Рішення

від 08.06.2015 по справі 923/545/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2015 р. Справа № 923/545/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д. при секретарі Андреєвець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Скадовької філії, ідентифікаційний код 38728486, вул. Пролетарська, 2, м. Скадовськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоцманське підприємство МА", ідентифікаційний код 38917750, пр-т Ушакова, 25, кімн. 2, м. Херсон,

про стягнення заборгованості у сумі 12 736,84 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Байбуза І.М., довіреність № 3 від 02.04.2015р.;

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Скадовська філії, далі позивач, звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоцманське підприємство МА", м. Херсон, далі відповідач, з позовом про стягнення заборгованості у сумі 12 736,84 грн. за договором про встановлення сервітуту.

Ухвалою від 09.04.2015 р. господарський суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду на 07 травня 2015 року. Призначаючи розгляд справи суд зобов'язав сторони позивача та відповідача подати додаткові докази та відомості.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, заявив, що відповідач як сервітуарій з січня 2015 року перестав виконувати умови договору. Позивачем, з свого боку, здійснювались заходи досудового врегулювання спору, відповідачу виставлялись відповідні рахунки з вимогою оплати, які не задоволені відповідачем, просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті за користування причалом та пеню і судові витрати. Представник пояснив, що предметом сервітуту не є земельна ділянка, а належна позивачеві на праві господарського відання споруда портового причалу, що розташована на території Скадовського морського торгівельного порту. Причал № 1 відповідач використовував для перевалки вантажів, що з судна, яке знаходилося в акваторії порту, через причал перевантажувалися на територію Скадовського морського торгівельного порту, де в подальшому зберігався. Відповідач здійснював підприємницьку діяльність, зокрема з добування та перевезення піску.

Відповідач подав до суду відзив, з якого вбачається, що відповідач не заперечує наявність заборгованості, проте просить звільнити його від відповідальності за договором з огляду на форс-мажорні обставини, які склались через складну економічну та політичну ситуацію в країні.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача суд констатує наступне.

Позивачеві на правах повного господарського відання належить серед інших об'єктів нерухомого майна причал № 1 по вул. Пролетарська, 2, у місті Скадовську Херсонської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.10.2013 року (а.с. 17).

Як вбачається з план-схеми розміщення причалу № 1 Скадовського морського порту (а.с. 63), Причал № 1 є частиною єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", що включає технологічно пов'язані об'єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів.

Між позивачем як власником нерухомого майна та відповідачем як "сервітуарієм" 09.12.2014 укладено договір № 124-П-СКФ-14 про встановлення сервітуту, за яким позивач, як власник причалу № 1 на території Скадовського морського торгівельного порту надав відповідачеві право сервітуту визначеної межами частини цього причалу довжиною 200 м. пог. для здійснення діяльності з перевалки вантажів, а відповідач зобов'язався здійснювати плату за сервітут у розмірах і в порядку передбаченому договором (а.с. 9-10).

Строк сервітуту згідно п. 3.2. договору встановлено до 31.12.2014.

Плата за сервітут і порядок розрахунків встановлено статтею 4 договору. Згідно п. 4.1. договору плата за сервітут встановлена у розмірі 10465,00 грн. на місяць, які мають сплачуватися не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за звітним на підставі виставленого рахунку.

Як зазначено у позовній заяві та не заперечується відповідачем, зобов'язання у повному обсязі відповідачем не виконано, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі основного зобов'язання 11477,75 грн. за листопад 2014 року та пеня в сумі 1259,09 грн., усього - 12736,84 грн. Вимога-рахунок про сплату суми основного зобов'язання у розмірі 11477,75 грн. датована 30.11.2014 (а.с. 11).

За порушення термінів оплати сторонами встановлена відповідальність у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 7.4. договору одностороння відмова від договору не допускається.

Суд зазначає, що в Україні відсутній законодавчий акт, який прямо регулював би правила встановлення сервітуту щодо об'єктів нерухомого майна, зокрема об'єктів портової інфраструктури як об'єктів підприємств державної власності.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки, що ґрунтуються на договорі про встановлення відповідачеві права, аналогічного праву користування чужим майном (сервітут), передбаченого ч. 1 ст. 401 ЦК України, як права користування чужим нерухомим майном для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що закріплено в ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 вказаного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин та правових підстав позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи твердження відповідача про наявність підстав для звільнення його від виконання зобов'язання суд зазначає, що згідно приписів ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що складна економічна та політична ситуація в Україні, на які посилається відповідач як на підстави звільнення його від відповідальності (форс мажорні обставини) відповідно до норм чинного законодавства не є підставою для звільнення від обов'язку сплатити грошові зобов'язання.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоцманське підприємство МА", ідентифікаційний код 38917750, юридична адреса: пр-т Ушакова, 25, кімн. 2, м. Херсон, фактична адреса: вул. Карбишева, 4, кв. 22, м. Херсон, на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Скадовьскої філії, ідентифікаційний код 38728486, вул. Пролетарська, 2, м. Скадовськ, заборгованість в сумі 12 736,84 грн., з яких: основне зобов'язання в сумі 11477,75 грн. за листопад 2014 року; пеня за прострочення грошового зобов'язання в сумі 1259,09 грн. та судові витрати в сумі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя П.Д. Пригуза