Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/6614/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/6614/15-г

за позовом Фізичної особи-підприємця Малько Андрій Володимирович

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні Трудові Ресурси"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнівест Маркетинг"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпіна Консалт"

про стягнення основного боргу та штрафу 84 415,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Малько А.В.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Малько Андрій Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні Трудові Ресурси" про стягнення основного боргу та штрафу 84 415,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2015 порушено провадження у справі №910/6614/15-г та призначено її до розгляду на 14.04.2015 року.

До початку судового засідання 14.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 14.04.2015 суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів, а також залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнівест Маркетинг" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпіна Консалт". Розгляд справи, за таких обставин, відкладено на 12.05.2015, про що винесено відповідну ухвалу суду.

08.05.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від третьої особи 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест Маркетинг" - надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 12.05.2015 суд у задоволення клопотання представника позивача продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 21.05.2015 року.

21.05.2015 судом за наслідками розгляду справи у судовому засіданні винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.06.2015 та також відмовлено у прийнятті заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 02.06.2015 представник позивача підтримав надану до початку судового засідання через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив її задовольнити.

Відповідно до п.3.10. постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Суд, вивчивши надану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, прийняв її та зауважив, що подальший розгляд справи здійснюється із урахуванням заявлених збільшень.

Відповідач та треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Оскільки, відповідач відзив на позов не надав, справа за приписами ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними матеріалами.

Приписи статті 22 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач та треті особи на виклик суду не з'явились, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Трудові Ресурси» (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпіна Консалт» (далі - комерційний агент-дилер) укладено Договір № 12-М «Про надання дозволу на розповсюдження та здійснення інформаційних послуг» (далі - Договір).

Предметом даного Договору є зобов'язання, за яким комерційний агент-дилер у порядку та на умовах даного Договору та чинного законодавства України, зобов'язується здійснювати комерційне представництво відповідача відносно третіх осіб (клієнтів), а відповідач зобов'язується оплатити послуги комерційного агента-дилера. (п.1.1.Договору).

Комерційне представництво за цим Договором полягає, відповідно до п.1.2.Договору, в здійсненні комерційним агентом-дилером дій від імені відповідача відносно реалізації послуг аутстаффінга/аутсорсингу.

За п.1.3. Договору, реалізація послуг здійснюється шляхом пошуку клієнтів для відповідача, проведення первісних переговорів, надання інших послуг, які слугують укладанню договорів та інших угод, які укладаються безпосередньо між відповідачем та клієнтом.

Комерційний агент-дилер отримує агентську винагороду за розповсюдження та здійснення інформаційних послуг в інтересах відповідача із розрахунку за одну оформлену людину по договору, а саме: за рекомендації, підготовку клієнта та підписаний договір - одноразово 20%; за рекомендації, підготовку клієнта та підписаний договір з кількістю працівників на аутстаффінгу/аутсорсингу від 50 до 99 чоловік - одноразово 25%; за рекомендації, підготовку клієнта та підписаний договір з кількістю працівників на аутстаффінгу/аутсорсингу від 100 чоловік - одноразово 30%; щомісячна абонентська плата 50,00 грн. за кожну оформлену людину у попередньому календарному місяці. (п.4.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що агентська винагорода перераховується комерційному агенту-дилеру на протязі 5 робочих днів з дня виплати клієнтом вартості послуг по Договору, укладеному при його посередництві.

Надалі, 21.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпіна Консалт» (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Малько Андрій Володимирович (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передає, а новий приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за Договором «Про надання дозволу на розповсюдження та здійснення інформаційних послуг» №12-М від 01.07.2014, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Міжнародні Трудові Ресурси».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач - Фізична особа-підприємець Малько Андрій Володимирович зазначає, що відповідач надаючи обумовлені Договором послуги, агентську винагороду, натомість, позивачу (як новому кредитору за даним Договором) не сплачує.

Надання відповідачем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи актами надання послуг від 27.11.2014 на суму 39559,00 грн., від 28.11.2014 на суму 50000,00 грн., від 29.11.2014 на суму 50000,00 грн., від 30.11.2014 на суму 47442,61 грн., від 26.12.2014 на суму 55000,00 грн., від 27.12.2014 на суму 55000,00 грн., від 28.12.2014 на суму 55000,00 грн., від 29.12.2014 на суму 55000,00 грн., від 30.12.2014 на суму 22755,26 грн., від 31.12.2014 на суму 38850,00 грн., від 06.01.015 на суму 41650,00 грн., від 30.01.2015 на суму 201631,48 грн., від 03.02.2015 на суму 39550,00 грн., від 26.02.2015 на суму 177405,38 грн., від 03.03.2015 на суму 32200,00 грн., від 31.03.2015 на суму 161017,42 грн. із відповідними додатками у вигляді заяв на підбір персоналу за період з 01.11.2014 по 31.03.2015, які підписані та скріплені печатками відповідача та клієнта - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг», а також звітами про виконання заявок на підбір персоналу за той же період.

Так, відповідно до вказаних звітів, відповідачем оформлено у листопаді 2014 - 113 осіб, у грудні 2014 - 109 осіб, у січні 2015 - 115 осіб, у лютому 2015 - 88 осіб, у березні 2015 - 86 осіб та у квітні 2015 - 81 особу.

Факт оплати клієнтом наданих відповідачем послуг підтверджується відповідними платіжним дорученнями №97219 від 05.11.2014 на суму 39550,00 грн., №97903 від 03.12.2014 на суму 147442,61 грн., №97915 від 05.12.2014 на суму 38850,00 грн., №98638 від 06.01.2015 на суму 242755,26 грн., №98639 від 06.01.2015 на суму 41650,00 грн., №99249 від 03.02.2015 на суму 241181,48 грн., №99828 від 03.03.2015 на суму 177405,38 грн., №99829 від 03.03.2015 на суму 32200,00 грн.

Враховуючи що відповідач так і не виплатив визначену Договором агентську винагороду позивачу, останній направив відповідачу 07.04.2015 акт взаємних розрахунків за період листопад 2014 - березень 2015, за яким заборгованість відповідача станом на 31.03.2015 складає 84415,00 грн., однак вказаний акт відповідачем не підписано та грошове зобов'язання станом на момент розгляду справи у суді не погашено.

Так, у межах даного позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 41465,00 грн. заборгованості зі сплати агентської винагороди та 47900,00 грн. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір №12-М від 01.07.2014 за своє правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ст.1077 ЦК України унормовано, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Так, 21.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпіна Консалт» (первісний кредитор) та позивачем - Фізичною особою-підприємцем Малько Андрій Володимирович (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передає, а новий приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за Договором «Про надання дозволу на розповсюдження та здійснення інформаційних послуг» №12-М від 01.07.2014, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Міжнародні Трудові Ресурси».

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із наявних у матеріалах справи документах вбачається, що відповідач надавав обумовлені Договором №12-М від 01.07.2014 послуги, а саме оформив відповідну кількість людей, за що отримав від клієнта (ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг») оплату.

Зазначене підтверджується, зокрема, актами надання послуг та звітами про виконання заявок на підбір персоналу за період з листопада 2014 по квітень 2015, а також відповідними платіжними дорученнями по сплаті ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» отриманих послуг.

Таким чином, відповідач на виконання умов Договору, мав сплатити позивачу, як новому кредитору за Договором №12-М від 01.07.2014, визначену п.4.1.Договору агентську винагороду, а саме за оформлені 113 осіб у листопаді 2014 - 5650,00 грн., за 109 осіб у грудні 2014 - 5450,00 грн., за 115 осіб у січні 2015 - 5750,00 грн., за 88 осіб у лютому 2015 - 4400,00 грн., за 86 осіб у березні 2015 - 4300,00 грн. та за 81 особу у квітні 2015 - 4050,00 грн., тобто у загальному розмірі 41465,00 грн.

Відповідно до п.6.4.Договору, у разі не надання чи приховування від комерційного агента-дилера інформації про кількість оформлених людей, що призвело до несплати агентської винагороди, відповідач сплачує штраф комерційному агенту-дилеру у розмірі 100,00 грн. за кожну оформлену та не оплачену людину. Оплата штрафу не звільняє відповідача від сплати агентської винагороди.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

У зв'язку із вищенаведеним, оцінивши за власним переконанням надані сторонами докази, суд зазначає, що відповідач внаслідок порушення договірних зобов'язань, має сплатити на користь позивача штраф із розрахунку 100,00 грн. за кожну оформлену людину, тобто таким чином, за грудень 2014 - 10900,00 грн., за січень 2015 - 11500,00 грн., за лютий 2015 - 8800,00 грн., за березень 2015 - 8600,00 грн. та за квітень 2015 - 8100,00 грн., що загалом становить 47900,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця Малько Андрій Володимирович до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні Трудові Ресурси" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівест Маркетинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпіна Консалт" про стягнення основного боргу та штрафу 84 415,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні Трудові Ресурси" (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 75, офіс 318; ідентифікаційний код 39155188) на користь Фізичної особи-підприємця Малько Андрій Володимирович (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 16А, офіс 22; ідентифікаційний код 2588809857) 41465 (сорок одну тисячу чотириста шістдесят п'ять) гривень 00 копійок основного боргу, 47900 (сорок сім тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.06.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 08.06.2015 року.

Суддя К.В. Полякова