Ухвала

від 27.10.2011 по справі 24729/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р.справа № 2а-3163/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.

суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.

при секретарі судового засідання: Сколишеві О.О.

за участю сторін :

представника позивача ОСОБА_1 довіреність від 03.06.2010 року

представника відповідача ОСОБА_2 довіреність від 19.08.2011 року

представник прокуратури в судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 року по адміністративній справі №2а-3163/10/0870 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДА-Трейд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.01.2010 року № 0000012301/0 та №0000022301/0,-

встановив: В червні 2010 року позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя: № 0000012301/0 від 14.01.2010 року з податку на прибуток підприємства, на загальну суму 2 871 871,90 грн., в тому числі основного платежу 1 712 862,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1 159 009,90 грн.; № 0000022301/0 від 14.01.2010 року з податку на додану вартість на загальну суму 2 054 743,50 грн., в тому числі основного платежу 1.369.829,00 грн. та штрафних санкцій на суму 684 914,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року (суддя Садовий І.В.) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДА-Трейд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 14.01.2010 року №0000012301/0 та №0000022301/0.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем підтверджено факт використання придбаних у ТОВ «Нікас-99»товарів у власній господарській діяльності відповідними доказами. Правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Нікас-99»відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов; предметом правочинів є товари, що не обмежені в цивільному обороті України; правочини реально сторонами було виконано - товар передано, грошові кошти сплачено. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність виключення зі складу валових витрат та відповідне донарахування сум податку на прибуток в розмірі 1 712 862, а також відповідне донарахування штрафних санкцій у розмірі 1 159 009,90 грн. Щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 1 369 829, та порушення позивачем п.пп.7.2.3,п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 , п. п. 7.7.1 п.7.7. Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 зазначив, що контрагентами позивача, зареєстрованими як платники ПДВ, було видано податкові накладні з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, тому останній має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2010 року по справі № 2а-3163/10/0870 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ВДА-Трейд»у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказали на те, що суд першої інстанції при вирішенні справи не врахував доводи відповідача та не надав їм належної правової оцінки. Відповідно до даних ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя неможливо провести перевірку контрагента позивача - ТОВ «Нікас-99», у зв'язку з тим, що відповідно до бази даних підприємство на звітну дату має 14 стан-визнано банкрутом, відповідно до ухвали суду від 15.10.2009 року № 26/171/09. ТОВ «Нікас-99»за юридичною адресою реєстрації не знаходиться, про що складено відповідний акт від 17.11.2008 року та акт від 01.07.2009 року. Відповідно до даних податкової звітності на підприємстві ТОВ «Нікас-99»працює лише одна особа -директор, основні засоби та виробничі потужності на підприємстві відсутні. Власні складські приміщення у ТОВ «ВДА-Трейд»відсутні, а орендувати складські приміщення підприємство почало лише з квітня 2009 року. У позивача відсутні транспортні документи, які засвідчують факт передачі товару від продавця до покупця. Окрім того, вказали на те, що в договорі купівлі-продажу не зазначається навіть конкретна вартість партії товару та не надається розрахунок ціни по договору. У позивача відсутні документи, які підтверджують його право власності на придбаний товар, а саме товарно-транспортні накладні за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346. Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що нарахування податкового кредиту. За наявності операцій купівлі-продажу, здійснюється за наявності оподатковуваних операцій, пов'язаних із господарською діяльністю платника податків, на підставі податкових накладних, за умови їх відповідності вимогам законодавства.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких просив залишити апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суд по справі № 2а-3163/10/0870 без змін.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення наявні в матеріалах справи. Колегія суддів вважає, що в силу ст. 196 Кас України, неявка прокурора, належним чином повідомленого про час та місце слухання справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні представника відповідача та представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Як видно з обставин справи ТОВ «ВДА-Трейд»є платником податку на додану вартість (а.с.31).

30.12.2009 року на підставі направлень від 07.12.2009 року № 300965 та № 301018 від 21.12.2009 року уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя було проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВДА-Трейд»(код ЄДРПОУ 35888502) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року (а.с.34) .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 30.12.2009 року № 158/23-5/35888502 .

За висновками зазначеної перевірки позивачем допущено порушення п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України № 334/94 -ВР від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, а саме підприємством завищено валові витрати на загальну суму 6851450 грн., та дане порушення призвело до завищення податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним виписаним постачальником ТОВ «Нікас-99»на адресу ТОВ «ВДА-Трейд». В порушення вимог п.п.7.2.3,п.7.2,п.п.7.4.1,п.п.7.4.5 п.7.4,п.п.7.7.71, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року підприємством ТОВ «ВДА-Трейд» завищено податок на додану вартість за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року всього на суму 1 269829,00 грн.

На думку податкового органу у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Нікас-99». Вважають, що укладений між позивачем та ТОВ «Нікас-99»договір № 01/01/03 поставки кабельно-провідникової продукції не спричиняє реального настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже цей договір є нікчемним. Оскільки, в ході проведення перевірки від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя отримано лист від 16.12.2009 року № 18290/7/23-21/775 відповідно до якого перевірку ТОВ «Нікас-99»провести неможливо, оскільки згідно бази даних станом на звітну дату підприємство має 14 стан - визнано банкрутом, крім того зазначено, що на підприємстві ТОВ «Нікас-99»працює 1 особа -директор, основні засоби та виробничі потужності відсутні. Вказали також на те, що власні складські приміщення у ТОВ «ВДА-Трейд»- відсутні, орендувати складські приміщення підприємство почало лише з квітня 2009 року. В ході проведення перевірки не було підтверджено факт передачі товарів від ТОВ «Нікас-99»до ТОВ «ВДА-Трейд», оскільки для перевірки не було надано документи, що посвідчують транспортування товару. Прийшли до висновку про те, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрат придбання кабельно - провідникової продукції по вищезазначеним операціям.

Аналогічними є доводи податкового органу щодо порушення допущеного позивачем при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Нікас-99».

За висновками перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2010 року № 0000012301/0, яким позивачеві визначено податок на прибуток приватних підприємств усього в сумі 2 871871,90 грн., з яких за основним платежем 1712862 грн., штрафні (фінансові санкції 1 159009,9 грн (а.с.98) та податкове повідомлення рішення № 0000022301/0 від 14 січня 2010 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість усього 2 054743,5 грн., за основним платежем 1 369829 та за штрафними (фінансовими) санкціями 684914,50 грн.(а.с.99).

Визнання протиправним та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя є предметом даного спору.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем було документально належним чином оформлені усі господарські операції щодо отримання кабельно - провідникової продукції від ТОВ «Нікас-99». Податковим органом не доведено, що придбання кабельно-провідникової продукції не пов'язано з господарською діяльністю позивача, у зв'язку з чим до складу валових витрат та до податкового кредиту ПДВ правомірно віднесені суми витрат та суми ПДВ з сум витрат на оплату товару отриманого від ТОВ «Нікас-99». При цьому суд першої інстанції зазначив також на те, що ТОВ «Нікас-99»на момент здійснення було платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку анульовано не було, правочини з цим господарським суб'єктом, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому порядку недійсними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР, (28.12.1994, Закон, Верховна Рада України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу п. п. 5.2.1, ст.5.2 зазначеного закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пунктом 1.32. господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9.п.5.3.ст.5 Закону України N 334/94-ВР, 28.12.1994, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом зазначених норм Закону, підставою для не включення до валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і не можливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Нікас-99»було укладено договори поставки кабельно-провідникової продукції № 05/06-08 від 02.06.2008 року та № 01/01/03 від 01.01.2009 року, на виконання зазначених договорів позивачем було сплачено ТОВ «Нікас-99»у періоді, що перевірявся, грошові кошти, а останнім було здійснено поставку кабельно-провідникової продукції позивачеві, яка була використана ним у власній господарській діяльності. Зазначені факти підтверджені необхідними первинними бухгалтерськими документами, які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та були у наявності у позивача на момент вчинення перевірки.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи вищезазначене, позивачем правомірно віднесено до валових витрат вартість придбаної кабельно-провідникової продукції у ТОВ «Нікас-99», як такі, що безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю позивача та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання відповідача, що укладені між позивачем та ТОВ «Нікас-99»договори є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Оскільки відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

При цьому для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладання договорів вимог, встановлених частино.1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Посилання представника відповідача на те, що згідно з даними ДПІ у Орджонікідзевському районі провести перевірку ТОВ «Нікас-99»неможливо у зв'язку з тим, що відповідно до бази даних підприємство має 14 стан -визнано банкрутом на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.10.2009 року № 26/171/09 та вищевказане підприємство відсутнє за юридичною адресою є безпідставними, оскільки зазначені факти не встановлюють фіктивності ТОВ «Нікас-99». Як свідчать матеріали та обставини справи, придбання кабельно-провідникової продукції позивачем здійснювалось до визнання ТОВ «Нікас-99»банкрутом.

Щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначене не може свідчити про відсутність права на формування валових витрат згідно видаткових накладних, пов'язаних з придбанням кабельно - провідникової продукції, а лише обмежує позивача щодо віднесення до валових витрат вартість витрат, які пов'язані з доставкою товару.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що протиправним є виключення із складу валових витрат та донарахування позивачеві податку на прибуток в розмірі 1 712 862 грн., а також штрафних санкцій у розмірі 1 159 009,90 грн.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту на суму 1 369 829 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити на наступне.

Пунктом п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 зазначеного закону, діючого в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену в статутних документах юридичної особи або призвіще, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів(робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену в статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначеним законом передбачено також лише два випадки, за яких неможливо включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме, відповідно до п.п.7.4.4 ст.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту. Також, згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 зазначеного закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.

Судом першої інстанції встановлено, що суми сплаченого податку з придбання кабельно - провідникової продукції позивачем підтверджені податковими накладними. А тому підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, а тому застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року відсутні.

Керуючись ст. 195, п.1ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року по адміністративній справі № 2а- 3163/10/0870 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.212 КАС України.

Ухвалу складено у повному обсязі 09.12.2011 року.

Головуючий: М.А. Руденко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко