Ухвала

від 02.06.2015 по справі 175/5626/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5251/15 Справа № 175/5626/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж. М. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Колодяжної Н.Є., Лисичної Н.М.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Підгороднянської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа: Реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції, про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в межах фактичного користування,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила: визнати за нею право власності на земельну ділянку (пай) площею 3,6315 га в межах фактичного користування на території Підгороднянської міської ради за рахунок земель колишнього КСП «Нижньодніпровський», посилаючись на те, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2004 року за нею було визнано право власності на земельну ділянку (пай) площею 3,00 га в КСП «Нижньодніпровський» у порядку спадкування за законом після смерті її матери ОСОБА_3. У сертифікаті на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_1 від 08 квітня 1997 року за № 128-р на ім'я ОСОБА_3, було вказано, що на підставі рішення Дніпропетровської районної державної адміністрації, розмір паю становить 3,00 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Після проведення геодезічної зйомки встановлено, що фактична площа земельної ділянки (пай) становить 3,6315 га. У зв'язку з чим нею були отримані всі необхідні документи, що підтверджують фактичну площу земельної ділянки (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але 10 квітня 2014 року вона отримала відмову держреєстратора у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 12336188, оскільки площа спірної земельної ділянки, як зазначено в рішенні Дніпропетровського районного суду за № 2-446 від 08 квітня 2004 року становить 3,00 га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), чим відрізняється від площі, зазначеної у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (пай) НВ-1200336772013 від 10 червня 2013 року, а тому вона і звернулася до суду з позовом для захисту своїх майнових прав.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням прокурор Дніпропетровського району в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши в задоволенні позову, вказуючи на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Цим вимогам закону рішення суду відповідає.

Так судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2004 року було встановлено факт того, що позивач ОСОБА_2, є рідною дочкою ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено факт прийняття спадщини після смерті матері та визнано за позивачем право власності на земельну ділянку (пай) площею 3,00 га в КСП «Нижньодніпровський» Дніпропетровського району Дніпропетровської області у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 (а.с.7).

У сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 від 08 квітня 1997 року за № 128-р виданому на ім'я ОСОБА_3, було зазначено, що на підставі рішення Дніпропетровської районної державної адміністрації, розмір паю становить 3,00 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). (а.с. 47).

Під час підготовки технічної документації із землеустрою, для посвідчення права власності на земельну ділянку (пай) та встановлення і погодження меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості, після проведеної геодезичної зйомки було встановлено, що фактична площа спадкової земельної ділянки становить 3,6315 га.

Крім того розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації №1329-р від 10 червня 2011 року було затверджено вказану технічну документацію, а 10 червня 2013 року Управлінням Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області була здійснена державна реєстрація земельної ділянки (пай) площею 3,6315 га та було визначений її кадастровий номер, а саме: НОМЕР_2 (а.с. 10-24).

Також відповідно до рішення виконавчого комітету Підгороднянської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 14 листопада 2014 року було підтверджено розмір площі паю НОМЕР_3 в полі НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_4, площею 3,6315 га, за рахунок земельно КСП «Нижньодніпровський» за межами населеного пункту на території Підгороднянської міської ради (а.с. 8).

Проте рішенням Державного реєстратора за №12336188 від 10 квітня 2014 року було відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, оскільки площа земельної ділянки, зазначеної в рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №2-446 2004 року від 08 квітня 2004 року відрізняється від площі, зазначеного у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1200336772013 від 10 червня 2013 року (а.с. 25).

Статтею ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, а відповідно до ст.ст. 125, 126 3К України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно із ст. 6 ЗК України, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Відповідно до ст.ст. 81, 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Крім того частиною 1 ст. 9 ЗК України встановлено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі, а згідно ч. 1 ст. 17 ЗК України передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

А частиню 3 статті 152 ЗК України пердбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що площа спірної земельної ділянки змінилася не з вини позивача, а в результаті підготовки технічної документації із землеустрою та встановлення і погодження меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості, після проведеної геодезичної зйомки, але позивачка позбавлена можливості зареєструвати своє право вланості у встановленому порядку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, а тому рішення суду є законним і обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги прокурора Дніпропетровського району про незаконність рішення суду, оскільки не залучені відповідно Дніпропетровська районна державна адміністрація та Головне управління Держземагенства у Дніпропетровській області, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки право власності позивача на спірну земельну ділянку не порушує права цих органів, тим більше, що саме Дніпропетровською районною державною адміністрацією надавалася згода позивачу на підготовку технічної документації із землеустрою, а в подальшому і затверджено її, а відділом Управлінням Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області була здійснена державна реєстрація земельної ділянки (пай) площею 3,6315 га та було визначений її кадастровий номер, а саме: НОМЕР_2.

Що стосується інших доводів апеляційної скарги про незаконність рішення суду у зв'язку з тим, що площа земельної ділянки позивача незаконно збільшена, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як зазначалося вище, площа вказаної земельної ділянки змінилася не з вини позивача, а в результаті підготовки технічної документації із землеустрою та встановлення і погодження меж цієї земельної ділянки в натурі на місцевості, а також після проведеної геодезичної зйомки, а також цим обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку.

Решта доводів апеляційної скарги суттєвими не являються, та вони не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення лише з формальних міркувань.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, судом першої інстанції були виконані всі вимоги процесуального закону, всебічно перевірено обставини, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними. Отже апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.О. Макаров

Судді Н.Є. Колодяжна

Н.М.Лисична