Постанова

від 13.05.2015 по справі 2а-1670/7517/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року м. Київ К/800/15074/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Приватного підприємства «СОІ»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013

у справі № 2а-1670/7517/12 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (ОДПІ)

до Приватного підприємства (ПП) «СОІ»

про стягнення грошових коштів з банківського рахунку та накладення арешту на грошові кошти на банківському рахунку,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013, позов задоволено частково: стягнуто з розрахункових рахунків ПП «СОІ» податковий борг з податку на додану вартість у сумі 40660,03 грн. на р/р 31115029700008, одержувач: Державний бюджет УДКСУ у Кременчуцькому районі Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019; та з податку на прибуток у сумі 51029,52 грн. на р/р 31119009700008, одержувач: Державний бюджет УДКСУ у Кременчуцькому районі Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

ПП «СОІ» у своїй касаційній скарзі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ПП «СОІ» та Кременчуцька ОДПІ подали заперечення проти касаційної скарги іншої сторони, в яких просили залишити касаційну скаргу іншої сторони без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПП «СОІ» підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для звернення ОДПІ з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості з податку на прибуток, податку на додану вартість та накладення арешту на розрахункові рахунки ПП «СОІ» став факт не сплати останнім грошових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість, визначених згідно з податковим повідомленням-рішенням від 18.02.2011 № 0001052301/329, № 0001062301/328. Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0001052301/329 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 41099,00 грн. за основним платежем та 10275,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); а податковим повідомленням-рішенням № 0001062301/328 - суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32634,00 грн. за основним платежем та 8159,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення податкового боргу за цими грошовими зобов'язаннями, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що суми грошових зобов'язань визначені контролюючим органом ПП «СОІ» правомірно, що визнано постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 у справі №2а-1670/7080/11, якою відмовлено у задоволенні позову ПП «СОІ» до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2011 № 0001052301/329, № 0001062301/328.

Разом із тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2014 скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 та залишено в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2011, якою задоволено позов ПП «СОІ» до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2011 № 0001052301/329, № 0001062301/328.

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Частиною 5 ст. 254 цього Кодексу передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Враховуючи встановлення у судовому процесі факту неправомірності податкових повідомлень-рішень від 18.02.2011 № 0001052301/329, № 0001062301/328, несплата грошового зобов'язання збільшеного за якими стала підставою для звернення податкового органу до суду з позовом, тобто відсутності податкового боргу, відсутні підстави для задоволення позову як в частині стягнення податкового боргу, так і в частині вимог про накладення арешту на грошові кошти на банківському рахунку ПП «СОІ».

Разом з тим, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про обмеженість підстав для накладення арешту на кошти платника податків підставами, встановленими нормами ст.94 ПК.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 ПК в редакції, чинній до 11.08.2013 (дата набрання чинності Законом України від 04.07.2013 № 404-VІІ, якою стаття 20 ПК була викладена в новій редакції), податковий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться у банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням пункту 94.1 ст.94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 ст. 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

При цьому, частиною 2 пункту 94.6 встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; 2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

Висновок судів попередніх інстанцій про обов'язковість підстав, встановлених пунктом 94.2 ст. 94 ПК, для застосування арешту щодо у всіх випадках, в тому числі і при зверненні контролюючого органу до суду з такими вимогами з підстав, встановлених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 ст. 20 ПК, не відповідає правильному застосуванню наведених норм.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного підприємства «СОІ» задовольнити, змінити Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев