Рішення

від 08.06.2015 по справі 911/1536/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 911/1536/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний завод «Інтекс ЛТД»

до Публічного акціонерного товариства «Факел»

про стягнення 35 090, 20 грн.

Представники:

від позивача: Поліщук Д.Л.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 35 090, 20 грн. заборгованості за договором № 6/01/13 від 01.10.2013, з яких: 26 046, 40 грн. - основного боргу, 995, 47 грн. - 3 % річних та 8 048, 34 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару та наданих послуги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.05.2015.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог б/н від 18.05.2015 (вх. № 11441/15 від 18.05.2015), у якій він донарахував суми 3 % річних та інфляційних втрат і просить суд стягнути з відповідача 26 046, 40 грн. - основного боргу, 14 507, 84 грн. - інфляційних втрат та 1 076, 82 грн. - 3 % річних.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 046, 40 грн. - основного боргу, 14 507, 84 грн. - інфляційних втрат та 1 076, 82 грн. - 3 % річних.

20.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 20.05.2015 (вх. № 11766/15 від 20.05.2015), до якого додано документи по справі.

Присутні у судовому засіданні 21.05.2015 представники позивача надали суду документи по справі (вх. № 11892/15 від 21.05.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.05.2015 розгляд справи відкладено на 08.06.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення та документи по справі (вх. № 12939/15 від 03.06.2015).

Присутній у судовому засіданні 08.06.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.06.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.10.2013 між сторонами укладено договір № 6/01/13, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач - приймати і оплачувати товарно-матеріальні цінності засоби автоматизації (САК ГРС) та прилади автоматизації (КВПіА), що іменуються надалі товар, в асортименті та кількостях, що зазначені в додатках № 1, № 2.

Відповідно до п. 1.1 договору товар поставляється на умовах «під ключ», що означає монтаж САК ГРС та приладів КВПіА в блок-боксах ГРС Мобільна, які знаходяться на території відповідача.

Згідно з п. 2.1 договору ціна і вартість товару, що постачається, зазначається в додатках № 1, № 2 до даного договору і є договірною (додаток № 3).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата за товар, що постачається за даним договором, здійснюється відповідачем на підставі рахунків, в безготівковому порядку національною валютою України - гривнею, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача авансовим платежем.

Відповідно до п. 2.3 договору остаточний розрахунок здійснюється відповідачем в 5-денний термін з дати виконання робіт.

Згідно з п. 3.2 договору право власності на товар і ризик його випадкового знищення переходять від позивача до відповідача з моменту передачі товару відповідачеві.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013.

Додатками № 1 та № 2 до договору № 6/01/13 від 01.10.2013 сторони визначили перелік обладнання на поставку автоматики на ГРС «Мобільна Модуль 1», його найменування та технічні характеристики, тип, марку, позначення вибору, одиницю виміру, кількість та вартість.

Додатком № 3 до договору № 6/01/13 від 01.10.2013 сторони узгодили величину договірної ціни на САК ГРС та прилади КВПіА, що монтуються в блок-боксах, які призначаються для постачання на ГРС Мобільна, в сумі 2 403 568, 00 грн., ПДВ - 480 713, 60 грн., а всього з ПДВ - 2 884 281, 60 грн.

На виконання умов договору № 6/01/13 від 01.10.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 043 246, 40 грн., а також надав послуги по монтажу обладнання в блок-боксах ГРС з урахуванням вартості матеріалів на загальну суму 52 800, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 1 від 06.12.2013 на суму 778 864, 80 грн. та № 2 від 25.12.2013 на суму 264 381, 60 грн., довіреностями № 1414 від 06.12.2013 та № 1553 від 25.12.2013 на отримання товару за вказаними видатковими накладними, а також актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 25.12.2013 на суму 52 800, 00 грн., який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств. Копії зазначених документів долучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отримані товар та послуги розрахувався частково, а саме на суму 1 070 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 26 046, 40 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензіями № 1 від 25.12.2014 та № 2 від 24.03.2015 про сплату існуючої заборгованості. В підтвердження надсилання вказаних претензій позивачем до суду надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу 15.01.2015, опис вкладення у цінний лист від 24.03.2015 та фіскальний чек № 1653 від 24.03.2015, копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за отримані товар та послуги, на претензії не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 6/01/13 від 01.10.2013, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є змішаним та містить в собі елементи договору поставки та договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором № 6/01/13 від 01.10.2013 не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за зазначеними договором суду не надав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 24.02.2014, у яких зазначено, що заборгованість Публічного акціонерного товариства «Факел» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Експериментальний завод «Інтекс ЛТД» за договором № 6/01/13 від 01.10.2013 складає 26 046, 40 грн. Зазначені акти підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 26 046, 40 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отримані товар та послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 31.12.2013 по 18.05.2015 складають 1 076, 82 грн., а інфляційні втрати за період з січня 2014 року по травень 2015 року складають 14 507, 84 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що сума 3 % річних та сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період є більшими, ніж заявлені позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 3 % річних та інфляційні втрати у сумі, що заявлені позивачем, а саме: 3 % річних у розмірі 1 076, 82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14 507, 84 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 41 631, 06 грн. заборгованості за договором № 6/01/13 від 01.10.2013, з яких: 26 046, 40 грн. - основного боргу, 1 076, 82 грн. - 3 % річних та 14 507, 84 грн. - інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний завод «Інтекс ЛТД» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Факел» (08500, Київська область, місто Фастів, промвузол, ідентифікаційний код - 04601469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний завод «Інтекс ЛТД» (68000, Одеська область, місто Іллічівськ, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 16 В, ідентифікаційний код - 20980584) 26 046 (двадцять шість тисяч сорок шість) грн. 40 коп. - основного боргу, 1 076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 82 коп. - 3 % річних, 14 507 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сім) грн. 84 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 09.06.2015.

Суддя Т.В. Лутак