Ухвала

від 28.09.2011 по справі 9101/16835/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2011 р.справа № 2а-9288/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Руденко М.А.

          суддів:                     Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання:          Тепловій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі №2а-9288/10/0870 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “КТР” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя про визнання протиправним рішення,-

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю “КТР” звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати дії службових осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя щодо відмови у прийнятті податкової звітності протиправними; визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю “КТР” (код ЄДРПОУ 37129158) з податку на додану вартість за вересень 2010 року (реєстраційний номер 68472 від 02.11.2010 року) податковою звітністю.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду, мотивована тим, що дії відповідача щодо невизнання декларацій з податку на додану вартість за вересень 2010 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства. При цьому суд зазначив те, що чинним законодавством України визначено підстави, за наявності яких податковий орган може не визнати податкову декларацію як податкову звітність, натомість таких підстав відповідачем у справі не наведено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову. Апеляційна скарга, обґрунтована тим, що подана підприємством декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року не визнана ДПІ як податкова звітність з тих підстав, що в ній не зазначені обов'язкові реквізити, що порушує абз.5 п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.10.2010 року ТОВ “КТР” подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя декларацію з податку на додану вартість за вересень місяць 2010 року (а.с.6-7).

Листом від 03.11.2010 року за №19113/10/28-016 ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, повідомила про те, що податкова декларація за вересень 2010 року не визнана податковим органом, як податкова звітність та запропонувала подати нову декларацію з податку на додану вартість оформлену належним чином (а.с.5).

Підставою для невизнання податкової звітності зазначено те, що у поданій декларації за вересень 2010 року не зазначено обов'язкового реквізиту.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податкова декларація може бути не визнана податковим органом як податкова декларація тільки у випадках, які прямо передбачені ч.5 п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

За змістом підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Отже, вказаною нормою матеріального права визначено як обов'язок податкового органу щодо прийняття податкової звітності так і підстави для невизнання податковим органом декларації і такими підставами є: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Аналогічні приписи містить у собі Порядок заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997р. №166.

          За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якої посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Як вбачається з листа (а.с.5), яким ДПІ повідомила позивача про невизнання податкової звітності, в ньому не зазначено підстав, які передбачено пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №2181 для невизнання податкової звітності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, вирішуючи питання про прийняття податкової звітності, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя –залишити без задоволення;

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі №2а-9288/10/0870 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

          (Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2011р.)

Головуючий:                                                            М.А. Руденко

          Суддя:                                                            Л.М. Нагорна

          Суддя:                                                            О.В. Юхименко