Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/8952/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/8952/15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Рєпкіній Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центр»

про стягнення заборгованості в розмірі 13 758 грн. 77 коп.

Представники:

від Позивача: Лінніченко І.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центр» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 13 758 грн. 77 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 11.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», (Зберігач) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Центр», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Центр», (Депонент) було укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах №415/05, відповідно до умов якого Депонент доручив, а Зберігач зобов»язався надавати Депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних Депоненту ЦП, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно з Положенням про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 26.05.1998 року за №61, внутрішньому положенню Зберігача ЦП та інших внутрішніх документах Зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень Депонента. Як зазначає Позивач, Відповідач не виконує належним чином свої зобов»язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» в розмірі 7 650 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центр» пеню у розмірі 160 грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 412 грн. 03 коп., інфляційні у розмірі 1 710 грн. 90 коп. та штраф у розмірі 3 825 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2015 р. порушено провадження у справі № 910/8952/15-г, судове засідання призначено на 06.05.2015 р.

29.04.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.04.2015 року.

06.05.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.04.2015 року не виконав.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача надати належним чином оформлений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Центр";

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 7 650,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.05.2015 р. відкладено розгляд справи на 03.06.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 03 червня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.05.2015 року у справі № 910/8952/15.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центр» є 04205, м.Київ, ПРОСПЕКТ ОБОЛОНСЬКИЙ, будинок 23 А.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/8952/15 направлялись за цією ж адресою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центр».

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03 червня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

11.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», (Зберігач) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Центр», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Центр», (Депонент) було укладено Договір про відкриття рахунку в цінних паперах №415/05, відповідно до умов якого Депонент доручив, а Зберігач зобов»язався надавати Депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, зберігання належних Депоненту ЦП, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах згідно з Положенням про депозитарну діяльність, затвердженого ДКЦПФР від 26.05.1998 року за №61, внутрішньому положенню Зберігача ЦП та інших внутрішніх документах Зберігача, чинному законодавству України та на підставі розпоряджень Депонента.

Відповідно до п.3 Договору Депонент сплачує послуги Зберігача згідно з даним Договором та у відповідності з затвердженими тарифами Зберігача, котрі є невід»ємною частиною даного договору та не суперечать вимогам встановленим ДКЦПФР згідно з Антимонопольним комітетом України. Оплата послуг Зберігача включає в себе абонентську плату та вартість послуг в залежності від виконаних дій та/або операцій, згідно з тарифами Зберігача. Плата за послуги надані Зберігачем вноситься Депонентом щомісячно до 15 числа наступного за тим місяцем, в якому надавалися послуги.

Згідно з п. 6 Договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг Зберігача Депонент сплачує Зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

У п.7 Договору визначено, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Строк дії Договору один рік. У випадку, коли строк дії Договору закінчуватиметься, а Сторони не виявлять письмового бажання розірвати Договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про відкриття рахунку в цінних паперах №415/05 від 11.11.2005 року Зберігач надав послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, проте Депонент здійснив оплату за надані послуги лише частково.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» в розмірі 7 650 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центр» пеню у розмірі 160 грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 412 грн. 03 коп., інфляційні у розмірі 1 710 грн. 90 коп. та штраф у розмірі 3 825 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про відкриття рахунку в цінних паперах №415/05 від 11.11.2005 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про відкриття рахунку в цінних паперах №415/05 від 11.11.2005 року Зберігач надав послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах, проте Депонент здійснив оплату за надані послуги лише частково, що підтверджується випискою по рахунку Відповідача за період з 11.11.2005 р. по 15.01.2015 р. в розмірі 7 650 грн. 00 коп.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» на загальну суму в розмірі 7 650 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 7 650 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки 18.06.2012 р. по 15.01.2015 р. у розмірі 412 грн. 03 коп. та інфляційні в розмірі 1 710 грн. 90 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за надані послуги за Договором про відкриття рахунку в цінних паперах №415/05 від 11.11.2005 року за загальний період прострочки з 18.06.2012 р. по 15.01.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 412 грн. 03 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 18.06.2012 року по 15.01.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 18.06.2012 р. по 15.01.2015 р. у розмірі 1 710 грн. 90 коп. підлягають частковому задоволенню, оскільки інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання. Крім того, Позивач, при розрахунку інфляційних не врахував, що одночасно з інфляцією може мати місце і дефляція, тобто зменшення, яка також має бути врахована при розрахунку даної вимоги, наданої до суду, оскільки Позивачем заявлені в позові вимоги про застосування до Відповідача норм ст. 625 Цивільного кодексу України не за визначений окремий місяць прострочки в цілому, а за період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов»язання за певний період часу з моменту виникнення прострочки.

Таким чином, з Відповідача на корись Позивача підлягають стягненню інфляційні, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, за період з 18.06.2012 р. по 15.01.2015 р. у розмірі 1 508 грн. 10 коп.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.01.2014 р. по 15.01.2015 р. у розмірі 160 грн. 84 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6 Договору передбачено, що Договору у випадку затримки сплати вартості наданих послуг Зберігача Депонент сплачує Зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до сплати.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за загальний період з 16.01.2014 року по 15.01.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв»язку з невірним розрахунком Позивача, та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 160 грн. 74 коп., що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача штраф на підставі п.6 Договору в розмірі 3 825 грн. 00 коп.

Відповідно до п.6 Договору якщо платіж за надані Депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на 30 днів то така дія Депонента вважається відмовою від виконання умов даного Договору, та зобов»язує Депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості Депонента, визначеної на день фактичної оплати.

Суд зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №3-88гс11 від 09.04.2012 року по справі №20/246-08, від 27.04.2012 року по справі №06/5026/1052/2011 .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

За таких підстав, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.6 Договору в розмірі 3 825 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центр» на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 7 650 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 412 грн. 03 коп., інфляційні у розмірі 1 508 грн. 10 коп., пеня в розмірі 160 грн. 74 коп. та штраф у розмірі 3 825 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Центр» (04205, м.Київ, ПРОСПЕКТ ОБОЛОНСЬКИЙ, будинок 23 А, Ідентифікаційний код юридичної особи 33749579) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЄРЕВАНСЬКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 23697280) заборгованість у розмірі 7 650 (сім тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 412 (чотириста дванадцять) грн. 03 (три) коп., інфляційні у розмірі 1 508 (одна тисяча п'ятсот вісім) грн. 10 (десять) коп., пеню у розмірі 160 (сто шістдесят) грн. 74 (сімдесят чотири) коп., штраф у розмірі 3 825 (три тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 57 (п'ятдесят сім) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 червня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин