Рішення

від 27.05.2015 по справі 910/6623/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015Справа №910/6623/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛФОРТ-СИСТЕМС";

до: дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ";

про: стягнення 290.449,93 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Мороз С.О. - за довіреністю від 05.03.2015 № б/н;

відповідача: Гетьман Т.В. - за довіреністю від 31.12.2014, № 287 д.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕЛФОРТ-СИСТЕМС" звернулося до господарського суду із позовом до дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" про стягнення з останнього 563.922,22 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 25.12.2012 № 126-06/9/01-13. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 563.922,22 грн.

На підставі викладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 25.12.2012 № 126-06/9/01-13 в сумі 563.922,22 грн, з яких: основна заборгованість складає 536.793,81 грн; пеня в сумі 332,11 грн; 3 % річних в сумі 2.729,67 грн; та інфляційних втрат в сумі 24.066,63 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/6623/15-г.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив частково з таких підстав.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.09.2011 порушено провадження у справі № 44/258-б про банкрутство дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати єдиного державного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки період нарахування штрафних санкцій припадає на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суперечить статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вимогам ухвали господарського суду м. Києва від 09.09.2011 № 44/258-б, нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції є незаконним.

До господарського суду надійшла заява представника позивача від 27.05.2015 № б/н про зменшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивача, останній зменшив свої вимоги до 290.449,93 грн., з яких: основна заборгованість складає 181.118,08 грн; пеня в сумі 471,31 грн; 3 % річних в сумі 3.873,76 грн та інфляційних втрат в сумі 104.986,78 грн.

Заява позивача від 27.05.2015 № б/н прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 27.05.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "БЕЛФОРТ-СИСТЕМС", як постачальником, (далі - позивач) та дочірнім підприємством "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 25.12.2012 № 126-06/9/01-13 (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1 якого позивач зобов'язується поставляти та передавати у власність товар, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Кількість, асортимент та ціна на товар вказується у видаткових накладних та специфікаціях (п. 1.2. Договору).

Датою передачі товару вважається дата підписання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 5.5 Договору).

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунки за товар проводяться у гривнях шляхом перерахування вартості товару, що підлягає поставці після отримання відповідачем від позивача рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної і передачі документів, визначених у п. 4.2 Договору.

До рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару, видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством (п 4.2 Договору).

Відповідач зобов'язується розрахуватись з позивачем за отриманий товар протягом шістдесяти банківських днів з моменту отримання від позивача документів, зазначених в п. 4.1, 4.2 Договору (п. 4.3 Договору).

У відповідності до п. 7.3.7 Договору в разі порушення строків оплати товару, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити позивачеві пеню у розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001 % від суми боргу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 1.088.720,01 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними за 2013 на суму 167.853,73 грн та за 2014 на суму 920.866,28 грн, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій. Наведені первинні бухгалтерські документи підписані з боку відповідача особами, які згідно довіреностей уповноважені на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей за вказаними вище товарно-транспортними накладними (засвідчені копії вказаних довіреностей наявні в матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 4.3 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача оплатив частково 451.926,20 грн, що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

В результаті зарахування зустрічних вимог між сторонами спору, зобов'язання відповідача перед позивачем по сплаті основної заборгованості за Договором частково припинено та на момент вирішення спору по суті становить 181.118,08 грн (належним чином завірена копія акту зарахування зустрічних вимог, укладеного між сторонами спору наявна в матеріалах справи).

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 181.118,08 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 181.118,08 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 471,31 грн; а також відповідальності за прострочення відповідачем грошового зобов'язання, яка встановлена ст. 625 Цивільного кодексу України, шляхом стягнення з останнього 3% відсотків річних в сумі 3.873,76 грн та інфляційних втрат в сумі 104.986,78 грн.

Відносно заперечень відповідача, викладених у відзиві, то вони судом відхиляються з таких підстав.

Частиною 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

У відповідності до ст. 1 вказаного Закону поточні кредитори - кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Договір поставки укладений між сторонами спору 25.12.2012. З огляду на викладене, на позивача, як поточного кредитора, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 471,31 грн та 3 % річних в сумі 3.873,76 грн та інфляційних втрат в сумі 104.986,78 грн є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "КИЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ ДОРОЖНЄ УПРАВЛІННЯ" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 11-А; ідентифікаційний код 33096517, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛФОРТ-СИСТЕМС" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 18/7; ідентифікаційний код 30435438, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 181.118 (сто вісімдесят одна тисяча сто вісімнадцять) грн 08 коп.; пеню в сумі 471 (чотириста сімдесят одна) грн 31 коп.; 3 % річних в сумі 3.873 (три тисячі вісімсот сімдесят три) грн 76 коп.; інфляційні втрати в сумі 104.986 (сто чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн 78 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 5.809 (п'ять тисяч вісімсот дев'ять) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 червня 2015 року

Суддя С.В. Балац