Ухвала

від 03.06.2015 по справі 820/105/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 р.Справа № 820/105/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 1С-ТЕЛЛУР» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю « 1С-ТЕЛЛУР» (далі по тексту ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР») - звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) від 11.11.2014 року № 8820302203, прийнятого на підставі акту перевірки від 27.10.2014 року № 4360/20-30-22-03/24280116, яким за встановлені порушення п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України(далі - ПК України) збільшено суму грошового зобов'язання з а платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на 255.000 грн., у тому числі 170.000 грн. за основним платежем, 85.000 за штрафним (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 27.10.2014 року № 4360/20-30-22-03/24280116 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» (код ЄДРПОУ 24280116) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «ДОНК» (код ЄДРПОУ 39046765) за період квітень-травень 2014 року (далі - акт перевірки). Вказує, що оскільки наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин з ТОВ «ДОНК», то підприємство має встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та формування на їх підставі податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року адміністративний позов ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» задоволено.

Судове рішення вмотивовано посиланням на правомірність віднесення до складу податкового кредиту за квітень - травень 2014 року суму ПДВ, сплачену в ціні придбаних у ТОВ «ДОНК» послуг. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства, а посилання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «ДОНК», як на доказ вчинення порушень позивачем є безпідставними.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 14.10.2014 року по 20.10.2014 року фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «ДОНК» за період квітень-травень 2014року, за наслідками якої складено акт №4360/20-30-22-03/24280116 від 27.10.2014 року (а.с. 9-20).

Згідно висновків вказаного акту: позивачем порушено п. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого знижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 170.000 грн. за квітень - травень 2014 року.

Зазначеного висновку контролюючий орган дійшов з урахуванням інформації, закріпленої в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1829/26-55-22-01/39046765 від 01.07.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДОНК» (ПН 39046765) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року, згідно якого підприємство відсутнє за податковою адресою, у підприємства відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності. Враховуючи отриману інформацію відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» з ТОВ «ДОНК» проводили лише документальне оформлення операцій з надання послуг, тому надані документи: податкові та видаткові накладні не є первинними документами і тому не можуть бути підставами для формування ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» показників звітності.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 8820302203 від 11.11.2014року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 255.000, 00 грн. (а.с. 7).

Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.4 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 цього кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» подальшими змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Вирішуючи спір, та приймаючи рішення про неправомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, суд виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» та його контрагентом - ТОВ «ДОНК» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин. У зв'язку з отриманням послуг відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ДОНК» склалися на підставі договору №02/04-004 від 02.04.2014року відповідно до п.1.1. якого ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» (Замовник) доручає, а ТОВ «ДОНК» (Виконавець) бере на себе зобов'язання виконати роботи в сфері інформатизації: програмування в системі « 1С: Підприємство 8» по заявкам Замовника. Заявки узгоджуються сторонами по телефону, електронній пошті, факсу або іншим прийнятим для сторін способом. Згідно п. 4.2. вказаного Договору, приймання виконаних робіт оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Актів надання послуг.

На підтвердження реальності виконання вказаних умов Договору, позивачем до матеріалів справи долучено відповідні акти надання послуг № 404013 від 04.03.2013року на суму 54.000, 00грн., № 407006 від 07.04.2014року на суму 54.000, 00грн., № 409007 від 09.04.2014року на суму 54.000, 00грн., № 414010 від 14.04.2014року на суму 54.000, 00грн., № 415016 від 15.04.2014року на суму 54.000, 00грн., № 418008 від 18.04.2014року на суму 54.000, 00грн., № 422013 від 22.04.2014 року на суму 54.000, 00грн., № 425009 від 25.04.2014 року на суму 54.000, 00грн., № 428002 від 28.04.2014року на суму 54.000, 00грн., № 429003 від 29.04.2014року на суму 54.000, 00грн., (а.с. 21-30).

Відповідно до п. 3.1. Договору №02/04-004 від 02.04.2014року, вартість робіт, що підлягають оплаті визначається сумою всіх виконаних робіт протягом дії цього договору, відображеною в актах надання послуг та/ або в рахунках і орієнтовно становить 540.000, 00грн. Оплата робіт виконавця проводиться щомісячно протягом 20 робочих днів з моменту підписання Актів надання послуг або одержання рахунків (пп. 3.1-3.2 Договору).

Факт проведення оплати згідно вказаних умов договору в повному обсязі підтверджується платіжним дорученням № 329 від 29.04.2014року на суму 54.0000, 00грн.

Також, між ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» та ТОВ «ДОНК» укладено договір №05/05-001 від 05.05.2014 року відповідно до п.1.1. якого ТОВ « 1С-ТЕЛЛУР» (Замовник) доручає, а ТОВ «ДОНК» (Виконавець) бере на себе зобов'язання виконати роботи в сфері інформатизації: програмування в системі « 1С: Підприємство 8» по заявкам Замовника. Заявки узгоджуються сторонами по телефону, електронній пошті, факсу або іншим прийнятим для сторін способом. Згідно п. 4.2. вказаного Договору, приймання виконаних робіт оформлюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Актів надання послуг.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано відповідні акти надання послуг № ДО-05005015 від 05.05.2014року на суму 48.000, 00грн, № ДО-0507017 від 07.05.2014року на суму 48.000, 00грн., № ДО-0512028 від 12.05.2014року на суму 48.000, 00грн., № ДО-0514010 від 14.05.2014року на суму 48.000, 00грн., № ДО-0515023 від 15.05.2014 року на суму 48.000, 00грн., № ДО-0516034 від 16.05.2014року на суму 48.000, 00грн., № ДО-0519014 від 19.05.2014року на суму 48.000, 00грн., № ДО-0527009 від 27.05.2014року на суму 48.000, 00грн., № ДО-0522009 від 22.05.2014року на суму 48.000, 00грн., № ДО-0530003 від 30.05.2014року на суму 48.000, 00грн.(а.с. 31-40).

Відповідно до п. 3.1. Договору №02/04-004 від 02.04.2014року, вартість робіт, що підлягають оплаті визначається сумою всіх виконаних робіт протягом дії цього договору, відображеною в актах надання послуг та/ або в рахунках і орієнтовно становить 980.000, 00грн. Оплата робіт виконавця проводиться щомісячно протягом 20 робочих днів з моменту підписання Актів надання послуг або одержання рахунків (пп. 3.1-3.2 Договору).

Факт проведення оплати згідно вказаних умов договору підтверджується платіжним дорученням № 403 від 02.06.2014року.

Також, позивачем на підтвердження реальності виконання умов договорів № 02/04-004 від 02.04.2014року та № 05/05-001 від 05.05.2015ркоу надано звіти виконаних робіт (а.с. 46-71), відповідні рахунки на оплату послуг постачальника та податкові накладні (а.с. 72-90).

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що предметом діяльності ТОВ «ДОНК», відповідно до положень статуту, є також і надання інформаційних послуг, консультації з питань інформатизації, проведення науково-дослідних, експериментальних та впроваджувальних робіт у галузі комп'ютерних систем, інформаційних технологій та комунікацій, розробка, адаптація, супроводження та експлуатація програмних та апаратних засобів обчислювальної техніки, засобів автоматизації, управління і зв'язку (а.с. 119-138).

Доказів того, що отримані від контрагента - ТОВ «ДОНК», послуги не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Зауваження відповідача щодо правильності оформлення та форми податкових накладних відсутні.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо неправомірності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за квітень-травень 2014 року з посиланням на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1829/26-55-22-01/39046765 від 01.07.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ДОНК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року, як на доказ вчинення порушень позивачем, оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиційного характеру та не є документами, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав судам першої та апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, які не спростовані доводами апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08 червня 2015 року.