Рішення

від 03.06.2015 по справі 910/12251/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/12251/15

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В. За участю секретаря судового засідання Кот Т.М. Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю "Десна-Сервіс" простягнення 6982,44 грн. представники: від позивача: Решетниченко О.С. (довіреність №47-2 від 05.01.2015р.) від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна-Сервіс" (надалі - відповідач) про стягнення 4792,79 грн. заборгованості за про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №917 від 05.09.2013р., 3% річних у розмірі 225,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2029,56 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Десна-Сервіс" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2015р. порушено провадження у справі № 910/12251/15, розгляд справи призначений на 27.05.2015р.

25.05.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2015р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та клопотанням позивача, розгляд справи відкладено на 03.06.2015р.

02.06.2015р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 4792,79 основного боргу, 3% річних у розмірі 191,06 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1998,59 грн. Дана заява прийнята судом до розгляду, як така, що не суперечить вимогам ст. 22ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив задовольнити позов.

Уповноважений представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог відповідачем не надано.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/12251/15.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.09.2013р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Десна-Сервіс" (споживач за договором) укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №917.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є забезпечення виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (надалі - послуги) у житловому будинку №14/6 на вул. Краківська, у м. Києві, в якому знаходиться нежиле приміщення загальною площею 238,00 кв.м., та яке займає споживач, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати послуг за встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Споживач сплачує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ на розрахунковий рахунок виконавця, пропорційно займаній площі, згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору виконавець своєчасно нараховує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ пропорційно займаній площі та до 20-го числа поточного місяця надає споживачу платіжну вимогу-доручення.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що плата за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, ПДВ перераховується споживачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Дія договору поширюється на відносини, які виникли між сторонами з того самого предмету договору починаючи з 01.10.2012р. до 31.12.2013р. відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання або необхідність його перегляду, цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. (п. 6.1 договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору, своєчасно та в повному обсязі надавав відповідачу передбачені договором послуги, проте відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг, виконав частково, у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором складає 4792,79 грн. за період з 01.10.2013р. по 31.12.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відносини сторін врегульовано договором №917 від 05.09.2013р.

Згідно з п. 6.1. договору цей договір діє до 31.12.2013р. якщо за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання або необхідність його перегляду, цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до п.2.2 договору у відповідача є обов'язок щодо оплати за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, ПДВ перераховувати в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця на протязі 3-х банківських днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Відповідно до п.п. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем вчасно надано передбачені умовами договору послуги та виставлено відповідачеві платіжні вимоги-доручення (т. 1 а.с. 13-23).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 2.1, 2.2. договору строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за надані послуги період з жовтня 2013 по грудень 2013 року станом на момент вирішення спору настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4792,79 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість, яка підписана керівником позивача.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

За таких обставин, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати отриманих послуг в частині 4792,79 грн. та не спростував заявлених позовних вимог в цій частині, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими та задовольняються судом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 191,06 грн. 3% річних та 1998,59 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2014р. по 30.04.2015р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 191,06 грн. 3% річних за період з 01.01.2014р. по 30.04.2015р., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом перевірено розрахунки позивача інфляційних втрат у розмірі 1998,59 грн. за період з 01.01.2014р. по 30.04.2015р. та встановлено, що розрахунок інфляційних позивачем здійснено не вірно. Згідно розрахунку суду інфляційні втрати за період з 01.01.2014р. по 30.04.2015р. становлять 8206,85 грн. При цьому позивачем заявлено про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1998,59 грн. Оскільки Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у меншому розмірі ніж визначено законом, а суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог, то судом задовольняється вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1998,59 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню, а саме: 4792,79 грн. - основний борг, 1998,59 грн. - інфляційних втрат та 191,06 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 78, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна-Сервіс" (02094, м. Київ, вулиця Краківська, будинок 14/6, ідентифікаційний код 16479938) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) заборгованість у розмірі 4792 (чотири тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 79 коп.; 3% річних у розмірі 191 (сто дев'яносто одна) грн. 06 коп.; інфляційні у розмірі 1998 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 59 коп.; судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 08.06.2015р.

Суддя В.В. Князьков