Постанова

від 10.02.2011 по справі 02/99-44

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2011 р. Справа № 02/99-44

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бригінець Л.М.

судді Демидюк О.О. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі Водоп"ян О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4/15) на рішення господарського суду Волинської області від 29.11.10 р. у справі № 02/99-44

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УКІО ОСОБА_1"

до Приватне підприємство "Сента"

про про стягнення 50 233,75 грн.

Всі учасники провадженя були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.11.2010р. задоволено позов ТзОВ "УКІО ОСОБА_1" та стягнуто з ПП "Сента" 50223,75 грн. заборгованості в тому числі: 5126,41 грн. боргу, 18652,41 грн. відсотків, 26444,93 грн. штрафу, 502,24 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Мотивуючи рішення суд зазначив, що відповідач не виконав зобов'язань за договором фінансового лізингу №КL 080224 від 15.02.2008р., відповідно до якого ТзОВ "УКІО ОСОБА_1" (позивач) купує і оплачує майно, а саме: "FIAT Doblo Combi" (новий, 2007р.в.) і надає позивачу право за час строку лізингу володіти і користуватися ним на умовах фінансового лізингу, а відповідач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, визначені графіком.

Станом на 04.06.2010р. (на день звернення з позовною заявою) заборгованість відповідача становила 50223,75 грн., в тому числі 23778,82 грн. несплачені лізингові платежі та відсотки, 26444,93 грн. - штраф.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ПП "Сента" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 29.11.2010р. у справі №02/99-44, висновки якого не відповідають обставинам справи. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ПП "Сента" зазначає:

- задовольняючи позов, суд першої інстанції не взяв до уваги докази сплати відповідачем всіх належних до сплати лізингових платежів, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, а тому висновок суду про існування заборгованості у відповідача зі сплати лізингових платежів у розмірі 5126,41 грн. за період з листопада 2008 року по грудень 2008 року є помилковим;

- системний аналіз умов договору фінансового лізингу дає підстави стверджувати, що відсотки (12%) включаються до суми лізингового платежу та є винагородою лізингодавця;

- в розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, не вказано конкретних пунктів договору, що передбачають сплату відсотків, нарахованих окремо від винагороди лізингодавцю;

- судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки невідповідності механізму визначення ціни договору фінансового лізингу №КL080224 від 15.02.2008р. та порядку розрахунків нормам чинного законодавства, що в подальшому призвело до неадекватного завищення розміру лізингових платежів;

- позовні вимоги зі сплати лізингових платежів розраховані позивачем у розмірі 5126,41 грн., в той час як штраф, що заявлений банком до стягнення, становить суму більшу за вказаний борг в 5 разів. Крім того, розмір штрафу був визначений не виходячи з вартості предмету лізингу за договором купівлі-продажу, за яким лізингодавцем був придбаний предмет лізингу, за мінусом проведених лізингоодержувачем виплат, а з уточненого графіку платежів із застосуванням індексації (що суперечить нормам законодавства). При цьому, вартість не викупленого майна, що є базою нарахування штрафу, зростає з 80955,48 грн. (16030,79 х 5,05) до 123437,07 грн. (16030,79 УО х7,70).

Апелянтом наводяться й інші підстави, викладені у скарзі.

Представник апелянта (відповідача) в засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання (докази вручення повідомлення в матеріалах справи).

Позивач -ТзОВ "УКІО ОСОБА_1" до дня слухання подав клопотання про слухання справи без його участі. Позовні вимоги підтримав повністю.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКІО ОСОБА_1" (Лізингодавець) та Приватним підприємством "Сента" (Лізингоодержувач) 15.02.2008р. укладено договір фінансового лізингу №КL080224.

Згідно умов договору Лізінгодавець (позивач) відповідно до заявки Лізингоодержувача (відповідача) набуває у Продавця майно, вказане Лізингоодержувачем і надає йому право на час лізингу володіти і користуватись цим майном в порядку встановленому умовами цього Договору та на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач зобов"язується оплачувати лізингові платежі, встановлені у графіку платежів (п.п. 1.1 договору).

По договору лізингу Товариство з обмеженою відповідальністю "УКІО ОСОБА_1" (позивач) придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотор-центр "Галичина" автомобіль "FIAT Doblo Combi" (новий, 2007р.в.) вартістю 101606,00грн. (копія видаткової накладної та копія банківської виписки про оплату за предмет лізингу долучені до матеріалів справи).

Предмет лізингу Лізингодавець (банк) передав відповідачу, що підтерджено актом прийому-передачі від 21.02.2008р., а також підписав уточнений графік платежів до договору лізингу №КL 080224 від 15.02.2008р.

Відповідно до п.3.2 договору лізингоодержувач повинен оплачувати Лізингодавцю лізингові платежі, встановлені у графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний Лізингодавцем (розділ 14 цього договору).

Згідно уточненому графіку платежів, відповідач повинен сплачувати лізингові платежі щомісячно, 15 числа кожного місяця.

По уточненому графіку лізингові платежі мали бути сплачені 14.11.2008р. в сумі 2328,95грн., 15.12.2008р.- в сумі 3252,61грн.

Платіж за 14.11.2008р. сплачений частково, за 15.12.2008р. -не сплачений, що є порушенням п.3.2 Договору.

Згідно розрахунку позивача заборгованість становить 5126,41грн.

За несвоєчасне виконання зобов"язань, зазначеними пунктами 2.4, 2.6, 3.1, 3.2, 6.4 пунктом 10.2 договору фінансового лізингу встановлено оплату пені у розмірі 0,2% несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки платежу. (Розмір платежу розраховується згідно п.3.9 Договору).

Згідно п.п. 11.5 та 11.5.3 договору лізингу та відповідно до вимог п.1 ст. 188 ГК України, сторони погодили порядок розірвання договору у разі прострочки оплати хоча б одного платежу, більше одного місяця.

Підпунктом 3.9. та 3.10. договору лізингу зазначено, що сума всіх платежів Лізингоодержувача на користь Лізингодавця є ціною даного договору. Ціна даного договору вказана в Уточненому графіку платежів і встановлена в умовних одиницях (УО), та виражена в гривнях. Платіж на день його оплати (Примітка 1,2) обчислюється за формулою: УО х К, де К - офіційний курс гривні по відношенню до доллара, встановлений НБУ на дату укладення договору лізингу. Оплата проводиться в гривнях та на умовах передбачених в уточненому графіку платежів. Ціна даного договору може змінюватись на підставах і в порядку, передбаченому даним договором. Датою платежу є дата, вказана в Уточненому графіку платежів.

Лізингові платежі виражені в українській гривні на день оплати, та підлягають перерахуванню, згідно п. 3.9. Договору.

Згідно уточненого графіку платежі змінюються відповідно до зміни офіційного курсу. Лізингоодержувач погодився, що при зміні офіційного курсу гривні по відношенню до долара США (118И), він самостійно перераховує платежі в гривнях відповідно до формули: УО х К, де К - офіційний курс гривні по відношенню до долара США (1/8И), встановлений НБУ на день платежу. Днем платежу є дата, вказана у графіку платежів.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак не містить приписів щодо заборони та визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

У відповідності із п.п. 11.5, 11.6 договору позивач звернувся до відповідача з листом №11/12 від 08.12.2008р., в якому повідомив, що з 19.12.2008р. договір лізингу вважається розірваним та зобов"язав відповідача не пізніше 21.12.2008р. повернути предмет лізингу та заплатити борг по прострочених лізингових платежах, штрафні санкції.

Відповідно до п. п. 11.5. та 11.5.3. Договору лізингу договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, Лізингодавцем, якщо Лізингоодержувач істотно порушив договір. Розірвання договору відбувається шляхом направлення Лізингоодержувачу повідомлення про розірвання Договору за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання.

Відповідно до п. 11.5.3 істотними порушеннями вважаються коли Лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим Договором.

Згідно із п. 11.6. Договору лізингу коли є підстава розірвати цей договір, то Лізингодавець має право вимагати, від Лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу Лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Після розірвання даного договору Лізингодавець має право вимагати повернути йому предмет лізингу, заплатити Лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, а також заплатити штраф у розмірі 30 відсотків від розміру суми невикупленої вартості предмету лізингу. Також Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розірванням договору (транспортування, збереження тощо). Лізингоодержувач повинен повернути Лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержав його, беручи до уваги нормальний знос.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингооджержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Відповідач добровільно не повернув предмет лізингу позивачу, в зв"язку з чим останній звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу, у зв'язку з чим поніс збитки у вигляді витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1 020,34 грн.

Предмет лізингу повернуто позивачу 05.02.2010р., замість встановленого терміну 21.08.2008р. За умовами договору він повинен сплатити відсотки від останнього платежу 16.02.2009р. до дати повернення майна (05.02.2010р.) тобто, за 474 днів, розмір даних відсотків становить 18 652,41 грн. (а.с.11).

Крім того, згідно п. 11.6 договору лізингу, сторони передбачили, що у разі істотного порушення даного договору Лізингоодержувач (відповідач) повинен сплатити Лізингодавцю (позивачу) штраф в розмірі 30 відсотків від несплаченої вартості майна.

Нарахований згідно розрахунку позивача штраф складає 26 444,93 грн.

Пунктом 3.7 договору визначено, що одержану оплату за договором Лізиногодавець розподіляє в такій черговості:

1) погашаються суми сплачені за Лізингоодержувача, що підлягають компенсації Лізингодавцю;

2) нарахована неустойка (пеня, штрафи);

3) сума винагороди Лізингодавця (відсотки);

4) вартість не викупленого майна.

Керуючись п. 3.7 договору лізингу позивач зарахував отримані після розірвання договору лізингу кошти (16 619,47 грн.) в якості компенсації сплаченого за лізингоодержувача транспортного податку у розмірі 1 777,15 грн., за понесені збитки/витрати на вчинення виконавчого напису у розмірі 1 020,34 грн., в якості повної оплати залишку по нарахованій пені 6,74 грн. та часткової оплати нарахованого штрафу у розмірі 13 815,24 грн. (залишок по оплаті штрафу 26 444,93 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" структура лізингових платежів може включати наступні складові: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Судом вірно встановлено, що сторонам при визначенні грошового зобов'язання не забороняється використовувати як грошовий еквівалент іноземну валюту, при цьому порядок визначення сум, що підлягають сплаті у гривнях сторони можуть визначити у договорі.

Відповідач покликався, що своєчасно перерахував заборгованість, платіжні доручення в матеріалах справи. Однак, докази, що підтверджують виконання зобов"язань щодо повної оплати лізингових платежів в добровільному порядку на момент розгляду спору судом, в матеріалах справи відсутні і скаржником до апеляційної скарги не додавались.

Сторони погодили, що у разі прострочки здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує пеню.

ПП "Сента" не виконало своїх зобов"язань по сплаті лізингових платежів, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача заборгованість в сумі 50223,75грн., з яких 5126,41грн.- основний борг по несплачених лізингових платежах, 18652,41 грн. - відсотки, 26444,93грн.- штраф.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Щодо застосування строків позовної давності, згідно ст.267 ЦК України відповідачем заяви не подавалось.

У відповідності із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі до винесення ним рішення. Наведене положення закону свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не може бути застосована позовна давність за заявою сторони у спорі, якщо таку заяву не було подано місцевому господарському суду.

Відповідач таку заяву суду першої інстанції не подав, тому його клопотання, викладене в апеляційній скарзі, щодо застосування позовної давності до зазначених вимог, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 103, 105, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 29.11.2010р. у

справі №02/99-44 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства

"Сента - без задоволення.

2.Справу №02/99-44 повернути до господарського суду Волинської

області.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Петухов М.Г.