56 грн. основного боргу, 76,34 грн. трьох відсотків річних, 698,78 інфляційних втрат, 327,72 грн. пені, а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.04.2015 року порушено провадження у справі № 910/10192/15; розгляд справи призначено на 28.05.2015 року.

У судовому засіданні 28.05.2015 р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвали господарського суду на адресу відповідача.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв. Також відповідач не надав письмовий відзив на позовну заяву та не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ «Тернопільський молокозавод» (надалі - постачальник) та ТОВ «Танталсгруп» (надалі - покупець) 25 березня 2014 року було укладено договір поставки № 19/14-Т (надалі-договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю молочні продукти, а покупець зобов'язується приймати їх та оплачувати.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника, і вказуються в накладних (рахунках) на поставку, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 3.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями у відповідності з заявками покупця, в строки, погоджені сторонами, і вказані у заявках.

Ціна договору складається з усіх сум накладних на товар, який постачається за даним

договором окремими партіями. (п. 4.1. договору)

У відповідності до п. 4.3. викладеного у протоколі узгодження розбіжностей до договору поставки № 19/14-Т від 25.03.2014 р.: «покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару не пізніше 10 (десять) календарних днів з дати приймання товару покупцем, що вказана в накладній, але при умові виконання п. 3.8. цього договору в повному обсязі. Постачальник має право призупинити поставки товару або зменшити на власний розсуд замовлення покупця у випадках протермінованої заборгованості покупця в оплаті раніше поставленого товару, повідомив про це покупця при прийманні замовлення.

Відповідно до умов договору, згідно з залученими до матеріалів справи видатковими накладними, що містять підписи представників сторін, скріплені печатками, а також враховуючи копії платіжних доручень, судом встановлено, що позивачем поставлявся відповідачу, та останнім отримувався обумовлений договором та специфікацією товар, по оплаті якого станом на даний час є непогашеною заборгованість в сумі 2 840,56 грн.

Претензій щодо якості та комплектності вищевказаного поставленого позивачем товару, а також щодо обумовленої договором супроводжувальної документації, від відповідача не надходило, проте і повної оплати також проведено не було. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 19/14-Т від 25.03.2014 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Позивачем умови договору поставки виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач доводи позивача не спростував, жодних заперечень суду не надав.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару у повному обсязі по договору станом на день розгляду справи відповідачем до суду не представлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором поставки № 19/14-Т від 25.03.2014 р. в розмірі 2 840,56 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 327,72 грн. пені, 3% річних у сумі 76,34 грн. та 698,78 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 4.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем строків оплати отриманого товару постачальник має право нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, який доданий до позовної заяви, господарський суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 327,72 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, що складають 76,34 грн. та інфляційних втрат в розмірі 698,78 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танталсгруп" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 52; код ЄДРПОУ 38620485) на користь Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" (46010, м. Тернопіль, вул. Лозовецька, 28; код ЄДРПОУ 30356917) 2 840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн. 56 коп. основного боргу, 327 (триста двадцять сім) грн. 72 коп. пені, 76 (сімдесят шість) грн. 34 коп. трьох відсотків річних, 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 78 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 04.06.2015 р.