Рішення

від 03.06.2015 по справі 914/1469/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015 р. Справа№ 914/1469/15

За позовом: Фермерського господарства "Едем", с. Замочок Жовківського району Львівської області

до відповідача: Фермерського господарства "Агро Захід Буг", с. Ланерівка Буського району Львівської області

про стягнення заборгованості.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Чаклош З.С. - директор

Кубара М.М. - представник

від відповідача: не з'явився

Зміст ст. 22 ГПК України представникам позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Фермерського господарства "Едем" до Фермерського господарства "Агро Захід Буг" про стягнення 263 100, 82 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.05.2015 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2015 р.

Розгляд справи відкладався з підстав зазначених у відповідній ухвалі суду.

Представники позивача в судові засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив, про причини невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, отриманим відповідачем 20.05.2015 р.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне:

Фермерське господарство "Едем" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Фермерського господарства "Агро Захід Буг" (надалі - відповідач) про стягнення 263 100, 82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 16.12.2014 р. між ним та відповідачем було укладено договір № 16-Е (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити поросята віком 2-4 місяці, живою вагою 24-28 кілограм, а відповідач прийняти їх та своєчасно оплатити.

Пунктом 2 договору передбачено терміни оплати: 50% передоплати, 50 % протягом трьох банківських днів з моменту одержання товару.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 579 040, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.12.2014 р. № 135, який був отриманий представником відповідача - Тристругою М.І., на підставі довіреності від 24.12.2014 р. № 8 виданої на його ім'я.

Відповідач оплату за поставленний позивачем товар здійснив частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 94 040, 00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, відповідно до п. 6 договору, пеню в розмірі 10 123, 58 грн. і штраф в розмірі 34 904, 00 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні втрати в розмірі 122 407, 85 грн. і 3% річних в розмірі 1 625, 39 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 16.12.2014 р. між сторонами було укладено договір № 16-Е, відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити поросята віком 2-4 місяці, живою вагою 24-28 кілограм, а відповідач прийняти їх та своєчасно оплатити.

Пунктом 2 договору передбачено терміни оплати: 50% передоплати, 50 % протягом трьох банківських днів з моменту одержання товару.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 579 040, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.12.2014 р. № 135, який був отриманий представником відповідача - Тристругою М.І., на підставі довіреності від 24.12.2014 р. № 8 виданої на його ім'я.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений позивачем товар виконав частково, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 94 040, 00 грн.

Приписами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Після звернення позивача з відповідним позовом до суду, 26.05.2015 р. відповідачем частина заборгованість в розмірі 10 000, 00 грн. була сплачена, що підтверджується банківською випискою, наданою позивачем, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки представник відповідача в судові засідання не з'явився, доказів погашення основного боргу не представив, позовні вимоги не заперечив, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 84 040, 00 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 122 407, 85 грн., позивачем при їх розрахунку не враховані рекомендації п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якою встановлено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, враховуючи зазначене в п. 3.2. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 23 128, 00 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 1 625, 39 грн., суд вважає, що при їх розрахунку позивачем допущено помилку щодо визначення періоду виникнення заборгованості та розрахунку самої суми (невірно визначено дату виникнення грошового зобов'язання у відповідача - 27.12.2014 року, в той же час правильною датою є 30.12.2014 року), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково в розмірі 1 260, 12 грн.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочення платежу за кожен день прострочення і, крім того, відшкодовує збитки завдані неналежним виконання зобов'язання. У випадку якщо затримка в оплаті (повністю або частково) перевищує 10 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% суми затриманої оплати.

Позивачем була нарахована пеня в розмірі 10 123, 58 грн., однак щодо її розрахунку суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, визначений згідно з договором розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що нарахування позивачем пені в розмірі 10 123, 58 грн. проведено з урахуванням вищенаведених норм, однак не вірно визначений період прострочення заборгованості (невірно визначено дату виникнення грошового зобов'язання у відповідача), тому стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 9 459, 32 грн.

Крім того, на підставі п. 6 договору, позивачем був нарахований відповідачу штраф в розмірі 34 904, 00 грн., розрахунок якого проведено вірно, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Агро Захід Буг» (80513, с. Ланерівка Буського району Львівської області, код ЄДРПОУ 33963488) на користь Фермерського господарства «Едем» (80344, с. Замочок Жовківського району Львівської області, вул. Шевченка, 27А, код ЄДРПОУ 32993134) суму у розмірі 155 843, 40 грн. з них:

- 84 040, 00 грн. - основного боргу;

- 34 904, 00 грн. - штрафу;

- 9 459, 32 грн. - пені;

- 1 260, 12 грн. - 3% річних;

- 23 128, 00 грн. - інфляційних втрат;

- 3 051, 96 грн. - судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 10 000, 00 грн. припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 08.06.2015 року.

Суддя Манюк П.Т.