Постанова

від 02.06.2015 по справі 820/2514/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 червня 2015 р. №820/2514/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Стриж Л.А., відповідача - Дитиненко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фінекс - Україна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ТОВ Фондова компанія "Фінекс-Україна", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000102202 від 05.11.2014 р. у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення № 0000092202 від 05.11.2014 року у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення № 0000112202 від 05.11.2014 р. в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 123 128, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обпилення податку на прибуток, від'ємного значення об'єкту оподаткування та грошового зобов'язання з особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідач в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки, зазначаючи, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм чинного законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фондова компанія «Фінекс-Україна», зареєстроване у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Фондова компанія «Фінекс-Україна» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., по що складено акт перевірки від 17.10.2014 р. № 5366/22-02/31063268.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000102202 від 05.11.2014 р. яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 358 090, 75 коп., у т.ч. за основним платежем - 302 324, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 766 грн. 75 коп.; № 0000112202 від 05.11.2014 р. яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 137 278, 00 грн.; № 0000092202 від 05.11.2014 р. яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами у загальному розмірі 6 000, 00 грн., у т.ч. за основним платежем - 4 800, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 200, 00 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки висновки відповідача про наступні порушення: п.п.135.5.4, п.135.5 ст.135, пп.138.10.2 п.138.2, 138.12 ст.138, 159 Податкового Кодексу України від 02.12.10 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті у розмірі 302 324 , 00 грн., в тому числі за 2-4 квартали 2011 року у сумі 79 257, 00 грн., за 2013 рік у сумі 223 067, 00 грн.; п.п.213.1.7 п.213.1 ст.213, п.219.2 ст.219 ПКУ внаслідок чого встановлено заниження особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами в 3 кварталі 2013 року, який підлягає сплаті у розмірі 4 800, 00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно до приписів ст.56 Податкового кодексу України, в результаті якого податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Фондова компанія «Фінекс-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцептор» 28.10.2011 р. було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 1011/28-Д-8; 111028/7-Д, згідно якого Позивач, зобов'язувався передати ТОВ «Акцептор» до 29.06.2012 року цінні папери - облігації ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ ІФГ КАПІТАЛ» на загальну суму 33 009 695, 60 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцептор» повинно було сплатити зазначені грошові кошті до 29.06.2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю було частково сплачено грошові кошти за вказаним договором у розмірі 28 444 927, 48 грн., у тому числі: 07.12.2011 р. - 5 000 000, 00 грн.; 22.12.2011 р. - 8 000 000, 00 грн.; 28.12.2012 р. - 12 057 057, 48 грн.; 25.04.2013 р. - 3 387 870, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Додатковим договором № 2-1011/28-Д-8; 111028/7-Д від 30.04.2013 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів № 1011/28-Д-8; 111028/7-Д від 28.10.2011 р., сторони домовились розірвати зазначений договір, при чому Позивач зобов'язується повернути грошові кошти у розмірі 28 444 927, 48 грн. у строк до 30.12.2016 року.

З зазначених підстав відповідач вважає, що враховуючи вимоги Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та норми Цивільного кодексу України, а також значний час користування грошовими коштами, договір купівлі-продажу цінних паперів № 1011/28-Д-8; 111028/7-Д від 28.10.2011 р. фактично по суті відповідає договору поворотної фінансової допомоги (договір не передбачає нарахування процентів та кошти є обов'язковими для повернення), а кошти в сумі 28 444 927, 48 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, що призвело до порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ, а саме останнім не нараховано та не включено до складу доходів за 2013 рік умовно нарахованих процентів на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповернутою на кінець звітного періоду у розмірі 1 297 166, 62 грн.

З такими висновками відповідача суд не погоджується відповідно до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є професійним учасником ринку цінних паперів, який має ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку: професійна діяльність на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами - дилерська діяльність, професійна діяльність на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами - андерайтинг, професійна діяльність на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами - брокерська діяльність.

Згідно Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу управління цінними паперами від 12.12.2006 р. № 1449, дилерська діяльність - укладення торговцем цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Так, предметом договору купівлі-продажу цінних паперів № 1011/28-Д-8; 111028/7-Д від 28.10.2011 р. є облігації Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія ІФГ КАПІТАЛ», зокрема, цінні папери, а не грошові кошти.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу цінних паперів № 1011/28-Д-8; 111028/7-Д від 28.10.2011 р. згідно Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу управління цінними паперами від 12.12.2006 р. № 1449 є дилерським договором.

Правилами (умовами) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу управління цінними паперами від 12.12.2006 р. № 1449 дилерський договір - це договір купівлі-продажу (міни) цінних паперів або інших фінансових інструментів, що укладається торговцем від свого імені та свій рахунок.

Статтею 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору, або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, при удаваному правочині зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В акті перевірки не наведено жодних правових норм на підставі яких вищезазначений договір на думку перевіряючих вважається недійсними, доказів наявності рішення суду про визнання такого договору недійсним, за правилами ст. 71 КАС України відповідачем до суду не подано.

При цьому, суд зазначає, що приписи Податкового кодексу України не містять повноважень податкового органу, щодо визнання правочинів удаваними або недійсними.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що визнання правочину удаваним можливо тільки при розгляді справи про визнання правочину, який намагалися приховати недійсним та у податкових органів відсутнє право самостійно в позасудовому порядку визнавати будь-який правочин удаваним.

Крім того, судом встановлено, що укладаючи договір купівлі-продажу цінних паперів позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцептор» мали на меті не отримання грошових коштів, а здійснення купівлі-продажу цінних паперів відповідно до умов договору, додержання яких є обов'язковим для даного виду правочинів.

А отже, зміст договору купівлі-продажу цінних паперів № 1011/28-Д-8; 111028/7-Д від 28.10.2011 р. не суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним суспільства. Особи, які уклали договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення сторін договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі. Договір укладений у письмовій формі згідно з вимогами законодавства та в момент укладання був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (грошові кошти були перераховані згідно з умовами договору).

Крім того, судом встановлено факт часткового повернення Позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Акцептор» грошових коштів за договором купівлі-продажу цінних паперів № 1011/28-Д-8; 111028/7-Д від 28.10.2011 р. у розмірі 17 845 550, 00 грн., зокрема: 23.12.2014 р. - 3 050 000, 00 грн., 24.12.2014 р. - 417 000, 00 грн., 25.12.2014 р. - 5 169 000, 00 грн., 29.12.2014 р. - 1 114 760, 00 грн., 30.12.2014 р. - 6 041 000, 00 грн.; 14.01.2015 р. - 600 000, 00 грн., 16.01.2015 р. - 20 000, 00 грн., 27.01.2015 р. - 18 000, 00 грн.; 02.02.2015 р. - 36 500, 00 грн.; 03.02.2015 р. - 6 000, 00 грн.; 09.02.2015 р. - 4 000, 00 грн.; 11.02.2015 р. - 10 000, 00 грн.; 12.02.2015 р. - 148 500, 00 грн.; 19.02.2015 р. - 18 000, 00 грн.; 25.02.2015 р. - 6 000, 00 грн.; 03.03.2015 р. - 1 155 000, 00 грн.; 06.03.2015 р. - 8 000, 00 грн.; 11.03.2015 р. - 18 000, 00 грн.; 26.03.2015 р. - 5 000, 00 грн.; 31.03.2015 р. - 790, 00 грн., що підтверджується банківським виписками.

Щодо тверджень відповідача в акті перевірки, що у господарській діяльності операції згідно зазначеного договору купівлі-продажу цінних паперів, фактично по суті відповідають визначенню поворотної фінансової допомоги (договір не передбачає нарахування процентів та кошти є обов'язковими для повернення), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Отже, предметом договору поворотної фінансової допомоги повинні бути кошти, і обов'язковою умовою - строк повернення цих коштів.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним якщо його недійсність встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Таким чином, відповідачем не доведено, що вказаний вище правочин є недійним на підставі закону або на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною або судом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, зо зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 563 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, сторони можуть за згодою розірвати будь-який договір та передбачити у договорі умови повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору.

Отже, суд приходить до висновку, що умови договору купівлі-продажу цінних паперів № 1011/28-Д-8; 111028/7-Д від 28.10.2011 р. не відповідають визначенню договору поворотної фінансової допомоги та не містять ознаки удаваного правочину, що у свою чергу призвело до безпідставного нарахування відповідачем умовних відсотків у розмірі 1 297 166, 62 грн. та встановлення порушення вимог п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до акту перевірки, відповідачем встановлено порушення п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.138.10, п.138.12 ст.138, ст.159 Податкового кодексу України щодо завищення витрат у сумі 358 746, 00 грн., а саме за 2-3 квартали 2011 р. у сумі 344 596, 00 грн., за 2012 рік у сумі 14 150, 00 грн., а також завищення збитків у 2013 р. на суму 14 150, 00 грн.

Зазначені суми вплинули на визначення відповідачем суми зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 137 278, 00 грн.

Так, 01 вересня 2011 року Позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцептор» договір доручення на купівлю цінних паперів № 0911/01-1-Б; 110901/1-Д від 01.09.2011 р., іменних інвестиційних сертифікатів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «ГРОТ»), кількістю 2 779 шт., вартістю одного цінного паперу не більше 6 200, 00 грн. Загальна сума договору становить 17 229 800, 00 грн.

Згідно п.4.1 вказаного договору, винагорода ТОВ «Акцептор» становить 2% від суми договору, тобто 344 596, 00 грн.

На виконання вищезазначеного договору доручення, позивачем було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «КСН «Тріанон» договір купівлі-продажу цінних паперів № 0911/01-1-Б(В)-1 від 01.09.2011 р. на обумовлених договором доручення умовах.

20 вересня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцептор» було підписано акт виконаних робіт до договору доручення на купівлю цінних паперів № 0911/01-1-Б; 110901/1-Д від 01.09.2011 р., згідно якого позивач сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю «Акцептор» винагороду у розмірі 344 596, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.09.2011 р. № 728.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з вимог Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Згідно п.1 Р.8 Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу управління цінними паперами від 12.12.2006 р. № 1449, предметом договору доручення є надання торговцем (повіреним) певного виду послуги з купівлі, продажу або міни цінних паперів або інших фінансових інструментів від імені та за рахунок клієнта (довірителя).

Судом встановлено, що договір на купівлю цінних паперів № 0911/01-1-Б; 110901/1-Д від 01.09.2011 р. відповідає вимогам, зазначеним у Р.8 та Р.3 Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу управління цінними паперами від 12.12.2006 р. № 1449, серед яких міститься вимога щодо порядку нарахування та сплати винагороди за надання послуг відповідно до договору.

Відповідно до п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримає платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як досліджено вище матеріалами справи, факт надання послуги придбання цінних паперів, підтверджується договором, актом виконаних робіт, банківськими виписками та платіжним дорученням про сплату винагороди.

Укладання зазначеного договору обумовлено ціновою пропозицію, оскільки як вбачається з довідки Фондової біржи «Перспектива» № 14/10/20-01 від 20.10.2014 року біржовий курс іменних інвестиційних сертифікатів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал» (Пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд «ГРОТ» в період з 01.06.2011р. по 01.12.2011 р. складав 7 720, 3500 грн.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаним договором доручення іншого результату, ніж придбання цінних паперів. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Актом перевірки встановлено, що у 2012 році позивачем неправомірно віднесено до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат списану безнадійну заборгованість в сумі 14 150, 00 грн., зокрема витрати на наступні послуги: Київська міжнародна фондова біржа - на суму 4 246, 44 грн.; ВАТ Карітон - на суму 23, 60 грн.; ФОП ОСОБА_5 - на суму 210, 00 грн.; Перша фондова торгівельна система - на суму 5 919, 55 грн.; Український інститут розвитку фондового ринку - на суму 320, 00 грн.; Український міжнародний культурний центр - на суму 930, 00 грн.; Український сертифікаційний центр - 100, 00 грн.; Українські фондові торговці - 1 100, 00 грн.; ТОВ «Акцептор» - 1 300, 00 грн.

Згідно наданого до суду розрахунку та показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 зазначене порушення призвело до зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік. В судовому засіданні представником позивача визнано факт завищення витрат на суму 14 150, 00 грн., у зв'язку з чим було зменшено розмір позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0000112202 від 05.11.2014 р.

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000102202 від 05.11.2014 р. та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112202 від 05.11.2014 р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 123 128, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

12 серпня 2013 року між Позивачем та гр. ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 130812/1-ДД, згідно якого гр. ОСОБА_8 зобов'язаний передати цінні папери у власність Позивача цінні папери - акції ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», кількістю 1 000 000 шт., номінальної вартістю 0,01 грн. на загальну суму 160 000, 00 грн.

Згідно п.2.5. цього договору, сума особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами, що буде утримано та сплачено Позивачем з цієї операції складає 2 400, 00 грн.

Судом встановлено, що акції ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» були зараховані на рахунок у цінних паперах позивача 15.08.2013 р., що підтверджується випискою з особового рахунку у цінних паперах від 15.08.2013 зберігача ЗАТ "Менеджмент технолоджіз".

Згідно до додаткового договору від 30.08.2013 №1-130812/1-ДД до договору купівлі - продажу цінних паперів №130812/1-ДД від 12.08.2013, сторони домовились розірвати договір купівлі - продажу цінних паперів №130812/1-ДД від 13.08.2013.

Списання з рахунку у цінних паперах позивача зазначених цінних паперів відбулось 02.09.2013 р., що підтверджується випискою з особового рахунку у цінних паперах від 02.09.2013 зберігача ЗАТ "Менеджмент технолоджіз".

З огляду на наведене, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що в податковому періоді, коли здійснюється поставка цінних паперів (перехід права власності) виникає об'єкт оподаткування особливим податком, що відповідає п.п.213.1.7 п.213.1 ст.213 ПКУ, незалежно від оплати цінних паперів по договору.

Згідно п.219.2 ст.219 ПКУ, податковим агентом за біржовими та позабіржовими операціями, визначеними в підпункті 213.1.7 пункту 213.7 статті 213 цього Кодексу, є відповідний торгівець цінними паперами (ліцензіат), включаючи банк, який здійснює такі операції на підставі договору та зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати акцизний податок до бюджету від імені та за рахунок особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно п.п.213.1.7 п.213.1 ст.213 ПКУ, об'єкт оподаткування є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів.

Пунктом 214.8 статті 214 ПКУ встановлено, що базою оподаткування особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є договірна вартість цінних паперів або деривативів, визначена у первинних бухгалтерських документах за будь-якою операцією з продажу, обміну або інших способів їх відчуження.

Суми податку перераховуються до бюджету податковим агентом протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за податковий період, що дорівнює кварталу.

Згідно з п. 216.7 ст. 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями, визначеними в підпункті 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, є дата отримання доходу відповідно до пункту 219.2 статті 219 цього Кодексу від операцій з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів.

Податок сплачується до бюджету кожною стороною деривативу (контракту) не пізніше дати виконання контракту. (п.219.3 ст. 219 ПК України)

За умовами вказаного договору купівлі-продажу цінних паперів, а саме п.3.2. зазначено, що строк оплати по договору 30.08.2013 року. Здійснення оплати не відбулось у визначений договором строк, так як останній був розірваний саме 30.08.2013 року, отже фактично договір купівлі - продажу не був виконаний до його розірвання та дохід продавцем не був отриманий, у зв'язку з чим відсутній обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операції з деривативами в 3 кварталі 2013 року.

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000092202 від 05.11.2014 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесених спірних податкових повідомлень-рішень № 0000102202 від 05.11.2014 р. щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 302 324, 00 грн. за основним платежем та штрафними санкціями у сумі 55 766, 75 грн., № 0000112202 від 05.11.2014 р. в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 123 129, 00 грн. та № 0000092202 від 05.11.2014 р. щодо грошового зобов'язання з особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами у розмірі 6 000, 00 грн., у т.ч. основний платіж - 4 800, 00 грн. і фінансова санкція на суму 1 200, 00 грн.

Таким чином, висновок податкового органу про порушення позивачем Податкового кодексу України не відповідає встановленим обставинам справи, через, що суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного та керуючись, Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фінекс - Україна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000102202, 0000092202 від 05.11.2014 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000112202 від 05.11.2014 року в частині зменшення відємного значення об'єкта оподаткування податковим на прибуток на суму 123128,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Фінекс - Україна" (адреса: 61070, м. Харків вул. Академіка Проскури 1 корп. 45 кв. 9, код 31063268) судовий збір в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 червня 2015 року.

Суддя Волошин Д.А.