Рішення

від 21.05.2015 по справі 911/1183/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2015 р. Справа № 911/1183/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Дружба", Київська обл., Богуславський р-н, с. Бране Поле

до товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславський завод продтоварів", Київська обл., м. Богуслав

про стягнення 206274,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Люлька О.М. (дов. № 58 від 17.03.2015 р.);

від відповідача: Іжевський Л.В. (дов. № 106 від 07.04.2015 р.);

Обставини справи:

приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Дружба" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславський завод продтоварів" (далі - відповідач) про стягнення 206274,00 грн., з яких 185450,00 грн. штрафу, 18399,00 грн. інфляційних втрат та 2425,00 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 03/07/14 від 03.07.2014 р. в частині своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим позивачем на підставі п. 5.1. договору нараховано відповідачу 185450,00 грн. штрафу та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 18399,00 грн. інфляційних втрат та 2425,00 грн. 3 % річних.

16.04.2015 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд позов відхилити, посилаючись на те, що при нарахуванні штрафу за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 5.1. договору) позивач плутає вказаний у пункті термін «сума договору» і зазначений у п.2.2. договору термін «загальна сума договору», що, на думку відповідача, є різними поняттями. Як зазначає відповідач, позивачем не доведено факту прострочення відповідачем розрахунку за накладною № 208 на суму 195800,00 грн., тому штраф може бути стягнутий лише по двом останнім накладним у сумі 144780,00 грн. Крім того, відповідач у відзиві просить суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 1 ст. 233 ГК України зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу до 1000,00 грн., оскільки, на думку відповідача, позивач взагалі не довів факт заподіяння відповідачем збитків, нарахована позивачем сума штрафу є на декілька порядків завищеною та вона не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності. Також у відзиві відповідач зазначає, що позивач не довів факту, що зазначений у позові продаж відповідачу товару мав місце саме на підставі договору, оскільки відповідно до п. 4.1. договір передбачає наявність замовлення, яке суду не надано, оскільки його не існує. Тому, на думку відповідача, за відсутності здійснення поставки саме на підставі договору позивач до повного розрахунку відповідача не тільки не набув права на стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, а й за відсутності направленої відповідачу вимоги кредитора не набув права стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних, а отже відсутні підстави для їх нарахування.

В судових засіданнях 16.04.2015 р. та 05.05.2015 р. було оголошено перерви до 05.05.2015 р. та 21.05.2015 р. відповідно.

Представники позивача в судових засіданнях 16.04.2015 р., 05.05.2015 р. та 21.05.2015 р. підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях 16.04.2015 р., 05.05.2015 р. та 21.05.2015 р. проти позову заперечували.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2014 р. між приватним орендним сільськогосподарським підприємством "Дружба" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Богуславський завод продтоварів" (покупець) було укладено договір поставки № 03/07/14.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується на умовах, які вказані у цьому договорі, поставляти з передачею у власність покупцю продукцію, а саме: цукор-пісок, борошно в/г та інші продукти харчування (продукція), а покупець зобов'язується приймати замовлену ним продукцію та своєчасно оплачувати її вартість постачальнику згідно умов цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору ціна на продукцію по цьому договору встановлюється за попередньою домовленістю сторін та визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Загальна сума договору визначається сумарною вартістю партій товарних поставок, які зазначені в накладних і прийняті покупцем в період дії цього договору (п.2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що покупець сплачує в гривнях вартість отриманої за цим договором продукції протягом 14 календарних днів після дати її отримання шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який вказаний в цьому договорі.

В п. 9.2. договору зазначено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.12.2015р.

На виконання умов договору позивачем за період з 03.07.2014 р. по 02.09.2014 р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 741800,00 грн., що не оспорюється відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 208 від 03.07.2014 р. на суму 195800,00 грн., № 267 від 30.07.2014 р. на суму 270000,00 грн. та № 365 від 02.09.2014 р. на суму 276000,00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідачем було повністю оплачено позивачу вартість одержаного за вказаними накладними товару.

Проте, в порушення п. 3.1. договору відповідачем було несвоєчасно оплачено товар, отриманий за накладними № 267 від 30.07.2014 р. на суму 270000,00 грн. та № 365 від 02.09.2014 р. на суму 276000,00 грн., а саме за накладною № 267 від 30.07.2014 р. відповідачем було повністю оплачено заборгованість 17.10.2014 р., а за накладною № 365 від 02.09.2014 р. - 09.01.2015 р., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1. договору при несвоєчасній оплаті покупець сплачує штраф в розмірі подвійної ставки НБУ від суми договору.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання , або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, законом сторонам надано право встановити в договорі розмір штрафу у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 03/07/14 від 03.07.2014р. на підставі п. 5.1. договору нараховано відповідачу 185450,00 грн. штрафу, виходячи з розрахунку: 741800,00 грн. (загальна сума накладних, по яких поставлявся товар) * 25 % (подвійна облікова ставка НБУ).

Наданий позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним.

Посилання відповідача на те, що при нарахуванні штрафу позивач плутає вказаний у пункті термін «сума договору» і зазначений у п.2.2. договору термін «загальна сума договору», що, на думку відповідача, є різними поняттями, судом не береться до уваги, оскільки є помилковим.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 1 ст. 233 ГК України зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу до 1000,00 грн., оскільки, на думку відповідача, позивач взагалі не довів факт заподіяння позивачу відповідачем збитків, нарахована позивачем сума штрафу є на декілька порядків завищеною та вона не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, беручи до уваги те, що відповідачем було вчасно оплачено вартість товару, поставленого за накладною № 208 від 03.07.2014 р., а за товар, поставлений за накладними за накладними № 267 від 30.07.2014 р. та № 365 від 02.09.2014 р., було частково прострочено сплату на незначний строк, враховуючи, що на час звернення позивача до суду відповідач в повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлений товар, порушення зазначеного зобов'язання з оплати поставленого товару не завдало значних збитків позивачу, крім того штраф розрахований з загальної суми договору, а не з суми накладних, за якими відповідач невчасно розрахувався з позивачем, то суд дійшов висновку про часткове задоволення вищезазначеного клопотання відповідача та зменшення розміру штрафу на 60%, що становить 74180,00 грн. в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 74180,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18399,00 грн. інфляційних втрат та 2425,00 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 18399,00 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з серпня 2014 р. по грудень 2014 р. на заборгованість за накладними № 267 від 30.07.2014 р. на суму 270000,00 грн. та № 365 від 02.09.2014 р. на суму 276000,00 грн. з урахуванням часткових сплат відповідача.

Проте, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, прострочена заборгованість відповідача в яких існувала менше місяця.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з вересня 2014 р. по грудень 2014 р. на заборгованість за накладними № 267 від 30.07.2014 р. та № 365 від 02.09.2014 р. з урахуванням часткових сплат відповідача, інфляційні втрати становлять 9025,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2425,00 грн. 3 % річних, що нараховані за загальний період з 14.08.2014 р. по 08.01.2015 р. на заборгованість за накладними № 267 від 30.07.2014 р. на суму 270000,00 грн. та № 365 від 02.09.2014 р. на суму 276000,00 грн. з урахуванням часткових сплат відповідача.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за загальний період з 14.08.2014 р. по 08.01.2015 р. на заборгованість за накладними № 267 від 30.07.2014 р. на суму 270000,00 грн. та № 365 від 02.09.2014 р. на суму 276000,00 грн. з урахуванням часткових сплат відповідача, сума 3% річних становить 2101,48 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання відповідача на те, що позивач не довів факту, що зазначений у позові продаж відповідачу товару мав місце саме на підставі договору, оскільки відповідно до п. 4.1. договір передбачає наявність замовлення, яке суду не надано, оскільки його не існує, судом не береться до уваги, оскільки поставка товару здійснювалась в період дії договору, а найменування поставленого товару (цукор-пісок) відповідає предмету договору, визначеному в п. 1.1. договору.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславський завод продтоварів" (09700, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав, вул. Грушевського, буд. 27, код 00378431) на користь приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Дружба" (09731, Київська обл., Богуславський р-н, с. Бране Поле, вул. Центральна, буд. 1, код 03753680) 74180,00 грн. (сімдесят чотири тисячі сто вісімдесят грн. 00 коп.) штрафу, 9025,00 грн. (дев'ять тисяч 25 грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 2101,48 грн. (дві тисячі сто одну грн. 48 коп.) 3% річних та 1706,13 грн . (одну тисячу сімсот шість грн. 13 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 10.06.2015 р.