Постанова

від 04.06.2015 по справі 910/1790/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа№ 910/1790/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Корзун В.А. - представник за дов. б/н від 15.05.2015 року,

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті"

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2015 року

у справі № 910/1790/15-г (суддя: Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 109123,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 109123,56 грн заборгованості та 2182,49 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі № 910/1790/15-г позов задоволено повністю. Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС" 103000 грн боргу, 592,60 грн 3% річних, 5530,96 грн пені та 2182,47 грн витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті"

звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2015 року у справі № 910/1790/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повінстю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник зазначив, що позивачем був порушений обов'язок з передачі технічної документації на обладнання та матеріали, використані під час виконання спірних робіт.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 17.04.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті" було прийнято до провадження.

20.05.2015 року через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС" надійшло клопотання про заміну позивача на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВБІЗНЕСХОЛДІНГ».

22.05.2015 року через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті" надійшло клопотання про заміну позивача на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВБІЗНЕСХОЛДІНГ».

22.05.2015 року через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВБІЗНЕСХОЛДІНГ» надійшло клопотання про заміну позивача на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВБІЗНЕСХОЛДІНГ».

Колегія суддів розглянувши дані клопотання дійшла висновку про їх задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 року здійснено заміну позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія ДЖМС" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВБІЗНЕСХОЛДІНГ".

Представник відповідача у судове засідання 04.06.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 17.04.2015 року на відповідну адресу.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 10.04.2014 року між сторонами по справі було укладено договір підряду № 1404 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач (підрядник) за завданням відповідача (замовника) зобов'язався виконати проектно-монтажні роботи з зовнішнього електропостачання, виносу електричних мереж 0,4 кВ з-під плями забудови на об'єкті "Торгівельний центр за адресою вул. Нижній Вал, 17 м. Київ" загальною вартістю 1053031 грн., а останній - прийняти та оплатити ці роботи на умовах договору.

Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.2 договору замовник здійснює авансовий платіж згідно графіку фінансування (додаток №2) протягом 2 банківських днів з дня підписання договору. Розрахунки з підрядником за виконані роботи здійснюються замовником згідно акту виконаних робіт та довідки (форма КБ-3) протягом 5 банківських днів з дня їх підписання.

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.2 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його виконання сторонами прийнятих зобов'язань або припинення відносин у встановленому законодавством порядку.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявною у справі копією вищевказаного договору.

Поясненнями сторін, актом № 1 здавання-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції за договором від 29.08.2014 року, актом здавання-приймання змонтованого обладнання від 12.11.2014 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014 року стверджується факт належного виконання позивачем робіт за договором загальною вартістю 285000 грн., а також оплати відповідачем цих робіт у розмірі 182000 грн.

Належних та допустимих доказів належної оплати за договором в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського суду України ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 103000 грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 592,60 грн.3% річних та 5530,96 грн пені.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору затримка замовником оплати виконання робіт або авансових платежів на термін, більше ніж один день, веде до виплати замовником пені в розмірі подвійної облікової ставки

НБУ за кожен день прострочки платежу.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок 3 % річних та пені, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 592,60 грн 3% річних та 5530,96 грн пені.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника на порушення позивачем обов'язку з передачі технічної документації на обладнання та матеріали, використані під час виконання спірних робіт, оскільки матеріали справи не містять а скаржником не надано в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів вищенаведеного.

Крім того, матеріали справи містять акти про прийняття відповідачем фактично виконаних робіт без зауважень.

Також, передача замовнику матеріалів та обладнання, з яких виконуються роботи, повністю охоплюється відносинами договору підряду, доказом виконання якого є підписаний відповідачем (замовником) акт приймання виконаних будівельних робіт.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі №910/1790/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінія ріелті" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 року у справі №910/1790/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1790/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк