Рішення

від 11.06.2015 по справі 903/386/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2015 р. Справа № 903/386/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Текстиль"

до відповідача: приватного підприємства "Візерунок"

про стягнення 11 161, 20грн.

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Сивець Я.В., довіреність №05/11/14-01Ю від 05.11.2014р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 10.06.2015р. оголошено вступну та резолятивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Текстиль" звернулось з позовом до приватного підприємства "Візерунок" про стягнення 21 214,80 грн., в т. ч. 21 107,60грн. - основного боргу та 53,60 грн. - 3% річних за невиконання умов договору поставки №60/14-В від 28.07.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №60/14-В від 28.07.2014р. про поставку товару.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.04.2015р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 29.04.2015р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судових засіданнях 29.04.2015р., 27.05.2015р. та 10.06.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. У зв`язку з тим, що відповідач здійснював часткові проплати по заборгованості представник позивача надавала суду заяви №01-65/157/15 від 27.05.2015р., 01-65/156/15 від 27.05.2015р., які були прийняті судом до розгляду та мала місце нова ціна позову.

Додатково листом від 10.06.2015р. за №01-65/176/15 представник позивача подала суду заяву про зменшення позовних вимог на 3 000,00 грн. у зв`язку з частковою проплатою відповідачем основної суми боргу (139-144 ).

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому прийнята судом до розгляду та має місце нова ціна позову - 11 161,20 грн., з яких: 11 107,60грн. основна заборгованість та 53,60 грн. - 3% річних. Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зміни (зменшення, збільшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

Представник відповідача в судових засіданнях 29.04.2015р., 27.05.2015р надала письмові пояснення, в яких просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Водночас, в судове засідання 10.06.2015р. відповідач уповноваженого представника не направив, вимог ухвали суду від 27.05.2015р. в частині підтвердження реалізації товару, касові ленти за період січень - травень 2015р., на яких міститься інформація про товар позивача не виконав.

Ухвала суду від 27.05.2015р., що направлялась рекомендованим листом - повідомленням за №4301033206512 на адресу ПП "Візерунок" вручена уповноваженому представнику відповідача - 04.06.2015р. (а.с.145).

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

28 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Текстиль" (Позивач, Постачальник), та приватним підприємством "Візерунок" (Відповідач, Покупець), було укладено договір поставки №60/14-В (а.с. 9-12).

Згідно пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність покупця партіями товар, згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за товар здійснюється в мірі його реалізації Відповідачем кінцевим споживачам протягом 30 днів з моменту надання Відповідачем Позивачу звіту про реалізований товар, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Позивачу.

Пунктом 9.2.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний надавати Позивачу звіт про реалізований товар через кожні 30 календарних днів з моменту першої поставки товару за Договором.

Даний договір підписано та скріплено штампами сторін.

На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 26 107,60 грн., що стверджується видатковими накладними від 18.08.2014р. №ЛВ-1808-005, від 18.08.2014р. №ЛВ-1808-006, від 18.08.2014р. №ЛВ - 1808-007 та від 18.08.2014р. №ЛВ -1808-008 (а.с.13-16), підписаними сторонами та підтвердженні прийнятими відповідачем продукції, яка стверджується його підписом та штампом на зазначених видаткових накладних.

Судом встановлено, що на час звернення позивача до суду відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 5000, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.17-21).

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки №60/14-В від 28.07.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Строком прийняття товару і прийняття товаророзпорядчих документів є дата відповідної накладної на товар і відстрочка платежу відраховується саме від дати відповідно накладної.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого по видатковій накладній товару в повному обсязі не виконав.

18.02.2015р. за №18/02/15-01Ю позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога про надання звітів щодо реалізованого за період 6 (шість місяців) починаючи з першої поставки товару, а саме з 18.08.2014р. та повернути весь нереалізований товар або сплатити кошти за реалізований товар відповідно до умов Договору (а.с. 22). Вищезазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення зобов'язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку суми 3% річних в розмірі 53,60 грн. за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3 судом встановлено, що стягнення нарахованої позивачем суми 3% річних за вказаний періоди здійснюється в межах суми, заявленої позивачем, а тому дані вимоги підлягають стягненню з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки 11 107,60 грн. основної заборгованості та 53,60 грн. 3% річних підлягають повному задоволенню.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та відсутність правових підстав для звільнення відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 827,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 144, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягути з приватного підприємства "Візерунок" (43001, Волинська обл. м. Луцьк вул. Володимирська, 63 код ЄДРПОУ ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю"Мегаполыс - Текстиль" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8 код ЄДРПОУ 37826977) 11 161,20 грн. заборгованості, з яких: 11 107,60 грн. - основного боргу, 53,60 грн. - 3% річних та 1 827, 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у сумі 3 000,00 грн. припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повний текст рішення складено

11.06.2015

Суддя В. О. Кравчук