Постанова

від 03.06.2015 по справі 910/878/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа№ 910/878/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Маяков Д.Р. - дов. № 16 від 16.01.2015р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2015р. (повний текст підписано 20.03.2015р.)

у справі № 910/878/15-г (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Украгрозакупівля»

до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк

Сбербанку Росії»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп'ютерні автоматизовані системи»

про розірвання (зміну) договору

В судовому засіданні 03.06.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про розірвання третейської угоди, укладеної між сторонами та викладеної в п. 6.8 договору поруки № 4 від 10.10.2013р., шляхом виключення вказаного пункту з договору поруки № 4 від 10.10.2013р.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач, з посиланням на ст. 652 ЦК України, зазначав про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору з третейським застереженням, оскільки позивач не знав і не міг передбачити, що указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. буде введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та що Донецька область буде охоплена бойовими діями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вірогідність порушення його права на належне повідомлення про третейський розгляд у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» у випадку звернення Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» з позовом до вказаного третейського суду на підставі укладеної між сторонами третейської угоди, зважаючи на місцезнаходження позивача у Донецькій області, де проходить антитерористична операція, та до якої Державне підприємство «Укрпошта» з 27.11.2014р. зупинило приймання і доставку поштових відправлень.

Позивач вказує на порушення у зв'язку з укладенням оскаржуваного третейського застереження його права на судовий захист у державних судах України, в тому числі оскільки третейські суди не оприлюднюють свої рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, тому позивач не може контролювати наявність/відсутність судових процесів щодо нього, йому не зможе бути забезпечено здійснення судового процесу в режимі відеоконференції, що б дало можливість позивачу прийняти участь у судових засіданнях через суди, які розташовані ближче до міста розташування підприємств - позивачів до нього.

Позивач вважає, що в умовах обставин, які склалися наразі у зв'язку з проведенням антитерористичної операції в окремих районах Донецької області України, його позбавлено можливості забезпечити належний захист своїх інтересів, у тому числі оскільки рішення третейського суду не підлягає оскарженню в апеляційному, касаційному порядках та до Верховного Суду України.

Позивач зауважує, що на відміну від судів загальної юрисдикції третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом України «Про третейські суди», але ці випадки не пов'язані з оцінкою правомірності прийнятого рішення з точки зору матеріального права та процесуального права, а Регламент Третейського суду при Всеукраїнській громадській органі «Союз інвесторів України» містить несправедливі умови повідомлення Позивача про призначення щодо нього до розгляду можливих третейських справ, зокрема з огляду на зупинення листування з м. Донецьк.

На думку позивача, перебуваючи в умовах інформаційної, транспортної та фінансової блокади він не дізнається про судове засідання, а в умовах скорочення виробництва та штату фахівців не зможе захистити належним чином свої права в третейському суді, тому гарантії на державний судових захист будуть недоступні позивачеві, і тому він вважає, що обставини, які існували при укладенні в договорі третейського застереження змінилися настільки, що, якби позивач міг це передбачити, він не уклав би третейське застереження, тому наполягає на розірванні третейської угоди у відповідності до ст. 652 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп'ютерні автоматизовані системи».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2015р. у справі №910/878/15-г в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи та неправильно застосовано ст. 652 ЦК України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» 23.04.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.06.2015р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 03.06.2015р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 03.06.2015р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, місцезнаходженням позивача та третьої особи є м. Донецьк Донецької обл., яке знаходиться на території проведення АТО.

У відповідності до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014р. № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. N 01-06/2052/14).

Відповідно до підп. 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Відповідне повідомлення про призначення розгляду апеляційної скарги ТОВ «Украгрозакупівля» у справі № 910/878/15-г на 03.06.2015р. розміщене станом на 29.04.2015р. на інтернет-сторінці офіційного веб-порталу «Судова влада України», в роздрукованому вигляді залучене до матеріалів справи та підтверджує виконання судом вимог щодо належного повідомлення учасників судового процесу - позивача у даній справі про розгляд його апеляційної скарги та третьої особи.

Оскільки явка в судове засідання представників позивача та третьої особи обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (відповідач, кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» (позивач, поручитель за договором) укладено договір поруки № 4, відповідно до умов якого поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання основного договору (договору про відкриття кредитної лінії № 25-Н/13/66/КЛ-КБ від 10.10.2013р.) за боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп'ютерні автоматизовані системи»), а також за будь-якого нового боржника, в разі переведення боргу боржника на іншу особу чи припинення боржника в обсязі, визначеному статтею 2 договору поруки № 4 від 10.10.2013р.

Пунктом 6.8. договору поруки № 4 від 10.10.2013р. сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду від 15.03.2013р., видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України», добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» є остаточними і обов'язковими з дати їх винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди», для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ст. 5 Закону України «Про третейські суди»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.01.2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України «Про третейські суди»), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.

Обґрунтовуючи підстави позовних вимог, позивач зазначає про існування обставин, вказаних у статті 652 Цивільного кодексу України, які передбачають право сторони на розірвання договору.

З огляду на застосування положень статті 652 Цивільного кодексу України до цивільних (господарських) договорів, якими у розумінні Цивільного кодексу України (ч. 1ст. 626) є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (майнових та особистих немайнових), тоді як третейська угода за своєю правовою природою не є цивільним договором, суд акцентує увагу на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, третейська угода є, по суті, договором, який визначає певні процесуальні права та обов'язки сторін, тоді як цивільна угода регулює матеріальні правовідносини.

Так як законодавством, зокрема Законом України «Про третейські суди», не передбачено окремого порядку розірвання третейських угод, суд вважає за можливе застосувати цивільно-правові норми, які регулюють питання розірвання цивільних договорів, тобто подібні за змістом правовідносини (аналогію закону).

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови. 1) В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане - є першою умовою. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати «істотною зміною обставин» повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні або зміні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги у момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами «істотну зміну обставин», створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати або змінити договір, покладатися на ускладнення. 2) Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Тобто, події, які викликають ускладнення не могли стороною бути розумно прийняті до уваги. 3) Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором. 4) Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може бути слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що така обставина як місцезнаходження позивача в зоні проведення антитерористичної операції та вірогідність у зв'язку з цим неналежного повідомлення третейським судом позивача про час та місце розгляду справи - не може бути підставою для розірвання третейських угод, оскільки відсутні всі умови, обов'язковість яких наведена в ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що сторони в момент укладення вказаних третейських угод не могли передбачити, що настануть ті обставини, про які зазначає позивач у позові; зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не може усунути; із договорів та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та враховуючи вищевикладені положення норм Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про третейські суди», позивач безпідставно та необґрунтовано вважає, що виконання третейських угод може порушити співвідношення майнових інтересів сторін і позбавити позивача того, на що він розраховував при їх укладенні.

Відповідно до п. 4.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. зазначається, що господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин.

Таким чином, позивачем не доведено обґрунтованої вірогідності порушення його процесуальних прав у випадку виконання третейських угод та неможливості завчасно вжити усіх заходів щодо попередження таких порушень при дотриманні принципів добросовісності та розумності.

Відповідно до ст. 122-1 Господарського процесуального кодексу України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне посилання скаржника, що третейське застереження передбачене договором поруки обмежує право позивача на судовий захист, в т.ч. на апеляційний та касаційний перегляд рішення третейського суду.

Крім того, апеляційний суд не приймає як належне твердження скаржника, що в умовах відсутності поштового зв'язку з м. Донецьк, третейський суд, у випадку звернення відповідача з позовною заявою, не зможе повідомити позивача про судове засідання, з огляду на наступне.

Відповідно до змісту ст. 51 Регламенту Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» третейський суд направляє сторонам повідомлення про день, час та місце проведення засідання Третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється за останнім відомим місцем проживання чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення, телеграмою, телефонограмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, у тому числі шляхом вручення.

Отже, регламент третейського суду передбачає можливість повідомлення сторін про засідання не лише засобами поштового зв'язку, а й іншими наявними засобами.

Таким чином, для своєчасного отримання повідомлення про засідання, Позивач має можливість повідомити Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» про свою фактичну адресу або інші засоби зв'язку.

Колегія суддів також вважає, що позивачем не доведено істотну зміну обставин, що мала місце від часу укладення в Договорі третейського застереження та до часу звернення до суду з даним позовом, оскільки обставини, на які посилається позивач - щодо його згоди на вирішення справи у третейському суді в порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди» та згідно з регламентом обраного ним третейського суду, - то ці обставини, на які позивач вільно погодився в порядку ст. 627 ЦК України, уклавши договір, були і залишаються незмінними з часу його укладення та на даний час, відтак істотна зміна обставин в розумінні ст. 652 ЦК України не відбулась.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено у відповідності до ст. 652 ЦК України наявності усіх умов, необхідних для розірвання (зміни) договору поруки у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, у зв'язку з чим вимоги позивача про розірвання третейської угоди, укладеної між сторонами та викладеної в п. 6.8 договору поруки № 4 від 10.10.2013р., шляхом виключення вказаного пункту з договору поруки, не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 18.03.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2015р. у справі №910/878/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2015р. у справі №910/878/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/878/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

В.В. Куксов