Постанова

від 02.06.2015 по справі 809/1945/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 809/1945/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

прокурора Голіней О.М.

представника позивача Кічури Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Заступника прокурора м. Івано-Франківська Івано-Франківської області в інтересах Держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківська Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Добромиль" про стягнення податкового боргу в сумі 431227,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015 року Заступника прокурора м. Івано-Франківська Івано-Франківської області звернулася до суду в інтересах Держави в особі Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківська Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Добромиль" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 431227,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з земельного податку. Крім того, за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість та з земельного податку, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 0027781501 від 04.11.2014 року та № 0030711503 від 19.11.2014 року. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 431227,41 грн., в тому числі пеня в розмірі 132,13 грн.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Військових Ветеранів, будинок 10, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, інформацією про права та обов'язки та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою установи зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевказані норми процесуального закону, міркування прокурора та представника позивача, суд дійшов висновку продовжити розгляд справи за відсутності в судовому засіданні представника відповідача на підставі наявних матеріалів в справі.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, а тому його належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 04.08.2000 року проведено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Добромиль", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.12.2014 року (а.с. 35-37). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до норм підпункту 9.1.3.пункту 9.1 статті 9, підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265, статті 269 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів, а земельний податок - до місцевих податків.

Відповідач згідно підпункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість та земельного податку.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Щодо податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідачем подано позивачу податкові декларації з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2014 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 426193,00 грн. (а.с.16-21). Вказаних зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказані періоди згідно поданих декларацій становить 425204,60 грн.

Щодо заборгованості відповідача по земельному податку, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язань, суд зазначає таке.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно пункту 10.5 статті 10 Податкового кодексу України зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію з земельного податку за 2014 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір грошових зобов'язань, а саме: декларацію від 03.02.2014 року на загальну суму 56162,76 грн. з щомісячною сплатою 4680,23 грн. (а.с.22-23). Згідно додатків № 1 до вказаної податкової декларації, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, що знаходяться за адресою: м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, є Державний акт І-ІФ № 002822.

Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з земельного податку складає 4902,63 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на додану вартість та земельного податку на загальну суму 430107,23 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Добромиль".

Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях з податку на додану вартість та земельного податку, то судом встановлено таке.

Статтею 75.1 Податкового кодексу України визначено, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 04.11.2014 року позивачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, складено акт № 9141/15-01/13640988, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0027781501 від 04.11.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 489,61 грн. (а.с. 9-10). Також 19.11.2014 року позивачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків, складено акт № 9647/15-03/13640988, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0030711503 від 19.11.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції з земельного податку в сумі 498,44 грн. (а.с.12-13).

Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані та отримані відповідачем 06.11.2014 року та 25.11.2014 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 11, 14).

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, немає судових рішень за фактом оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0027781501 від 04.11.2014 року та № 0030711503 від 19.11.2014 року, згадані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися до адміністративного суду, то суд в цій адміністративній справі дійшов висновку про те, що визначені позивачем відповідачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 489,61 грн. та з земельного податку в сумі 498,44 грн. є узгодженими, та є податковим боргом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з довідки позивача від 22.04.2015 року та облікових карток платника податку, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 11,27 грн. та земельного податку в розмірі 120,86 грн.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" за № 7597-25 від 02.10.2014 року на суму 65206,18 грн., яка отримана відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15).

Відповідач згадану податкову вимогу не оскаржував. Враховуючи, що відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача в сумі 431227,41 грн. підтверджується довідкою про стан заборгованості відповідача від 22.04.2015 року та витягами зі зворотного боку облікових карток платника - відповідача у справі (а.с.24-34).

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Добромиль" про стягнення податкового боргу в сумі 431227,41 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити, а саме: стягнути рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Добромиль", відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 425705,48 грн., та на користь місцевого бюджету села Хриплин Івано-Франківської міської ради податковий борг в сумі 5521,93 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Добромиль» (код 13640988, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Військових Ветеранів, будинок 10) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, в дохід Державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість в сумі 425705 (чотириста двадцять п'ять тисяч сімсот п'ять) гривень 48 копійок.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Добромиль» (код 13640988, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Військових Ветеранів, будинок 10) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь місцевого бюджету села Хриплин Івано-Франківської міської ради, заборгованість з земельного податку в сумі 5521 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять одну) гривню 93 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 05.06.2015 року.