Ухвала

від 03.06.2015 по справі 826/8600/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/68392/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014

у справі № 826/8600/14

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 № 0022611701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, позов задоволено з посиланням на те, що наявність державної реєстрації контрагентів позивача у період поставки спірних будівельних робіт та подання СПД ОСОБА_1 необхідних належним чином оформлених первинних документів підтверджує право позивача на податкову вигоду за розглядуваними операціями.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не надана належна оцінка обставинам, установленим податковим органом у ході перевірки, які свідчать про неможливість поставки спірними постачальниками підрядних робіт позивачеві у задекларованих обсягах, тоді як формально складені первинні документи не можуть підтверджувати право платника на податкову вигоду.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги Інспекції з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань повноти обчислення та своєчасності сплати ПДВ по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-реконструкція» за періоди з 01.01.2013 по 28.02.2013 та з 01.05.2013 по 30.06.2013, з товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд-Лайт» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013, з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗІМ» за період з 01.10.2013 по 31.10.2013. Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 29.04.2014 № 1112/26-52-17-01/НОМЕР_2.

Під час цієї перевірки Інспекція не визнала право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання підрядних робіт у названих контрагентів, позаяк, за висновком податкового органу, ці операції фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

Наведені обставини стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.05.2014 № 0022611701, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 594 249,85 грн. (у тому числі 396 166,57 грн. за основним платежем та 198 083,28 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відтак адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм та повинен з'ясувати, дослідити та оцінити фактичні правовідносини учасників поставок, наявність повного пакету належним чином оформлених документів, які достовірно засвідчують фактичне виконання господарської операції.

У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка полягає у тому, що правовим захистом користуються платники, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання, повного і своєчасного перерахування до бюджету податків і зборів, а також з дотримання необхідних умов реалізації права на податкову вигоду. Особи, які недобросовісно виконують свої податкові обов'язки, не можуть мати тотожний обсяг прав, яким наділені добросовісні платники.

Про недобросовісність платника може свідчити ситуація, при якій за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створюються схеми незаконного ухилення від сплати податків, що може призвести до порушення публічних інтересів у сфері оподаткування та до порушення прав і свобод інших платників. А тому оцінка добросовісності платника передбачає аналіз здійснених ним господарських операцій, які повинні не лише формально відповідати законодавству, але й не суперечити загальній забороні зловживання правами платника.

Перевіряючи законність оспорюваного донарахування, судові інстанції встановили, що на підтвердження реальності господарських операцій з названими постачальниками СПД ОСОБА_1 подано договори будівельного підряду, довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, податкові накладні, платіжні доручення про оплату придбаних робіт у безготівковому порядку, проаналізувавши які, суди визнали їх такими, що дозволяють з достатнім ступенем достовірності зробити висновок про реальність господарських взаємовідносин між платником та названими контрагентами.

Однак при цьому не отримали належної правової оцінки доводи Інспекції про відсутність у цих постачальників об'єктивної можливості виконати підрядні роботи у задекларованих обсягах з огляду на наявність у них ознак фіктивних суб'єктів господарювання, а саме - неперебування за місцезнаходженням, відсутність трудових ресурсів, основних засобів, виробничих активів, необхідних для досягнення результатів відповідної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок.

Також суди не дослідили змісту розглядуваних операцій, не з'ясували які саме роботи та на яких об'єктах позивача вони виконувалися.

Слід зазначити, що податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, якщо для цілей оподаткування обліковані операції не у відповідності з їх економічним змістом або операції, не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Якщо за наслідками оцінки поданих податковим органом та платником доказів за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійде висновку про невідповідність сформованих даних податкового обліку реальним фактам підприємницької діяльності, то суд повинен визначити обсяг прав та обов'язків платника у сфері оподаткування, виходячи з дійсного економічного змісту господарської операції.

Тому з огляду на виявлені під час вирішення цього спору факти судам необхідно було більш ретельно перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за договорами підряду, укладеними позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-реконструкція», з товариством з обмеженою відповідальністю «Гуд-Лайт» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗІМ», з'ясувавши, чиїми силами виконувалися зазначені підрядні роботи, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином СПД ОСОБА_1 було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт.

Також судам слід було витребувати виписки з банківських рахунків названих постачальників з метою перевірки наявності у них витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності, у тому числі витрат на оренду приміщень, оплату комунальних платежів, витрат на електроенергію, виплату заробітної плати, а також витрат, що виникли у зв'язку з реальним виконанням спірних операцій.

Крім того, слід наголосити, що у світлі перевірки реальності господарської операції одним з істотних факторів є прояв платником належного ступеня обачливості та обережності при виборі контрагента. Проявом такої обережності є не лише подання стандартного переліку установчих та реєстраційних документів, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента та пояснення обставин укладення та виконання господарських операцій з таким контрагентом. Платник, який укладає договори на великі суми, за відсутності будь-якого ділового листування та особистих зустрічей з уповноваженими особами контрагента, без оцінки його ділової репутації на ринку відповідних товарів, робіт, послуг не може бути визнаний обачливим у такому виборі.

Ухилення судами від перевірки та надання правової оцінки доводам Інспекції, якими вона мотивує порушення СПД ОСОБА_1 правил оподаткування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 у справі № 826/8600/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько