Рішення

від 09.06.2015 по справі 904/3852/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.06.15р. Справа № 904/3852/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", м.Дніпропетровськ

до Дніпропетровської державної фінансової академії, м.Дніпропетровськ

про стягнення 458 984,68 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Єрмілко Т.А., представник за довіреністю № 129 юр від 30.12.14р.

від відповідача: Смірнов А.А., представник за довіреністю № 593/29-07 від 18.05.15р.;

Олексієнко Н.І., представник за довіреністю № 663/29-07 від 11.06.15р.;

Бондаренко Е.П., представник за довіреністю № 662/29-07 від 11.06.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровської державної фінансової академії (далі-відповідач) про стягнення 458 984,68 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №2014/ТП-Б-4734/161384 від 06.02.14р., в частині розрахунку за отриманий (використаний) природний газ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.15р. порушено провадження у справі № 904/3852/15, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 09.06.15р.

09.06.15р. у судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.15р.

11.06.15р. повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

В свою чергу, повноважні представники відповідача просили суд припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 353 874,44 грн. у зв'язку зі сплатою, а в іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 11.06.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.02.14р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) № 2014/ТП-Б-4734/161384 (далі-Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язався поставити природний газ (надалі - газ) відповідачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. Авансові платежі сплачуються відповідачем позивачу на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого позивачем обсягу газу на розрахунковий період до 25-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу. Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати відповідач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що оплата вартості з постачання газу за Договором здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок позивача.

За умовами п. 5.3.3. Договору, відповідач зобов'язується оплачувати позивачу вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Як зазначено у п. 6.2.2. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.14р. (п.10.1. Договору).

Між сторонами 14.04.14р., 14.05.14р., 16.06.14р., 15.09.14р., 15.11.14р., 24.11.14р. 15.12.14р., 29.12.14р., 31.12.14р., 30.01.15р., 16.02.15р. укладені Додаткові угоди до вищезазначеного Договору, якими сторони визначили нові обсяги, вартість та строк дії Договору.

Позивач звертає увагу, що у січні 2015 року ним було здійснено на адресу відповідача постачання природного газу в обсязі 45989 м 3 на загальну суму 353 874,31 грн., що підтверджується відповідним актом № ДНГ70591019 прийому-передачі природного газу від 22.01.15р., який був підписаний з боку відповідача та скріплений печаткою підприємства без будь-яких претензій або зауважень. Відповідач, в порушення умов Договору, не здійснив повну оплату послуг за постачання газу за вказаний період. Таким чином, як зазначає позивач, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за постачання природного газу у розмірі 353 874,31 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем 10.04.15р. було направлено на адресу відповідача претензію з вих. № 225/17-20 від 09.04.15р. з вимогою у 7-денний термін з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість за вищевказаним Договором в сумі 353 874,31 грн., але станом на 30.04.15р. відповідач так і не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 6.2.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 43 570,17 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 59 097,01 грн. та 3% річних у розмірі 2 443,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений у січні 2015 року газ у розмірі 353 874,31 грн., пеню у розмірі 43 570,17 грн., інфляційні витрати у розмірі 59 097,01 грн. та 3% річних у розмірі 2 443,19 грн., а всього 458 984,68 грн.

В свою чергу, відповідач вважає, що в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у січні 2015 року газ у розмірі 353 874,31 грн. провадження у справі має бути припинено відповідно до п. 1 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою заборгованості за спожитий природний газ платіжними дорученнями: від 13.05.15р. № 404 на суму 329 574,31 грн. та від 13.05.15р. № 405 на суму 24 300,00 грн. та відсутністю предмета спору у цій частині.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 43 570,17 грн., 3% річних у розмірі 2443,19 грн., інфляційних втрат у розмірі 59 097,01 грн., а всього на суму 105 110,37 грн. має бути відмовлено в повному обсязі, враховуючи з наступного.

Як зазначає відповідач, пеня була нарахована позивачем відповідачу відповідно до п. 6.2.2 Договору, інфляційні втрати та 3% річних згідно зі статтею 625 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 607 ЦК України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.14р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», за змістом ч. 4 ст. 613 ЦК боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (ч. 1 ст. 613 ЦК України). Тому, якщо боржник доведе, що невиконання ним грошового зобов'язання мало місце через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, яка передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало і в такому разі вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Відповідач вважає, що вина останнього в простроченні оплати заборгованості за спожитий газ у сумі 353 874,31 грн. відсутня у зв'язку із не вчиненням позивачем дій, що встановлені актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких відповідач не міг виконати свого обов'язку.

Між позивачем та відповідачем за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 06.02.14р. № 2014/ТП-Б-4734/161384 на строк до 31.12.14р.

Додатковими угодами від 31.12.14р. та від 30.01.15р. пункт 10.1 Договору від 06.02.14р. № 2014/ТП-Б-4734/161384 було викладено в новій редакції та відповідно до пункту 6 статті 40 Закону України від 10.04.14 р. № 1197-VII «Про здійснення державних закупівель» договір продовжено до 31.03.15р. для проведення процедури закупівлі на початку 2015 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, а саме 206 935,65 грн.

Слід зазначити, що, згідно з актом прийому-передачі природного газу за січень 2015 року від 22.01.15р. № ДНГ 70591019, підписаним позивачем та відповідачем, вартість природного газу, поставленого відповідачу, складає 353 874,31 грн., що перевищує встановлений ліміт - суму визначену додатковими угодами від 31.12.14р. та від 30.01.15р. до Договору від 06.02.14р. №2014/ТП-Б-4734/161384.

У зв'язку із зазначеним, Управління Державної казначейської служби України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому обслуговується відповідач, керуючись п.2.9 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.12р. № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.12 р. № 419/20732, відмовило відповідачу в реєстрації грошового зобов'язання на суму 353 874,31 грн. у зв'язку із тим, що сума 353 874,31 грн. перевищує визначений ліміт суми - 206935,65 грн. (20 відсотків суми, визначеної в договорі) та відсутністю документів, які підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.

Працівниками Управління Державної казначейської служби України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було рекомендовано повторно звернутись за реєстрацією зобов'язання після укладання договору про постачання природного газу на 2015 рік. За результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти в 2015 році між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу від 13.03.15р. № 2014/ТП-Б-4734/191028 зі строком дії з 01.02.15р. до 31.12.15р.

Відповідач зазначає, що хоча умовами Договорів від 06.02.14р. № 2014/ТП-Б-4734/161384 та від 13.03.15р. № 2014/ТП-Б-4734/191028 не передбачено надання рахунка позивачем відповідачу, але, оскільки відповідач є бюджетною установою, при формуванні пакета документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів він керується нормативно-правовими актами Державної казначейської служби України.

Відповідно до Переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів, що є додатком до наказу Державної казначейської служби України від 29.04.13р. № 68 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та проведення платежів» документами, які надаються на стадії реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань для оплати природного газу є, зокрема, рахунок (у разі здійснення попередньої оплати) та акт звірки. У січні-лютому 2015 року в усній формі керівник котельні відповідача звертався до позивача з проханням видати рахунок на суму 206 935,65 грн., але вказаний рахунок виписано так і не було.

Після укладання нового договору відповідач звертався до позивача з листами від 13.03.15р. №477/05-16 (отримано 16.03.15р.) та від 25.03.15р. № 502/05-16 (отримано 26.03.15р.) з проханням вартість природного газу в обсязі 41816 метрів кубічних, спожитих у січні 2015 року на суму 311527,52 грн., сторнувати з договору від 06.02.14р. № 2014/ТП-Б-4734/161384 на договір від 13.03.15р. № 2014/ТП-Б-4734/191028; видати акт та рахунки на суму 353 874,31 грн. із зазначенням, що це оплата згідно з договором від 13.03.15р. № 2014/ТП-Б-4734/191028. Відповіді на вказані листи відповідач не отримував та рахунок йому не виписувався.

Відповідач звертає увагу суду на те, що рахунок № 71524934 на оплату основної заборгованості у сумі 353 874,31 грн. було виписано позивачем лише 12.05.15р., тобто вже після підписання позовної заяви 30.04.15р. та порушення провадження у справі 06.05.15 р.

Наступного дня після отримання рахунку відповідачем погашено борг за спожитий природний газ платіжними дорученнями від 13.05.15р. № 404 на суму 329 574,31 грн. та від 13.05.15р. № 405 на суму 24 300,00 грн.

Як зазначає відповідач, те, що погашалась заборгованість саме за січень 2015 року, свідчить посилання в призначенні платежу платіжних доручень та акт звіряння від 05.05.15р., в якому відображена заборгованість за січень 2015 р.

Крім того, відповідач зауважує, що претензія від 09.04.15р. та акт звіряння від позивача були отримані лише 30.04.15р., тобто також після підписання позовної заяви позивачем. Посилаючись на ст. 7 ГПК України відповідач зазначає про те, що претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. Таким чином, відповідач мав право розглядати претензію позивача до 30.05.15р., але, не дочекавшись спливу встановленого законодавством терміну, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Таким чином, відповідач вважає, що позивач умисно затримував надання відповідачу рахунку та акта звіряння для того, щоб здійснити нарахування на суму заборгованості пені, збитків від інфляції, трьох відсотків річних.

Відповідач також просить суд, приймаючи рішення у справі, врахувати те, що:

- прострочення платежу, яке мало місце відбулося не з вини відповідача, а у зв'язку із затримкою позивача у наданні рахунку та акта звіряння;

- прострочення виконання зобов'язань тривало незначний час;

- вартість спожитого газу на момент звернення позивача з позовом відповідачем сплачено;

- позивачем не дотримано досудовий порядок врегулювання спору;

- відповідач є бюджетною організацією, в кошторисі якої не закладені кошти на погашення пені, збитків від інфляції, 3 % річних;

- відповідно до п. 1 наказу Міністерства освіти і науки України від 17.02.15р. № 159 «Деякі питання припинення Академії митної служби України та Дніпропетровської державної фінансової академії», відповідач підлягає припиненню шляхом приєднання до Університету митної справи та фінансів; відповідно до витягу та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України академія перебуває в стадії припинення з 20.02.15р.

Як вказує відповідач, статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, аналогічні положення містить ст. 551 ЦК України. Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Позивач з вищенаведеними висновками відповідача не згоден, виходячи з наступного.

Як зауважує позивач, станом на розгляд справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість за постачання природного газу в розмірі 353 874,31 грн., що підтверджує акту звірки взаємних розрахунків станом на 04.06.15р.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вважає позивач, той факт, що Управлінням державної казначейської служби України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому обслуговується відповідач, відмовило відповідачу в реєстрації грошового зобов'язання на суму 353 874,31 грн. не має ніякого відношення по суті справи, так як зазначений Договір №2015/ТП-Б-4734/161384 від 06.02.14р. регулює відносини між позивачем та відповідачем.

Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до п. 6.2.2. Договору та згідно ст. 625 ЦК України, останній вправі вимагати оплати суми пені у розмірі 43 570,17 грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 59 097,01 грн., а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 443,19 грн.

Відповідно до вищевикладеного позивач підтверджує, що заявлені позовні вимоги відповідачем не оплачені, розмір позовних вимог не змінився.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором №2014/ТП-Б-4734/161384 від 06.02.14р. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору №2014/ТП-Б-4734/161384 від 06.02.14р., відповідачем господарському суду надано не було.

Господарський суд не бере до уваги надані відповідачем платіжні доручення № 404 від 13.05.15р. на суму 329 574,31 грн. та № 405 від 13.05.15р. на суму 24 300,00 грн., як докази оплати по Договору №2014/ТП-Б-4734/161384 від 06.02.14р., оскільки у призначенні платежу зазначений інший договір, тому дана оплата не стосується спірних правовідносин між сторонами. Крім того, рахунок на оплату № 71524934 від 12.05.15р., на який посилається відповідач, також стосується інших правовідносин за іншим договором, а саме за Договором № 2015/ТП-Б-4734/191028, який не має жодного відношення до даного спору.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений у січні 2015 року газ у розмірі 353 874,31 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом п. 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 6.2.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 43 570,17 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь - яких обставин.

Оскільки затримка виконання грошового зобов`язання відповідачем обґрунтовується доказами, які надані до матеріалів справи, які свідчать про поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, і частково викликана наявністю зазначених вище та встановлених під час розгляду даної справи об`єктивних обставин, а отже свідчать про часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов`язань перед позивачем, тому суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 90% від належної до стягнення, що буде становити суму 39 213,15 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 59 097,01 грн. та 3% річних у розмірі 2 443,19 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської державної фінансової академії (49083, м. Дніпропетровськ, вул.Аржанова, буд. 12, код ЄДРПОУ 02306022) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, буд. 5, код ЄДРПОУ 20262860) заборгованість за поставлений у січні 2015 року газ у розмірі 353 874,31 грн. (триста п'ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят чотири грн. 31 коп.), пеню у розмірі 39 213,15 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті тринадцять грн. 15 коп.), інфляційні витрати у розмірі 59 097,01 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'яносто сім грн. 01 коп.), 3% річних у розмірі 2 443,19 грн. (дві тисячі чотириста сорок три грн. 19 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 179,69 грн. (дев'ять тисяч сто сімдесят дев'ять грн. 69 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.06.15р.

Суддя Н.Е. Петренко