Ухвала

від 08.06.2015 по справі 2601/13004/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11/796/170/2015

Категорія: ч. 4 ст. 190, ч. 2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 200 , ч. 2 ст. 366 КК України

Головуючий в суді 1-ої інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого, судді-доповідача: ОСОБА_2

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю прокурора: ОСОБА_5

засуджених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою відновлено прокурору пропущений строк на касаційне оскарження вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 1 рік та на підставі ст. 74 КК України від призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49 КК України. ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки та на підставі ст. 74 КК України від призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49 КК України. ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки та на підставі ст. 74 КК України від призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49 КК України. ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на строк 2 роки та на підставі ст. 74 КК України від призначеного покарання звільнено на підставі ст. 49 КК України.

Суд першої інстанції своє рішення обґрунтував тим, що ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2014 року касаційну скаргу прокурора задоволено, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року про відмову прокурору у відновленні строку на касаційне оскарження вироку суду та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 червня 2014 року, якою вказану постанову суду залишено без змін - скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в суді першої інстанції та зазначено, що при новому розгляді справи суд має належним чином перевірити доводи прокурора про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження вироку суду.

Оскільки відповідно до ст. 399 КПК України (ред. 1960 р.) вказівки суду, який розглядав справу в касаційному порядку є обов`язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про відновлення строку на касаційне оскарження вироку суду.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, засуджені ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 подали апеляції, аналогічні за змістом, у яких просять скасувати вказану постанову суду першої інстанції.

Вважають, що постанова суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства. Зокрема, суд у постанові належним чином не умотивував підстави задоволення клопотання заступника прокурора м. Києва про поновлення строку оскарження вироку, не дослідив доводів прокурора про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, а послався лише на те, що відповідно до положень ст. 399 КПК України ( в редакції 1960 р.) вказівки суду, який розглядав справу в касаційному порядку є обов`язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Суд не звернув увагу на те, що в ухвалі касаційної інстанції не зазначено, що суд першої інстанції при повторному розгляді повинен саме задовольнити клопотання прокурора про поновлення строку на касаційне оскарження вироку від 20 листопада 2012 року, а лише надані вказівки суду першої інстанції, що при повторному розгляді клопотання прокурора необхідно належним чином перевірити його доводи про поважність пропуску строку на касаційне оскарження вироку.

Засуджені також вказують, що зазначені прокурором причини пропуску строку апеляційного та касаційного оскарження вироку суду, а саме тривалий розгляд апеляційним судом апеляції прокурора на постанову суду та не можливість вчасно отримати належним чином завірену копію вироку суду, є нікчемними, оскільки 20 грудня 2012 року прокурор, який підтримував обвинувачення, був присутнім в судовому засіданні Голосіївського районного суду м. Києва при оголошенні вироку, після чого всі засуджені отримали копію вироку під розписку. Тому, прокурор, при бажанні, мав реальну можливість отримати копію вироку безпосередньо в суді, та у визначений положеннями КПК України строк оскаржити вирок суду. Крім того, положеннями ст. 349 КПК України (в редакції 1960 р.) не передбачено надання вироку до апеляційного суду (завіреного, чи не завіреного).

Крім того, прокурор звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про поновлення стоку на касаційне оскарження вироку суду від 20 листопада 2012 року лише 10 червня 2013 року, тобто з порушенням тримісячного строку касаційного оскарження з моменту набрання вироком законної сили.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій засуджених, засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали свої апеляції та просили їх задовольнити, розглянувши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 90 КПК України (1960 р.) пропущений з поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи постановою судді.

Як передбачено ч. 4 ст. 386 КПК України (1960 р.) у разі подачі касаційної скарги з пропуском встановленого частиною першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Вказаних вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції не дотримався, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення у кримінальній справі.

Згідно матеріалів кримінальної справи, 10 червня 2013 року заступник прокурора м. Києва звернувся з касаційною скаргою на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

25 листопада 2014 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу прокурора задоволено, постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 червня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з вказівкою належним чином перевірити доводи прокурора про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Всупереч вимогам ст. 399 КПК України (1960 р.) при розгляді клопотання прокурора про поновлення строку на касаційне оскарження вироку суду, суд першої інстанції належним чином не перевірив поважність причин пропуску вказаного строку і постановив невмотивоване та необґрунтоване рішення про поновлення строку на касаційне оскарження вироку, не навівши у постанові суду поважних причин пропуску цього строку та підстав для його поновлення.

При цьому суд безпідставно послався на обов`язковість вказівки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ згідно ст. 399 КПК України (1960 р.) про поновлення строку, незважаючи на те, що така вказівка в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не міститься.

За таких обставин постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року по даній кримінальній справі підлягає скасуванню, а апеляції засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задоволенню, з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, так як згідно ст. ст. 386, 353 КПК України (1960 р.) вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження відноситься до повноважень суду першої інстанції.

При новому розгляді клопотання прокурора про поновлення строку на касаційне оскарження вироку суду у відповідності зі ст. 399 КПК України (1960 р.) необхідно виконати вказівки ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2014 року та перевірити поважність причин пропуску прокурором строку на касаційне оскарження вироку суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 353, 365, 366 КПК України (1960 р.), п. п. 15 Розділу XI (Перехідних положень) КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 19 лютого 2015 року, якою прокурору поновлено строк на касаційне оскарження вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 скасувати.

Кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4