Постанова

від 03.06.2015 по справі 914/2498/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 914/2498/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Плотніцький Б.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Захід гідромеханізація" б/н та б/д

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014р.

у справі № 914/2498/14

за позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація",

м. Львів

про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди

та зобов'язання повернути об'єкт оренди

за участю представників сторін:

від прокуратури: Макогон Ю. І. (посвідчення № 020325 від 06.09.2013р.)

від позивача: Долішній І.І. - представник (довіреність №18-11-01295 від 03.03.2015 р.)

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2014 року у справі №914/2498/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Іванчук С.В., судді Шпакович О.Ф., Бортник О.Ю.) позов задоволено; вирішено розірвати договір оренди від 13.07.2006р. №91, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація"; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація" повернути за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області державне окреме індивідуально визначене державне нерухоме майно - будівлі, загальною площею 2448,9кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вулиця Братів Міхновських, 32а; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 132 942 грн. 97коп. - заборгованості з орендної плати та 12 274 грн. 02 коп. - пені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація" в дохід державного бюджету України 5 340 грн. 34коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не сплачено орендної плати за користування орендованим індивідуально визначеним нерухомим майном, що належить до державної власності за Договором оренди № 91 за період з 01.01.2014р. по 31.05.2014р., відтак суд першої інстанції дійшов до висновку про невиконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати орендної плати за Договором за вказаний період та виникнення в останнього заборгованості в розмірі 132 942,97 грн. При цьому, враховуючи положення п. 3.5. Договору з відповідача на користь позивача стягнуто пеню в розмірі 12 274,02 грн.

Разом з тим, місцевим господарським судом враховуючи положення ст. 291 ГК України, ст. ст. 651, 782, 783, 785 ЦК України та ст. ст. 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вирішено розірвати Договір оренди та повернути позивачу нерухоме майно за актом приймання-передачі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н та б/д, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/2498/14 повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального права та за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що Договір оренди № 91 було продовжено, умови Договору виконувалися належно та орендна плата сплачувалася у повному обсязі, докази чого (підтверджуючі документи) відповідач подасть у судове засідання.

Також скаржник покликається на те, що ТзОВ "Захід гідромеханізація" не мало можливості подати відзив на позовну заяву, оскільки в порушення ч. 2 ст. 56 ГПК України позивачем не було скеровано відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що вимог про дострокове розірвання Договору оренди ТзОВ "Захід гідромеханізація" не отримувало.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014р. у справі №914/2498/14 залишити без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 20.04.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 06.05.2015р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015р. строк розгляду апеляційної скарги продовжено та розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.06.2015р.

В дане судове засідання прибули прокурор та представник позивача, однак, відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року.

Враховуючи ту обставину, що відповідач належним чином був повідомлений про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 18.11.2014р. у справі №914/2498/14 слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 13 липня 2006 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація" (Орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №91 (а.с. 12-16) (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору (з врахуванням Договору про внесення змін до Договору від 13.07.2011р., а.с. 35-36) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене державне майно - групу інвентарних об'єктів за адресою: м. Львів, вулиця Братів Міхновських, 32 а, в тому числі: нерухоме майно - будівлі, загальною площею 2448,9кв.м., що складаються з: адміністративно-виробничої будівлі (приміщення контори та слюсарно-збиральна дільниця) площею 634,6 кв.м., позначеної в технічній документації літерою "А-2", заводоуправління (механічна дільниця №2) площею 620,5 кв.м., позначеної в технічній документації літерою "Б-1", цеху металоконструкцій (дільниця металоконструкцій) площею 463,5 кв.м., позначеного в технічній документації літерою "В-1", механічної майстерні (механічна дільниця) площею 137,3кв.м., позначеної в технічній документації літерою "Г-1", побутового приміщення площею 446,3кв.м., позначеного в технічній документації літерою "Д-2", складу литва площею 86,1кв.м., позначеного в технічній документації літерою "Е-1", прохідної площею 4,3кв.м. з металевими воротами та огорожею, позначеної в технічній документації літерою "Є-1" (будівля прохідної, металеві ворота, огорожа цегляна, огорожа бетонна), ГРП (редукторна) площею 5,9кв.м., позначеної в технічній документації літерою "Ж-1", складу ГЗМ площею 50,4кв.м., позначеного в технічній документації літерою "З-1", що не ввійшли до статутного капіталу ВАТ "Львівгідромеханізація" та знаходяться на балансі ТзОВ "Захід гідромеханізація" (далі - балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 31.05.2011р. і становить за незалежною оцінкою 2 162 294 грн. 00коп. без ПДВ.

Згідно з п. 1.2. Договору (з врахуванням Договору про внесення змін до Договору від 28.03.2007р., а.с. 17-18) майно передається в оренду з метою: 243,5 кв.м. (другий поверх будівлі А-2) - для розміщення офісу; 2 205,4 кв.м. приміщень та інше майно складу групи інвентарних об'єктів - для виробничої діяльності суб'єкта малого підприємництва (виробництва металевих виробів, виробництва виробів з деревини).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 2.4. Договору у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже орендодавець). Орендар повертає майно балансоутримувачу (або юридичній особі, яку вкаже Орендодавець) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору (п. 2.5. Договору).

У відповідності до п. 3.1. Договору (з врахуванням Договору про внесення змін до Договору від 29.12.2011р., а.с. 19-20) орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011р. №961, які набрали чинності з 20.09.2011р.) (далі - методика) становить без ПДВ за перший місяць оренди вересень 2011 року 21 166грн. 08коп. Орендна плата згідно даного Договору сплачується з 20.09.2011р.

Згідно з 3.2. Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції звітного місяця.

Орендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції 100% до державного бюджету на рахунок визначений Управлінням Державного Казначейства України (п. 3.3. Договору).

При цьому, пунктом 5.2. Договору (з врахуванням Договору про внесення змін до Договору від 28.03.2007р., а.с. 17-18) встановлено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. У разі втрати Орендарем ознаки приналежності до суб'єкта малого бізнесу, орендну плату сплачувати без застосування понижуючого коефіцієнту 0,7, застосованого при розрахунку орендної плати стосовно площ, які використовуються для провадження виробничої діяльності у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 10.1. Договору (з врахуванням Договору про внесення змін до Договору від 13.07.2011р., а.с. 35-36) цей Договір діє протягом 5 років з 14.07.2011р. по 13.07.2016р. включно.

Пунктом 10.4. Договору передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 10.10. Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна Орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

На виконання умов Договору 13.07.2006р. сторонами складено Акт приймання-передачі групи інвентарних об'єктів, в т.ч. нерухомого державного майна, загальною площею 2448,9кв.м. та інших основних засобів за адресою: м. Львів, вул. Братів Міхновських, 32а (а.с. 44). Вказаний Акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

З'ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що 27.06.2014р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області скерувало ТзОВ "Захід гідромеханізація" претензію (а.с. 45), що підтверджується фіскальним чеком №7207 від 27.06.2014р. (а.с. 46), у якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість з орендної плати, яка станом на 26.06.2014р. складає 132 942 грн. 97коп., за період з 01.01.2014р. по 31.05.2014р., та прибути до 04.07.2014р. в регіональне відділення для підписання додаткової угоди про дострокове припинення Договору оренди у зв'язку із несплатою орендної плати протягом 4-х місяців підряд.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, прокурор Залізничного району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Захід гідромеханізація" про стягнення основного боргу в сумі 132 942грн. 97коп. та 12 274грн. 02коп. пені, розірвання договору оренди від 13.07.2006р. №91 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Захід гідромеханізація", а також про зобов'язання ТзОВ "Захід гідромеханізація" звільнити шляхом виселення та повернення орендодавцю - РВ ФДМУ по Львівській області окреме індивідуально визначене державне майно - групу інвентарних об'єктів за адресою: м.Львів, вул.Братів Міхновських 32а, в тому числі нерухоме майно - будівлі, загальною площею 2448,9кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул.Братів Міхновських, 32а, загальною вартістю 273 283грн. 00коп.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

У відповідності до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 ГК України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Документальними доказами у справі встановлено, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за Договором оренди № 91 щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 132 942 грн. 97 коп. за період з 01.01.2014р. по 31.05.2014р., доказів погашення якої матеріали справи не містять та сторонами суду не подано.

Одночасно перевіряючи доводи апеляційної скарги, у якій скаржник покликається на те, що орендна плата сплачувалася ним у повному обсязі, докази чого (підтверджуючі документи) відповідач подасть у судове засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р. та від 06.05.5015р. розгляд апеляційної скарги відкладався, зокрема, за клопотанням відповідача. При цьому, відповідач, скаржник у справі явки уповноваженого представника у засідання Львівського апеляційного господарського суду не забезпечив, причин неявки не повідомив, більше того, жодних документальних доказів, які би підтверджували сплату ним орендної плати за Договором оренди №91 апеляційному господарському суду не подано. А тому, доводи скаржника про те, що орендна плата сплачувалася ним у повному обсязі, колегія суддів вважає голослівними.

З врахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за Договором оренди № 91 за період з 01.01.2014р. по 31.05.2014р. у розмірі 132 942 грн. 97 коп.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім цього, пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, за період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно з п. 3.5. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наведене та з врахуванням документальних доказів у справі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 12 274 грн. 02 коп. за період з 01.01.2014р. по 31.05.2014р. за неналежне виконання укладеного між сторонами Договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Водночас колегія суддів зазначає, що орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України, яка кореспондується з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено підстави для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду: закінчення строку, на який його було укладено, приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря), банкрутства орендаря, загибелі об'єкта оренди, ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено статтею 785 ЦК України.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, а відтак і покликання скаржника на те, що вимог про дострокове розірвання Договору оренди ТзОВ "Захід гідромеханізація" не отримувало, не беруться судовою колегією до уваги.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відтак, з врахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про розірвання Договору оренди від 13.07.2006р. №91, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація", а також про зобов'язання ТзОВ "Захід гідромеханізація" повернути за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області державне окреме індивідуально визначене державне нерухоме майно - будівлі, загальною площею 2448,9кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вулиця Братів Міхновських, 32а.

Поряд з цим, доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що ТзОВ "Захід гідромеханізація" не мало можливості подати відзив на позовну заяву, оскільки в порушення ч. 2 ст. 56 ГПК України позивачем не було скеровано відповідачу копію позовної заяви з додатками, спростовуються фіскальним чеком № 8600 від 08.07.2014р. (а.с. 9) та описом вкладення у цінний лист (а.с. 10), які підтверджують надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу - ТзОВ "Захід гідромеханізація".

З огляду на викладене та враховуючи документальні докази у справі, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.03.2015р., від 20.04.2015р. та від 06.05.2015р. скаржника зобов'язано надати суду докази зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України. Проте, скаржник вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду не виконав. Тому, колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до ст. 49 ГПК України, стягнути зі скаржника судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області в апеляційному порядку, оскільки скаржником не подано суду належних та допустимих доказів сплати судового збору та доказів зарахування останнього до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2014р. у справі № 914/2498/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація" б/н та б/д - без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід гідромеханізація" (79018, м. Львів, вул. Братів Міхновських, 32а, код ЄДРПОУ 33805361) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів - УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620; банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО) 825014; рахунок отримувача 31216206782006) - 2 670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 17 коп. судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

3. Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 09.06.2015р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.