Ухвала

від 08.06.2015 по справі 809/277/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 р. Справа № 876/7750/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Нефедової А.О.

з участю представника відповідача: Мелінишин С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ромен-Долина» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Ромен-Долина» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлення-рішень №0000022200 та №0000012200 від 10.01.2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

20.01.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень №0000022200 та №0000012200 від 10.01.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що господарські взаємовідносини між ПП «Ромен-Долина» та ФГ «Скутельник А.О.» носили реальний характер, призвели до зміни в активах позивача, що підтверджується первинними документами. Безпосередній рух товару засвідчують договори оренди вантажних автомобілів RENO, FAW 1061 i ГАЗ-53А, укладені позивачем 23 і 26 серпня 2013 року із фізичними особою-підприємцями ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також складені дорожні листи №№ 30, 32, 33 від 28.08.2013 року, №№ 34, 35, 36 від 29.08.2013 року і №№ 38, 39 від 30.08.2013 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваними господарськими відносинами і об'єктивність інформації в первинних документах за договорами підтверджуються матеріалами справи.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Мелінишин С.Б. надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які складені ФГ «Скутельник А.О.» по спірній операції не відповідають сутності правочину і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що Приватне підприємство «Ромен-Долина» 10.08.2004 року зареєстровано як юридичну особу та в той же день взяте на податковий облік в органах державної податкової служби, є платником податку на додану вартість.

З 9 по 13 грудня 2013 року Долинською ОДПІ Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Ромен-Долина» (код ЄДРПОУ 33083141) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ФГ «Скутельник А.О.» (код ЄДРПОУ 34276610) за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 20.12.2013 року №1537/09-05-22/33083141.

Дана перевірка проведена на виконання постанови слідчого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 04.11.2013 року, що постановлена в ході розслідування кримінального провадження №320130010000000192.

Перевіряючи реальність фінансово-господарських операцій платників податку інспектор відповідача використав матеріали, які надійшли від ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області разом із постановою слідчого від 04.11.2013 року, а також пред'явлені позивачем, на вимогу перевіряючого, наявні на підприємстві первинні документи.

Із матеріалів ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області інспектор вбачається, що відносно службових осіб ФГ «Скутельник А.О.» розслідується кримінальне провадження за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків), в тому числі за період господарських правовідносин ФГ «Скутельник А.О.» із позивачем.

Згідно змісту акта перевірки від 20.12.2013 року позивач окрім трьох оригіналів видаткових і податкових накладних та документів про оплату за отриманий товар (сало) не представив будь-які документи, що засвідчують транспортування даного товару, ветеринарні свідоцтва і документи, які свідчать про якість, без яких не можлива реалізація продуктів харчування чи напівфабрикатів.

За наслідками перевірки в акті від 20.12.2013 року зроблено висновок про встановлені порушення підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України в результатів чого ПП «Ромен-Долина» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду р. 19 декларації за серпень 2013 року на суму 20 289,00 гривень та занижено до сплати в бюджет податку на додану вартість по спеціальній декларації переробного підприємства за серпень 2013 року на суму 79 711,00 гривень.

Долинською ОДПІ 10.01.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 79 711,00 гривень за основним платежем та на 39 856,00 гривень за штрафною санкцією. Податковим повідомлення-рішенням від 10.01.2012 року №0000022200 відповідач зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмір 20 289,00 гривень.

Згідно поданих представником позивача і наявних у матеріалах справи копій первинних документів судом встановлено, що ПП «Ромен-Долина» 29.08.2013 року уклало з ФГ «Скутельник А.О.» письмовий договір поставки РД №100, за змістом якого предметом придбання є сало в кількості 166 666,67 кг., по ціні 6,00 гривень за 1 кг., на загальну суму 1 000 000,00 гривень.

На виконання умов договору ФГ «Скутельник А.О.» відчужило в серпні 2013 року, на переконання позивача, в користь ПП «Ромен-Долина» 99 999,99 кг. сала. Вказаним контрагентом складено та видано позивачу видаткові накладні №С-00000255 від 28 серпня 2013 року на суму 200 000,00 гривень (ПДВ - 33 333,33 гривень), №00000256 від 29.08.2013 року на суму 200 000,00 гривень (ПДВ - 33 333,33 гривень), №00000257 від 29.08.2013 року на суму 200 000,00 гривень (ПДВ - 33 333,33 гривень) та податкові накладні №46/2 від 28.08.2013 року на суму 200 000,00 гривень (ПДВ - 33 333,33 гривень), №47/2 від 28.08.2013 року на суму 200 000,00 гривень (ПДВ - 33 333,33 гривень) і №48/2 від 28.08.2013 року на суму 200 000,00 гривень (ПДВ - 33 333,33 гривень).

Дані первинні документи стали підставою для оплати, про що представник позивача надав копії платіжних доручень №368 від 27.09.2013 року, №364 від 22.09.2013 року, №113 від 25.09.2013 року, №118 від 31.10.2013 року, а також 47 квитанцій до прибуткових касових ордерів за період з 29.08.2013 року по 28.10.2013 року.

Представлені суду копії договору поставки, видаткові і податкові накладні зі сторони ФГ «Скутельник А.О.» підписані директором ОСОБА_5

Представник позивача подав суду не завірені копії вказаних документів. Оригінали таких документів представник позивача суду не надав для встановлення їх відповідності до наявних у матеріалах справи копій.

Із змісту отриманих актів зустрічної звірки ФГ «Скутельник А.О.» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, якими сформовано податковий кредит, складених Могилів-Подільською ОДПІ за №12/2201/34276610 від 06.12.2013 року, №003/2201/34276610 від 05.02.2014 року, №225/2201/34276610 від 21.03.2014 року, судом встановлено, що контрагент позивача - ФГ «Скутельник А.О.», так як і його посадові особи, не знаходяться за адресою реєстрації, відповіді на письмові запити податкових органів щодо проведення взаємозвірок залишені без виконання, у зв'язку із чим фактично провести перевірки по документам первинного бухгалтерського і податкового обліку з об'єктивних причин не представилося можливим.

Із висновку і матеріалів ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області №324/8/09-00 від 17.02.2014 року, СВ ФР ДПІ у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №8870/13-134 від 16.12.2013 року суд з'ясував, що відносно службових осіб ФГ «Скутельник А.О.» 24.09.2013 року зареєстровано кримінальне провадження №32013010000000192 за фактом ухилення від сплати податків за частиною 3 статті 212 КК України. В межах даного провадження 13.02.2014 року приєднано кримінальне провадження №32014020000000022 за частиною 2 статті 366 КК України, якому присвоєно єдиний номер №32013010000000192, і яке станом на 25.04.2014 року перебувало в провадженні в СВ Могилів-Подільського МВ УМВС України у Вінницькій області.

В ході досудового розслідування встановлено, що протягом 2012-2013 років ФГ «Скутельник А.О.» на території Серебрійської сільської ради фінансово-господарської діяльності не здійснювало, виробничих та офісних приміщень на території не має, земельні ділянки не використовувало, зареєстрованих договорів оренди землі не мало, що підтверджується листом Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 09.10.2013 року за вих. №349.

Земельна ділянка площею 2,8014 га, яка належить засновнику ФГ «Скутельник А.О.» громадянину ОСОБА_6 і розташована на території Серебрійської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області площею 2,8014 га, з 25.07.2007 орендується ПП «Серебрійське» відповідно до укладеного договору. Договір зареєстровано у Могилів-Подільському відділі сектору реєстрації при Вінницькій регіональній філії ДП центр «ДЗК» про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.07.2007 за №040785700116.

Вказаний факт підтверджується свідченнями головного бухгалтера ПП «Серебрійське» громадянкою ОСОБА_7 та довідкою ПП «Серебрійське» за №68 від 06.11.2013 року.

Відповідно до даних форми 1-ДФ, поданих службовими особами ФГ «Скутельник А.О.» до Могилів-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, протягом 2012-2013 років в господарстві отримували доходи наступні громадяни: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16.

Допитані у якості свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12 - вказали, що на ФГ «Скутельник А.О.» ніколи не працювали, вказане підприємство їм не відомо, як не відомі і службові особи, заробітної плати на ФГ «Скутельник А.О.» не отримували.

30.07.2013 року до Могилів-Подільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області ФГ «Скутельник А.О.» подано уточнену декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку №9046384546, у додатку №2 до вказаної декларації зазначено відомості про наявність земельних ділянок по 265 укладених договорах оренди з різними фізичними особами на 6350,1436 га землі. Під час перевірки даних викладених в додатку №2 встановлено, що земельні ділянки по 265 укладених договорах оренди розташовані на території Беззаботівської сільської ради Олександрійського району Донецької області.

Згідно листа Беззаботівської сільської ради за №272/01-24 від 26.11.2013 року - ФГ «Скутельник А.О.» протягом 2012-2013 років діяльність не здійснювало; зазначені в додатку №2 земельні ділянки належать коментованим орендодавцям, але площі земельних ділянок не відповідають дійсності; протягом 2012-2013 податки за користування земельними ділянками від ФГ «Скутельник А.О.» до місцевого бюджету не надходили.

Згідно звіту форми №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012 року», поданого ФГ «Скутельник А.О.» до статуправління встановлено, що на площі 2,80 га підприємством було засіяно «інші багаторічні трави». Відповідно до звіту форми №29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду станом на 01.12.2012 року» встановлено, що протягом 2012 року на площі 2,8 га господарством зібрано «сіна» у кількості 150 ц. Згідно звіту форми №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2013 року», поданого ФГ «Скутельник А.О.» до статуправління встановлено, що на площі 2,80 га підприємством було засіяно «інші багаторічні трави».

Відповідно до реєстраційних документів фермерського господарства засновником ФГ «Скутельник А.О.» є ОСОБА_6, посаду директора та головного бухгалтера господарства обіймає ОСОБА_5.

В ході допиту засновника ФГ «Скутельник А.О.», який проведено 07.11.2013 року слідчим ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області, ОСОБА_6 показав, що він не знайомий з директором ФГ «Скутельник А.О.» ОСОБА_5 та не підписував наказ від 14.02.2013 року на звільнення з посади директора господарства ОСОБА_2 та призначення на вказану посаду ОСОБА_5.

Допитаний 10.10.2013 року слідчим СВ ФР ДПІ у Деснянському районі м. Києва директор ФГ «Скутельник А.О.» ОСОБА_5 показав, що фінансово-господарських документів з контрагентами він не складав та не підписував. Відповідно підприємства та їх службові особи, які формували собі податковий кредит за рахунок взаємовідносин з ФГ «Скутельник А.О.» йому не відомі і не знайомі. Договорів, контрактів, актів прийому-передачі товарів (послуг), податкових накладних він ніколи не підписував.

Колегія суддів зазначає, що позивач не подав суду належні та допустимі докази чи пояснення на спростування показів, викладених у протоколах допиту ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Позивач ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду справи не представив ветеринарні свідоцтва та документи, що засвідчують походження і якість товару (сала), наявність яких є обов'язковою при продажу продуктів харчування чи напівфабрикатів, наявність яких ж необхідною в тому числі для здійснення переробки такого сала.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що при здійсненні фермерським господарством «Скутельник А.О.» фінансово-господарської діяльності у спірних відносинах була відсутня дійсна воля і волевиявлення засновника та директора цього підприємства, то первинні бухгалтерські документи та податкові накладні ФГ «Скутельник А.О.» підписані від імені ОСОБА_5 для формального оформлення угод є згідно статті 234 ЦК України правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до показів, наданих під час допиту засновником і директором ФГ «Скутельник А.О.», податкові накладні підписані від імені ОСОБА_5, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту приватним підприємством «Ромен-Долина» суми ПДВ у розмірі 99 999,99 гривень в бухгалтерському та податковому обліку за серпні 2013 року.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає підставними висновки податкових органів про те, що у ФГ «Скутельник А.О.» (контрагент позивача) відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість по операціях з контрагентами-отримувачами в розумінні Податкового кодексу України, в тому числі з ПП «Ромен-Долина».

Згідно Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких необхідне для чинності правочину є обставина, за якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦК України).

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (стаття 208 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України).

Аналіз описової частини Акта перевірки від 20.12.2013 року №1537/09-05-22/33083141 вказує на те, що всі порушення стосуються одного контрагента - ФГ «Скутельник А.О.».

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що підтверджені вказаними вище доказами про відсутність реального характеру господарської операції між позивачем і ФГ «Скутельник А.О.», зокрема, про неможливість здійснення платником податку контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва і господарської діяльності, надання послуг, відсутність у такого суб'єкта господарювання необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, в тому числі в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Слід відмітити, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 згаданого вище Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту із 01.01.2011 року регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 коментованого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, зарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного додаткового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення визначених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є придбання товарів та послуг, що підтверджується відповідною податковою накладною.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом вимог пункту 201.4 статті 201 даного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити до податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, в тому числі підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вимоги щодо оформлення податкових накладних, на момент виникнення спірних правовідносин, регулювалися наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року №1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (надалі по тексту - Порядок).

Так, за змістом пункту 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 16 Порядку усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до абзацу 8 пункту 1 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що представник позивача в судовому засіданні на підтвердження належного оформлення первинних документів припускав можливість їх підписання іншими особами, уповноваженими представляти інтереси коментованого контрагента, проте свої доводи жодними належними доказами не підтвердив.

Позивач формував податковий кредит за операцією оформленою з ФГ «Скутельник А.О.» на підставі податкових накладних та інших первинних документів, які підписані не уповноваженою особою, яка заперечує свою участь у діяльності цього господарства-постачальника, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів із метою здійснення підприємницької діяльності. Отже, виписані від імені ОСОБА_5 спірні три податкові накладні та інші первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення позивачем відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту в сумі 99 999,99 гривень, є безпідставним.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ромен-Долина» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2014 року у справі №809/277/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний