Постанова

від 02.06.2015 по справі 904/10014/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 року Справа № 904/10014/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Шипіленко Р.О. (дов. № 410/14 від 21.08.14 р.);

від відповідача-2: Лянкевич К.В. (дов. б/н від 03.02.15 р.);

від відповідача-1: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2015р . у справі № 904/10014/14 .

за позовом публічного акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» м. Київ

до В-1: приватного підприємства «ЗГОДА 06» м. Дніпропетровськ;

В-2: товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙ-ЮГ» м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним авалю на векселі

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2015 р. у справі № 904/10014/14, яке підписано 20.03.2015 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України(головуючий суддя Соловйова А.Є, судді Золотарьова Я.С., Красота О.І.), відмовлено у позові публічному акціонерному товариству «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» м. Київ до В-1: приватного підприємства «ЗГОДА 06» м. Дніпропетровськ; В-2: товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙ-ЮГ» м. Дніпропетровськ про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством «ЗГОДА 06» на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678.

Позивач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того, судом не встановлено обставин, що мають значення для вирішення справи по суті.

Відповідач зазначає у скарзі, що, приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що вчинення ПП «Згода 06» авалю на векселі за необхідності отримання згоди у АТ «Райффайзен Банк аваль» відповідно до умов укладених кредитних договорів, а також безоплатність авалю не свідчать про наявність підстав для визнання авалю як вексельного поручительства недійсним.

Скаржник спростовує висновки суду першої інстанції посилаючись на те, що відповідачі не надали жодних доказів попереднього письмового погодження Банком вчинення авалю ПП «Згода 06» на користь ТОВ «Грей-Юг», а вчинення ПП «Згода 06» авалю на векселі, держателем якого є ТОВ «Грей-Юг», порушує права Банка та одночасно надає право на оскарження такого правочину (надання поруки за векселем).

Отже, скаржник вважає, що має місце порушення ПП «Згода 06» своїх обов'язків перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» за Генеральною кредитною угодою № 01/03-00/141-08 від 14.08.2008 р. внаслідок вчинення авалю.

Ухвалою від 10.04.2015 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до розгляду і призначив на 23.04.2015 р. на 10 год. 50 хвилн.

Ухвалою від 23.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 02.06.2015 р. на 10 год. 50 хвилн., у зв'язку з тим, що відповідачі не надали відзиви на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, прийнятим у цілковитій відповідності з нормами матеріального іі процесуального права та фактичним обставинам справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

ТОВ «Грей-Юг». зазначає у відзиві, що Банк не навів жодного обґрунтування в підтвердження порушення його права вчиненням авалю ПП «Згода 06» на векселі, який належить ТОВ «Грей-Юг».

Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент вчинення правочину. Порушення умов договору може бути підставою для його розірвання, а не визнання недійсним (стаття 651 ЦК України).

Тобто порушення ПП «Згода 06» умов Генеральної кредитної угоди та Кредитного договору не є підставою для визнання авалю на векселях ТОВ «Грей-Юг» недійсними. Адже зміст векселя та авалю не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного та господарського законодавства, а також моральним засадам суспільства. ПП «Згода 06», яке вчинило аваль, мало необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників векселю було вільним і відповідало його внутрішній волі; вексель (та аваль) був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач-2 вважає, що зазначені обставини повною мірою виключають твердження позивача про порушення його інтересів укладеними вексельними зобов'язаннями, як Кредитора за Кредитним договором та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є необґрунтованими.

ТОВ «Грей-Юг» не згоден з твердженням позивача, що вчинення авалів на векселях не відповідає меті діяльності ПП «Згода 06» та не призводить до отримання прибутку в наслідок чого здійснені авалі є фіктивними та підлягають визнанню недійсними, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що дані авалі є фіктивними.

Відповідач-2 зазначає, що Позивач - ПАТ «Райффайзен банк Аваль» не є учасником вексельних зобов'язань, тому не має права виступати позивачем по даній справі. Вимоги позивача, як кредитора по справі № 904/720/14 визнані як забезпечені та будуть задовольнятись в позачерговому порядку, тобто незалежно від кількості кредиторів та загальної суми їх вимог, а також не залежно від черговості задоволення вимог таких кредиторів.

У відзиві на апеляційну скаргу ПП «Згода 06» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права; в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; доведено та всебічного обґрунтовано їх в рішенні; надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідач-1 звертає увагу суду на те, що частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент вчинення правочину. Порушення умов договору може бути підставою для його розірвання, а не визнання недійсним (стаття 651 ЦК України). Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2015 року у справі №6-222цс14.

Порушення ПП «Згода 06» умов Генеральної кредитної угоди та Кредитного договору не є підставою для визнання авалю на векселях ТОВ «Грей -Юг» - недійними, адже зміст векселя та авалю не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного та господарського законодавства, а також моральним засадам суспільства; ПП «Згода 06», яке вчинило аваль, мало необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників векселю було вільним і відповідало його внутрішній волі; вексель (та аваль) був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, зазначені обставини повною мірою виключають твердження Позивача, про порушення його інтересів укладеними вексельними зобов'язаннями, як Кредитора за Кредитним договором.

До обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце Факти порушення чи оспорєння суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Відповідач -1 вважає, що суд дійшов правомірного висновку про те, що вимоги Позивача про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством «ЗГОЦА 06» на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678 є необґрунтованими.

Згідно ст. 558 ЦК України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Проте названа стаття не забороняє суб'єктам виступати поручителями безоплатно, оскільки така можливість для осіб визнається в силу ч.З ст.6 ЦК України, відповідно до якої, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Умова щодо неоплатності поруки також не суперечать чинному законодавству, оскільки відповідно до п.З ст.З, ст.12 ЦК України, загальними засадами судочинства є свобода договору; особа може відмовитись від свого майнового права.

Стосовно тверджень скаржника про те, що безоплатність договору поруки суперечить меті діяльності ПП «Згода 06», а саме, отримання прибутку, відповідач 1 вважає необґрунтованими, оскільки, виходячи із положень ст.ст.1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та Статуту ПП «Згода 06», останній не є фінансовою установою.

Положення Статуту ПП «Згода 06» не обмежують органи управління підприємства укладати договори поруки, вчиняти авалі.

Відповідач -1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні. Неявка відповідача-1 в судове засідання не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача та відповідача-2, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙ-ЮГ" (Відповідач2) є векселедержателем простих векселів:

1) АА 1723642 векселедавець: ТОВ "АВІТО БРЕНД КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ- 32816200), номінальна вартість - 300 000,00 гривень, дата видачі: 28.02.2011, дата погашення: 28.02.2021), аваліст - ПП "ЗГОДА 06" (ЄДРПОУ 34513839),

2) АА 1723678 векселедавець: ТОВ "АВІТО БРЕНД КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ- 32816200), номінальна вартість - 500 000,00 гривень, дата видачі: 28.02.2011, дата погашення: 28.02.2021), аваліст - ПП "ЗГОДА 06" (ЄДРПОУ 34513839).

Приватне підприємство "ЗГОДА 06" виступило авалістом за простими векселями серії АА 1723642 та АА 1723678 на загальну суму 800 000,00 грн., що підтверджується відповідними написами ("вважати за аваль, директор ПП "ЗГОДА 06" О.Л.Назарчук, підпис та печатка ПП "ЗГОДА 06") на зазначених векселях.

14.08.2008 відкрите акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (Позивач, Банк) та приватним підприємством "ЗГОДА 06" (Відповідач1, Позичальник) уклали Генеральну кредитну угоду №01/03-00/141-08 (надалі - Генеральна кредитна угода).

Пунктом 5.8 Генеральної кредитної угоди було встановлено, що протягом терміну фінансування Позичальник - ПП "ЗГОДА 06" без попередньої письмової згоди Банку не вправі отримати кредит в іншому банку, виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб.

В рамках Генеральної кредитної угоди 14.08.2008 ВАТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" і ПП "ЗГОДА 06" уклали Кредитний договір № 012/03-00/142-08 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п.10.6 Кредитного договору, протягом терміну фінансування Позичальник - ПП "ЗГОДА 06" без попередньої письмової згоди Банку не вправі отримати кредит в іншому банку, виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб.

Позивач стверджує, що не надавав жодних дозволів Відповідачу-1 виступити гарантом/поручителем за зобов'язаннями третіх осіб, а також звертає увагу на те, що Генеральна кредитна угода та Кредитний договір були укладені 14.08.2008, а авалювання векселів серії АА 1723642 та АА 1723678 було здійснено в період дії Генеральної кредитної угоди та Кредитного договору, а тому вважає, що Відповідач-1 порушив умови Генеральної кредитної угоди та Кредитного договору і в період їх дії виступив поручителем (авалістом) за вексельними зобов'язаннями третіх осіб без письмового дозволу Банку.

Позивач просить визнати недійсним аваль або будь-яке інше рівнозначне формулювання/напис, вчинений приватним підприємством "ЗГОДА 06 на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон, з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 року), а також Законами України від 5 квітня 2001 року №2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (ст.2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 року №3480-ІУ "Про цінні папери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 року №826-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі а прості векселі", від 6 липня 1999 року №827-ХІУ "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 року №828-ХІУ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" у редакції, чинній на відповідний момент.

Частиною 1 ст.1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не навів жодного обґрунтування в підтвердження порушення його прав вчиненням авалю ПП «Згода 06» на векселі, який належить ТОВ «Грей-Юг».

В апеляційній скарзі Апелянт посилається на порушення Відповідачем 1 п.5.8. Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, п.10.6. Кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008, а саме, вчинення Відповідачем1 авалю на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678 без згоди Банку, а також безоплатне вчинення авалів, що на думку Позивача свідчить про його недійсність.

У випадку невиконання Позичальником п 5.8 Генеральної кредитної угоди настають для Позичальника наслідки передбачені п.6.4. угоди, зокрема: кредитор має право негайно обмежити надання кредиту за відкритою кредитною лінією або достроково вимагати погашення заборгованості Позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

Генеральною кредитною угодою передбачені санкції відносно боржника за порушенням ним зобов'язань перед Банком.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вищевказаних вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність Фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Отже, за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, порушення Відповідачем 1 п.5.8. Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.2008, п.10.6. Кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008 не може бути підставою для визнання недійсними вчинених Відповідачем 1 авалів на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678.

Тобто порушення Відповідачем 1 положень статті 5 Генеральної кредитної угоди, статті 10 Кредитного договору є саме підставою для Позивача застосування господарських санкцій, передбачених, зокрема, положеннями статті 6, статті 8 зазначених угод, а саме - реалізацію Позивачем свого права на вимогу повернення кредиту або обмеження надання такого кредиту, проте таке порушення не є та не може бути підставою для визнання правочину не дійсним, оскільки договором та ГПК України, а також положеннями статті 203, 215 ЦК України не передбачено порушення умов Кредитного договору як підставу визнання недійсності правочину.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання вимог закону в момент вчинення правочину. Порушення умов договору може бути підставою для його розірвання, а не визнання недійсним (стаття 651 ЦК України). Дана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2015 ©оку у справі №6-222цс14.

Порушення ПП «Згода 06» умов Генеральної кредитної угоди та Кредитного договору не є підставою для визнання авалю на векселях ТОВ «Грей -Юг» - недійними, адже зміст векселя та авалю не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного та господарського законодавства, а також моральним засадам суспільства; ПП «Згода 06», яке вчинило аваль, мало необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників векселю було вільним і відповідало його внутрішній волі; вексель (та аваль) був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, зазначені обставини повною мірою виключають твердження Позивача, про порушення його інтересів укладеними вексельними зобов'язаннями, як Кредитора за Кредитним договором.

Виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу): порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача: належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Позивача про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством «ЗГОЦА 06» на простір векселях серії АА 17234642 та АА 1723678 є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що вчинення авалів на векселях не відповідає меті діяльності ПП «Згода 06» та не призводить до отримання прибутку в наслідок чого здійснені авалі є фіктивними та підлягають визнанню недійсними.

Однак, дане твердження є недоведеним та необґрунтованим і ґрунтується на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: «доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору».

За правилами статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Скаржником всупереч вищезазначених статей не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, підтверджуючих фіктивність даних авалів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також відповідно до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 553, ч.1 ст.547 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Оспорюваний аваль вчинено у відповідності до вимог Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Згідно ст. 558 ЦК України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. Проте названа стаття не забороняє суб'єктам виступати поручителями безоплатно, оскільки така можливість для осіб визнається в силу ч.З ст.6 ЦК України, відповідно до якої, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Умова щодо неоплатності поруки також не суперечать чинному законодавству, оскільки відповідно до п.З ст.З, ст.12 ЦК України, загальними засадами судочинства є свобода договору; особа може відмовитись від свого майнового права.

Стосовно тверджень скаржника про те, що безоплатність договору поруки суперечить меті діяльності ПП «Згода 06», а саме, отримання прибутку, вони є необґрунтованими, оскільки, виходячи із положень ст.ст.1, 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» та Статуту ПП «Згода 06», останній не є фінансовою установою.

Положення Статуту ПП «Згода 06» не обмежують органи управління підприємства укладати договори поруки, вчиняти авалі.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Вищого господарського суду України, які викладені в постанові від 01.06.10р. № 14/361.

Відповідно до приписів ст. 32 Уніфікованого закону встановлено, що аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив. Здійснюючи платіж за переказним векселем, аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої він забезпечив, і проти тих осіб, які зобов'язані перед останньою за переказним векселем.

Тобто у випадку виконання ПП «Згода 06» своїх зобов'язань по здійсненню оплати по векселю, аваліст мав би право у порядку регресу звернутися до векселедавця.

Вищевказане спростовує висновки Позивача про те, що безоплатне вчинення авалю не призводить до отримання прибутку підприємством - авалістом, а відтак нібито має на меті створення штучної заборгованості.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учаснику правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Виходячи з положень ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання Відповідача-1 вих. №02-01/07-01 від 02.03.2015 про припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2014 порушено провадження у справі про банкрутство №904/720/14 приватного підприємства "ЗГОДА 06" (Відповідача1), визнано банкрутом ПП "ЗГОДА 06", а отже визнання правочинів недійсними на підставах, які визначені у ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", може відбуватись лише в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання будь-яких правочинів (договорів), ухвалених боржником.

Статтею 20 названого Закону встановлено, що у межах провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані або спростовані господарським судом правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство Відповідача -1 було порушено 04.03.2014 (справа №904/720/14).

Вчинені Відповідачем1 авалі на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678 не містять дати їх вчинення.

Ухвалою від 03.03.2015 суд зобов'язав Відповідача1 надати письмові пояснення щодо дати вчинення авалю на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678. Проте Відповідач-1 вимоги ухвали суду не виконав. Також Відповідач і до заявленого клопотання не надав доказів на підтвердження того, що вчинення спірних авалів на векселях здійснено ним протягом року, що передував порушенню справи про банкрутство. А отже, позовна заява подана Позивачем в позовному провадженні правомірно.

Клопотання Відповідача-2 вих. №150211 від 11.02.2015 про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України також задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

За змістом п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, зважаючи, що клопотання Відповідача-2 обґрунтовано відсутністю порушення його інтересів укладеними вексельними зобов'язаннями, як Кредитора за Кредитним договором, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні клопотання Відповідача-2 вих. №150211/3 від 11.02.2015 про застосування припису ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, а саме: визнання недійсними положення п.5.8. Генеральної кредитної угоди №01/03-00/141-08 від 14.08.20080 та п.10.6. Кредитного договору №012/03-00/142-08 від 14.08.2008, оскільки, по-перше, виходячи з положень п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, визнавати договір (його окремі частини), пов'язаний з предметом спору, є правом суду, а не обов'язком, і, по-друге, це право реалізується судом за власної ініціативи, а не за клопотанням сторони по справі, тобто подання таких клопотань не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.

Господарський суд правомірно залишив без розгляду заяву Відповідача-2 вих. №02/03-15-2 від 02.03.2015 про застосування позовної давності, що обумовлено наступним.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, зважаючи на вище викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що вимоги Позивача про визнання недійсним авалю або будь-якого іншого рівнозначного формулювання/напису, вчиненого приватним підприємством "ЗГОДА 06" на простих векселях серії АА 17234642 та АА 1723678 є необґрунтованими, а відтак такими, які не підлягають задоволенню, заява Відповідача-2 про застосуванню позовної давності розгляду не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2015 р. у справі № 904/10014/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено 08.06.2015 р.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С.Євстигнеєв

І.М. Кощеєв