Рішення

від 04.06.2015 по справі 910/11102/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2015Справа №910/11102/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСПЕЦ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАТЕК КОНСАЛТИНГ»

про стягнення 25 836, 16 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Данілова І.О.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСПЕЦ» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАТЕК КОНСАЛТИНГ» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 25 836, 16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором купівлі-продажу № 62/09 від 02.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 38, офіс 179.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 29.04.2015 р. з відміткою - «вибули».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.06.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСПЕЦ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАТЕК КОНСАЛТИНГ» укладено договір купівлі-продажу № 62/09, умовами якого передбачено, що позивач, згідно із заявкою відповідача, передає йому у власність, а відповідач приймає та оплачує промислові засоби індивідуального захисту, спецодяг та спецвзуття в асортименті та кількості згідно специфікацій та/або інших еквівалентних документів (видаткових накладних, рахунків-фактур тощо), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється протягом 18 (вісімнадцяти) робочих днів з дати отримання передоплати.

Згідно п. 3.3. договору, датою поставки товару вважається дата його передачі позивачем уповноваженому представнику відповідача або транспортній організації, що виконує доставку. Про поставку товару свідчить підпис уповноваженої особи відповідача або уповноваженого представника транспортної організації у видатковій накладній або інших еквівалентних ним документах.

Умовами п. 4.2. договору визначено, що оплата товару здійснюється на підставі рахунка-фактури протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту його одержання шляхом перерахування відповідачем на рахунок позивача передоплати в розмірі 50 % вартості товару, що поставляється. Датою оплати товару є дата надходження відповідних сум на банківський рахунок позивача.

Пунктом 4.3. договору визначено, що оплата залишку коштів в розмірі 50 % вартості товару здійснюється на підставі рахунку-фактури протягом 45 (сорока п'яти) банківських днів, з моменту поставки товару, шляхом перерахування коштів відповідача на рахунок. Датою оплати товару є дата надходження відповідних сум на банківський рахунок позивача.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а в частині невиконаних зустрічних зобов'язань - до їх повного виконання. Договір вважається продовженим до кінця наступного календарного року, якщо жодна із сторін не повідомила іншу за 1 місяць про припинення його дії (п.п. 6.1. та 6.2. договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 56 636, 16 грн., що підтверджується рахунком на оплату по замовленню № 2559 від 03.09.2013 р. та видатковою накладною № 2896 від 14.10.2013 р., яка підписана представниками сторін (копії в матеріалах справи).

Товар прийнято повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАТЕК КОНСАЛТИНГ» на підставі довіреності від 07.10.2013 р. на отримання цінностей (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 30 800, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 25 836, 16 грн.

Так, позивачем на адресу відповідача направлялись претензії № 1202/2015юр від 12.02.2015 р., в яких позивач просить відповідача не пізніше 5-ти днів з моменту отримання погасити заборгованість в сумі 25 836, 16 грн., перерахувавши зазначену суму на рахунок позивача, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та копіями фіскального чеку № 6701 від 13.02.2015 р. та № 6699 від 13.02.2015 р.

Відповідач на зазначені вище претензії відповіді не надав, наявну заборгованість не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 25 836, 16 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 62/09 від 02.09.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на загальну суму 56 636, 16 грн., який прийнятий останнім по видатковій накладній без зауважень.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені у п. 4.3. договору, відповідач зобов'язаний був оплатити залишок коштів у розмірі 50 % вартості товару, на підставі рахунку - фактури протягом 45 банківських днів з моменту поставки товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу № 62/09 від 02.09.2013 р., та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 836, 16 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСПЕЦ» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАТЕК КОНСАЛТИНГ» (03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 38, офіс 179, ідентифікаційний код - 36538394), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСПЕЦ» (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 136, кімната 34, ідентифікаційний код - 32557992) 25 836 (двадцять п'ять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 16 коп. - заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 08.06.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.