Ухвала

від 04.06.2015 по справі 825/1113/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1113/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Заєць О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. За участю: представника позивачаКобець О.А. представника відповідачаМозирко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер - Фрост" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за формою ''Р'' від 05 листопада 2014 року № 0004172200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу від 09.10.2014 № 2584, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ЛІДЕР - ФРОСТ" щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за липень 2014р. у складі податкового кредиту операцій з ТОВ "ДАРТАРІ" (код ЄДРПОУ 39123776), за результатами якої складено акт від 20.10.2014 № 2391/22/34258958.

Згідно з висновками цього акту, позивачем порушено п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "ЛІДЕР - ФРОСТ" занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на суму ПДВ 11519,00 грн. за липень 2014 року.

Позивачем подано заперечення на висновки акта, проте за результатом їх розгляду висновки акта залишено без змін.

05.11.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004172200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 11519,00 грн. за основним платежем та 2880,00 грн. за штрафними санкціями.

За результатами оскарження вказаного рішення контролюючого органу у адміністративному порядку, скарги позивача залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Позивач, вважаючи що назване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем незаконно, звернувся до суду із даним позовом про його скасування

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо протиправності даного рішення, у зв'язку із чим задовольнив вимоги позивача повністю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає таке.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Вирішуючи питання щодо правомірності формування платником податкової вигоди в межах спірних правовідносин, підлягають дослідженню обставини реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Дартарі" (код 39123776), обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ "ЛІДЕР - ФРОСТ" та ТОВ "ДАРТАРІ" укладено договір від 02.06.2014 № 29, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар в асортименті та кількості, зазначених відповідних видаткових накладних, що є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти такий Товар та сплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктами 2.1-2.4 Договору покупець зобов'язаний до 25 числа кожного місяця надавати Постачальнику письмове замовлення на поставку Товару на наступний календарний місяць із обов'язковим зазначенням асортименту, кількості Товару, місць доставки Товару та бажаних строків їх поставки. Постачальник впродовж трьох днів з моменту отримання від Покупця письмового замовлення на поставку Товару узгоджує його та надсилає Покупцю.

У випадку, якщо в процесі узгодження постачальником письмового замовлення покупця будуть внесені зміни, які не влаштовують останнього, або його не влаштують ціни на товар, наведені в специфікації, сторони повинні їх додатково узгодити в якомога найкоротший термін, в протилежному випадку постачальник постачає товар покупцю згідно своїх можливостей.

Доставка Товару здійснюється силами і за рахунок Постачальника.

Разом з товаром Постачальник надає покупцю наступні документи: оригінал видаткової накладної - 2 прим.; оригінал податкової накладної; копію декларації (свідоцтва) виробника про якість; інші документи, обов'язковість надання яких для даного виду Товару передбачено чинним законодавством України.

Після прийняття товару покупець зобов'язаний негайно підписати видаткові накладні та один їх примірник надати постачальнику разом із оригіналом довіреності на отримання ТМЦ, оформленої належним чином.

Судом встановлено, що на виконання вказаного Договору ТОВ "Дартарі" в липні 2014 року було поставлено на користь ТОВ "Лідер-Фрост" товар (продукти харчування) 07.07.2014 року, загальною вартістю 32389,62 грн. та 14.07.2014 року, загальною вартістю 36726,97 грн., вартість отриманого товару була повністю оплачена покупцем.

На підтвердження цих обставин щодо реального руху активів в процесі здійснення зазначеної господарської операції, позивачем надано копії видаткових накладних, в яких визначена вартість, кількість та специфікація товару, копії податкових накладних, банківських виписок, товарно-транспортних накладних.

Також судом встановлено, що для здійснення господарської діяльності ТОВ "ЛІДЕР-ФРОСТ" орендує нерухоме майно, згідно договору суборенди нерухомого майна № 10А/12 від 30.12.2011 у ТОВ "Холодторг Груп" за адресою 14017, м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 63, площею 197,8 м. кв., стан приміщення, що орендується, на момент передання в суборенду: придатне для зберігання продуктів харчування та використання під офіс.

Отримані від ТОВ "ДАРТАРІ" морепродукти позивач реалізував через ТОВ "АЛЬЯНС-МАРЕКТ", що підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Апеляційний суд враховує, що зазначені вище документи надавалися позивачем до перевірки, що вбачається в тому числі зі змісту акта перевірки (а.с. 31-33)

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, повністю відповідають вимогам до первинних документів, які встановлено наведеними вище положеннями Закону.

При цьому, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям із ТОВ "ДАРТАРІ" за період стосовно якого здійснювалася перевірка позивача, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведеного вище договору не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

В даному випадку, податковий орган, в основу обґрунтування власних доводів посилався виключно на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ДАРТАРІ" (код за ЄДРПОУ 39123776) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.08.2014, від 17.09.2014 № 493/26-56-22-01-05/39123776, згідно якого: ТОВ "Дартарі" має стан платника податків 8 - ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ. Відповідно до АІС "Податковий блок" встановлено, що основним постачальником ТОВ "Дартарі" в даний період було ТОВ "АЗМІНВОДИЛ-Л" (38232713).

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі № 21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі 21-47а10.

Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, хоча в силу вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на імовірні, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ДАРТАРІ".

Також колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на висновок експерта № 411 від 30.09.2014 за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні № 32013110100000288, згідно з висновком якого підпис від імені директора ТОВ «Дартарі» ОСОБА_7, у реєстраційній заяві платника ПДВ (форма № 1-ПДВ) від 07.08.2014 підпис ОСОБА_7 у заяві (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) (форма № 1-ОПП) від 17.06.2014 - виконані різними особами. На думку колегії суддів, зазначені доводи відповідача із посиланням на вказаний висновок знаходяться поза межами предмета доказування у спірних правовідносинах, оскільки безпосередньо взаємовідносин позивача із контрагентом не стосуються, і не може свідчити про безтоварність операцій між цими суб'єктами господарювання.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер - Фрост" до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Повний текст ухвали виготовлено 8 червня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.