Постанова

від 08.06.2015 по справі 914/535/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 914/535/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р. (головуючий суддя Зварич О.В., судді Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) та на ухвалуГосподарського суду Львівської області від 20.02.2015 р. (суддя Ділай У.І.) у справі№ 914/535/15 Господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" до 1. Приватного підприємства "Торговиця-1", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бута Сервіс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Відділу Держземагенства у Жовківському районі Львівської області, 2. Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Жовківського районного управління юстиції, 3. Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, провизнання частково недійсними установчих документів, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, скасування державного акту на право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності,

за участю представників: позивачане з'явились, відповідача-1не з'явились, відповідача-2Наконечний П.В., третіх осібне з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2015 р. у справі №914/535/15, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 р., позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Сокольвака М.В. повернуто без розгляду на підставі п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на розгляд до місцевого суду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до недопустимості повернення позовної заяви з підстав, які мали місце й при первісному зверненні з позовом, але не були встановлені й зазначені судом як підстави для повернення первісно поданої заяви. На думку скаржника, помилкове зазначення, в зв'язку з неодноразовим поданням позову, дати позовної заяви, відмінної від її дати, зазначеної в описі вкладення у цінний лист, не свідчить про невиконання позивачем обов'язку щодо надіслання її копій іншим сторонам.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача, відповідача-1 та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача-2, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скаржник кілька разів звертався до Господарського суду Львівської області з аналогічною позовною заявою. Вперше, за результатами перевірки матеріалів позовної заяви, місцевим господарським судом ухвалою від 11.02.2015 р. у справі № 914/410/15 повернено позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України через неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Вдруге, ухвалою від 16.02.2015 р. у справі № 914/481/15, позовну заяву повернуто без розгляду також на підставі п. 4 ч.1 ст. 63 ГПК України у зв'язку з поданням заявником неналежних доказів сплати судового збору - копії квитанції про сплату судового збору, а не оригіналу такої.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду від 20.02.2015 р. у даній справі мотивована відсутню в матеріалах позову належних доказів на підтвердження відправлення відповідачам копії позовної заяви і доданих до неї документів та об'єднанням в позовній заяві кількох вимог до двох відповідачів, не зв'язаних підставою виникнення, поданими доказами, що перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та утруднить вирішення спору.

Як встановлено судами, звертаючись з позовною заявою за № 01-21/22-2 від 16.02.2015 р. позивач приєднав до її матеріалів описи вкладення у цінні листи, адресовані відповідачам та третім особам, якими підтверджується факт надіслання 13.02.2015 р. позовної заяви № 01-21/22 від 12.02.2015 р.

Відповідно ч. 1 ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ненадання до позовної заяви документів, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є підставою для повернення такої на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

На думку колегії суддів, місцевим судом правомірно повернуто позовну заяву без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки, як встановлено судами, подані докази надіслання учасникам судового процесу копії позову від 12.02.2015 р. не можуть слугувати належними доказами надіслання іншої позовної заяви , за № 01-21/22-2, датованої пізніше - 16.02.2015 р.

Не знаходять підтвердження доводи скаржника про повернення позовної заяви всупереч роз'ясненням п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому йдеться про недопустимість повернення позовної заяви з підстав, які мали місце і при первісному зверненні, але не були встановлені й зазначені судом, з огляду на таке. Обставин щодо неподання належних доказів надіслання позовної заяви іншим учасникам судового процесу на час первісного звернення позивача не було. Крім того, об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог до кількох відповідачів, що суттєво утруднить вирішення спору, не стало самостійною підставою для повернення позову без розгляду.

Разом з тим слід зазначити, що застосування судом п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України додатково при черговому поверненні позову не є підставою для скасування ухвали про повернення позовної заяви.

Доводи ж скаржника щодо помилкового зазначення у позовній заяві полкової дати її створення не знаходять свого підтвердження.

Стосовно застосування судами положень п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України суд зазначає таке.

Згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Як роз'яснено в п. 3.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК).

Як вбачається зі змісту позовної заяви за № 01-21/22-2 від 16.02.2015 р., предметом позову у даній справі є:

1) визнання недійсними змін до статуту ПП "Торговиця-1" від 11.09.2012 р. в частині формування частки ТОВ "Земкомерц" у вигляді земельної ділянки площею 0,8885 га, що знаходиться на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області (за межами населеного пункту), цільове призначення - будівництво об'єктів придорожнього сервісу (АЗС, мотелю, СТО, мийки), кадастровий №4622787900:31:000:0022 та скасувати державну реєстрацію змін до Статуту ПП "Торговиця-1" від 11.09.2012 року у вказаній частині;

2) скасування державного акта серії ЯМ № 227172 від 21.12.2012р., виданого ПП "Торговиця-1" Управлінням Держкомзему у Жовківському районі Львівської області на право власності на земельну ділянку площею 0,8885 га, що знаходиться на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області (за межами населеного пункту), кадастровий №4622787900:31:000:0022;

3) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2012р., укладеного між ПП "Торговиця-1" та ТОВ "Бута Сервіс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І.В. за № 4062;

4) скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Бута Сервіс" на земельну ділянку площею 0,8885 га, кадастровий № 4622787900:31:000:0022;

5) визнання за ТОВ "Земкомерц" права власності на земельну ділянку площею 0,8885 га, що знаходиться на території Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області (за межами населеного пункту), цільове призначення - будівництво об'єктів придорожнього сервісу (АЗС, мотелю, СТО, мийки), кадастровий №4622787900:31:000:0022.

При дослідженні змісту позовної заяви і доданих до неї матеріалів судами встановлено, що позивач звернувся з позовом до двох відповідачів, який складається з кількох вимог різного характеру, не зв'язаних між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами.

Суди обгрунтовано дійшли висновку про те, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог утруднить вирішення спору, перешкоджатиме повному та всебічному розгляду справи.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно повернув без розгляду позовну заяву на підставі п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткової перевірки матеріалів позовної заяви.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.02.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 р. у справі №914/535/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова