Ухвала

від 03.06.2015 по справі 826/1845/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1845/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Безименної Н.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудмеханізація» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудмеханізація» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000102202 від 23.01.2015, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорбудмеханізація» (далі по тексту - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - Відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві ) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102202 від 23.01.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, що прибула у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дорбудмеханізація» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 106 928,00 грн.

За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 23.12.2014 №620/26-57-22-04-21/36377382 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 №0000102202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133 660,00 грн., з яких : основний платіж 106 928,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції 26 732,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, позивачем порушено правові положення податкового законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та вбачається з акту перевірки висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами за укладеними договорами.

Між ТОВ «Дорбудмеханізація» (замовник) та ТОВ «Успіх ЮА» (виконавець) укладено типові договори на послуги від 02.06.2014 №11/02.06 та №12/02.06, відповідно до яких, виконавець зобов'язується надати послуги по транспортному перевезенню вантажів, техніки, працівників та послуги з виготовлення опалубка для будівельних робіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги згідно рахунків виконавця.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду першої інстанції копії договорів на послуги від 02.06.2014 №11/02.06, від 02.06.2014 №12/02.06 із додатками №№1 від 16.06.2014, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні за відповідні періоди.

Між ТОВ «Дорбудмеханізація» (покупець) та ТОВ «Екодит» (постачальник) укладено договір поставки від 02.06.2014 №21, відповідно до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: будівельні матеріали.

Пунктом 2.3 вказано договору передбачено, що постачальник зобов'язується надати разом з товаром такі документи, як накладну, податкову накладну та рахунок-фактуру.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції та економічної доцільності, позивачем надано суду першої інстанції копії договору поставки від 02.06.2014 №21, видаткову накладну від 31.07.2014 та податкову накладну від 31.07.2014 №437.

Між ТОВ «Дорбудмеханізація» (орендар) та ТОВ «Компанія «Сорбіт» (орендодавець) укладено договір оренди рухомого майна від 27.05.2014 №27-05.2014, відповідно до якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: автомобільний кран KTA 25, навантажувач одноковшовий JCB 4 CX, міксер автомобільний DAF CF 85.430, екскаватор одноковшовий VOLVO EW 180.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії договору оренди рухомого майна від 27.05.2014 №27-05.2014, додатку до договору №1 від 14.07.2014, актів прийняття-передачі, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відповідні періоди, податкової накладної за відповідні періоди.

Додатково позивачем надано список співробітників ТОВ «Дорбудмеханізація» станом на липень 2014 року, податковий звіт по працюючим, листи вищезазначених контрагентів позивача від 05.02.2015 з аналогічним змістом щодо декларування грошових зобов'язань по взаємовідносинам із позивачем.

В основу висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства покладена податкова інформація про відсутність у контрагентів позивача - ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Успіх ЮА» та ТОВ «Екодит», трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання для провадження господарської діяльності, зокрема, визначеної умовами названих вище договорів.

Крім того, висновками акту перевірки внаслідок співставлення даних податкового обліку позивача та його контрагентів в липні 2014 року встановлені відхилення між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та податковими зобов'язаннями ТОВ «Компанія «Сорбіт», ТОВ «Успіх ЮА» та ТОВ «Екодит» на рівні 106 928 грн., чим спростовуються доводи позивача щодо декларування його контрагентами відповідних грошових зобов'язань.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що на виконання умов договорів на послуги від 02.06.2014 №11/02.06 та від 02.06.2014 №12/02.06 з контрагентами, ТОВ «Дорбудмеханізація» не надано суду документів, підтверджуючих реальність здійснення господарських операцій, зокрема таких як: заявок по перевезенню техніки, інформацію про місце для стоянки техніки, охорону такої техніки, проведення оплати за стоянку та охорону такої техніки, обґрунтування витрат на паливно - мастильні матеріали, витрат на відрядження, проживання та перевезенням працівників виконавця на підставі рахунку згідно з посвідченням на відрядження та оплат за проживання працівників виконавця тощо.

Крім того, позивачем не надано рахунків-фактур на виконання вимог договору поставки від 02.06.2014 № 21, які є обов'язковою умовою вказаного договору.

Також, позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо відсутності у ТОВ «Успіх ЮА» та ТОВ «Компанія «Сорбіт» відповідного рухомого майна для здійснення відповідних перевезень та техніки для оренди - автомобільного крану KTA 25, навантажувача одноковшового JCB 4 CX, міксеру автомобільного DAF CF 85.430, екскаватору одноковшового VOLVO EW 180, а також відсутності дозвільних документів на провадження відповідного виду господарської діяльності.

Під час судових засідань в суді апеляційної інстанції колегією суддів неодноразово досліджено первинні документи надані позивачем, проте доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

В листі ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Правова позиція Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, зокрема, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правовими положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені правові положення чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань, які б спростовували висновки контролюючого органу, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудмеханізація» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

Н.В. Безименна

Повний текст виготовлено - 08 червня 2015 року.

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Безименна Н.В.