Рішення

від 02.06.2015 по справі 905/4066/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 20/96/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 Справа № 905/4066/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН" (65031, Одеська область,

м. Одеса, Новомосковська дорога, буд. 5; поштова адреса: 49051, м. Дніпропетровськ, а/с 3158)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біфетон" ( 83005, Донецька область, м. Донецьк, вул. Чемпіонна, буд. 80)

про стягнення суми 11478,72 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явився

(Гамаза І.О. (дов. № 1/15 від 01.01.2015 р.) у судовому засіданні 28.04.2015 р.);

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

01.04.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН" надійшла письмова заява вих. № 174 від 26.03.2015 р. з копіями документів, за якими господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі № 905/4066/14, розгляд якої по суті не закінчено.

Відповідно до доданих до даної заяви копій документів, 27.06.2014 р. ухвалою господарського суду Донецької області порушено провадження у справі № 905/4066/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біфетон" про стягнення 11478,72 грн.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2015 р. прийняті документи і матеріали у справі № 905/4066/14 до провадження, справі присвоєно номер провадження 20/96/15, призначено судове засідання на 28.04.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.06.2015 р.

02.06.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 02.06.2015 р., не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від позивача до суду не надійшло.

У судовому засіданні 28.04.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовано наступним. Відповідно до умов договору поставки № ЛО2081 від 28.10.2013 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 7400,00 грн., який оплачений відповідачем не був. Отримання товару підтверджується відповідною видатковою накладною. Наполягав на задоволенні позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму основного боргу за поставлений товар - 7400,00 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами - 82,72 грн. інфляційні втрати - 503,20 грн., пеня - 2012,80 грн., штраф - 1480,00 грн., усього разом - 11478,72 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 510, 526, 530, 549 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України.

Відповідач у судові засідання не з'являвся. Згідно з Спеціальним Витягом з ЄДРЮОтаФОП станом на 28.04.2015 р. місцезнаходженням відповідача є адреса: 83005, Донецька область, м. Донецьк, вул. Чемпіонна, буд. 80. Ухвали суду на адресу відповідача не направлялися, оскільки відповідно до листа ЗД УДППЗ «Укрпошта» від 30.03.2015 р. № 04-16-416 припинено приймання та пересилання поштових відправлень на територію Донецької області, зокрема, у м. Донецьк. Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (зі змінами внесеними Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. № 01-06/2052/14) інформація про час і місце судових засідань була розміщена на сторінці господарського суду Запорізької області «Новини суду» офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

Відповідач причини неявки в судові засідання не повідомив. Будь-яких документів, заяв, клопотань, у т.ч. письмового відзиву, від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи обмеженість строку розгляду господарського спору, встановленого ст. 69 ГПК України (02.06.2015 р. є останнім днем строку вирішення спору), суд визнав можливим розглянути справу згідно зі ст. 75 ГПК України у відсутність сторін за наявними в справі документами, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні 28.04.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні 28.04.2015 р., суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біфетон" (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № Л02081, за умовами якого постачальник зобов'язався на протязі дії договору поставляти покупцю товар - гумові автопокришки (шини) та автомобільні диски, за його замовленнями окремими партіями за цінами, асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору (далі за текстом «товар»), а покупець зобов'язався приймати та оплачувати товар на встановлених договором умовах (п.п. 1.1, 1.5, 2.2).

Відповідно до п. 1.2 загальна сума договору буде визначена як загальна вартість товару, що вказана у підписаних сторонами видаткових накладних.

Постачальник повинен поставити покупцю товар в строк, зазначений в специфікаціях (п. 2.5 договору). Поставка товару здійснюється на умовах, обумовлених в специфікаціях (п. 2.6).

У розділі 4 договору сторони узгодили ціни товару та умови оплати. Відповідно до п. 4.1 договору ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання партії товару. Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 30 днів від дати поставки (п. 4.3).

Відповідно до п. 9.1, договір набирає сили з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р., а в частині виконання грошових зобов'язань - до їхнього повного виконання.

Як слідує з матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар (автошини в кількості 2 шт.) на загальну суму 7400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5786 від 05.12.2013 р. Товар отримав представник відповідача на підставі довіреності № 22 від 04.12.2013 р. Підставою поставки (замовлення) у даній видатковій накладній зазначений договір № Л02081 від 28.10.2013 р.

27.11.2013 р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 5971 на суму 7400,00 грн. У довіреності № 22 від 04.12.2013 р. мається посилання саме на рахунок № 5971 від 27.11.2013 р.

Відповідач оплату за отриманий товар не здійснив.

Таким чином, заборгованість за товар по договору № Л02081 від 28.10.2013 р. складає суму 7400,00 грн.

Частиною 2 ст. 15 ГПК України визначено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Біфетон" є Донецька область, м. Донецьк. Відповідно, справа за позовом до ТОВ "Біфетон" стосовно виконання договору поставки № Л02081 від 28.10.2013 р. підсудна господарському суду Донецької області.

Як слідує з матеріалів справи та інформаційної бази "Діловодство спеціалізованого суду", 27.06.2014 р. господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі № 905/4066/14 за позовом ТОВ "100 ШИН" до ТОВ "Біфетон" про стягнення 11478,72 грн., судове засідання призначено на 21.07.2014 р. З 15.07.2014 р. в зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, господарський суд Донецької області призупинив свою роботу. Розгляд даної справи по суті господарським судом Донецької області завершений не був, що підтверджено поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні, та процесуальними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.08.2014 р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції судам.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.

Матеріали господарської справи № 905/4066/14 із господарського суду Донецької області до господарського суду Запорізької області передані не були. Листом господарського суду Донецької області від 03.09.2014 р. № 01-40/221, направленого голові Вищого господарського суду України, копія листа - на адресу господарського суду Запорізької області, господарський суд Донецької області повідомив про неможливість направлення справ, які знаходяться в провадженні господарського суду Донецької області, до господарського суду Запорізької області в зв'язку із контролюванням незаконним військовим угрупуваннями міста Донецька.

01.04.2015 р. позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення 11478,72 грн., зазначаючи, що рішення по справі № 905/4066/14 господарським судом Донецької області прийнято не було, оскільки господарський суд Донецької області припинив свою роботу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.04.2015 р. було прийнято документи і матеріали у справі № 905/4066/14 до розгляду.

Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 даного Закону).

Статтею 3 Закону України від 12.08.2014 р. "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" визначено, що справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду. У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Оскільки матеріали справи № 905/4066/14 з господарського суду Донецької області до господарського суду Запорізької області передані не були, правосуддя господарським судом Донецької області на час винесення ухвали про прийняття документів і матеріалів у справі № 905/4066/14 до провадження (03.04.2015 р.) не здійснювалося, відповідно господарським судом Запорізької області вчиняються процесуальні дії за документами і матеріалами, поданими сторонами.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів оплати суми 7400,00 грн. за поставлений за умовами договору № Л02081 від 28.10.2013 р. товар суду не надав, отримання товару не заперечив.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми 7400,00 грн. основного боргу за поставлений товар є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача відповідно до п. 6.2 договору, на його користь пені в сумі 2012,80 грн. за період з 05.01.2014 р. по 21.05.2014 р. та штрафу в сумі 1480,00 грн., згідно з розрахунками.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 6.2 договору № Л02081 від 28.10.2013 р. сторони встановили, що при порушенні термінів оплати покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від неоплаченої вартості партії товару за кожен день прострочення оплати. При простроченні оплати більше ніж на 14 днів, крім пені покупець сплачує штраф у розмірі 30% від вартості неоплаченої партії товару, за кожен випадок такої несплати.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним, прострочення оплати за товар становить більше 14 днів, вимоги про стягнення пені та штрафу заявлено обґрунтовано.

Відповідно до розрахунку штрафу, позивач вираховує розмір штрафу, виходячи з 20% від вартості несплаченої суми товару (7400,00 грн.), що становить 1480,00 грн., а не 30% від суми (7400,00 грн.), як визначено п. 6.2 договору, що становить 2220,00 грн.

Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача стягується сума 1480,00 грн. штрафу, заявлена позивачем.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем здійснений розрахунок пені за період з 05.01.2014 р. по 21.05.2014 р. (136 днів прострочення). При цьому ставка пені, в порушення вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", склала 0,2%. Крім того, кількість днів прострочення з 05.01.2014 р. по 21.05.2014 р. включно складає - 137, відповідно, позивачем фактично день 21.05.2014 р. не включався в розрахунок, оскільки ним зазначено саме 136 днів прострочення.

Здійснивши перерахунок пені відповідно до вимог зазначеного Закону (подвійна облікова ставка Національного банку України), судом встановлено, що до стягнення з відповідача належить пеня в сумі 402,24 грн. у межах заявленого позивачем строку нарахування - 136 днів прострочення.

Також позивач просить стягнути з відповідача 82,72 грн. 3% річних згідно з розрахунком за період з 05.01.2014 р. по 21.05.2014 р. (136 днів прострочення) та 503,20 грн. інфляційних, нарахованих за період з грудня 2013 р. по квітень 2014 р.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що 3% річних за заявлений позивачем період становить 83,33 грн. Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України, з відповідача належить стягнути 3% річних у розмірі 82,72 грн.

Стосовно вимоги щодо стягнення інфляційних втрат суд бере до уваги наступне.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач при нарахуванні інфляційних втрат помилково включив в розрахунок місяць, в якому мав бути здійснений платіж (січень 2014 року), а також грудень 2013 року (місяць, в якому було здійснено поставку та, відповідно до п. 4.3 договору зобов'язання з оплати ще не наступило), тоді як необхідно інфляційні нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, тобто з лютого 2014 року.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період з лютого 2014 р. по квітень 2014 р. включно (в межах строку, визначеного позивачем), судом встановлено, що сукупний індекс інфляції за зазначений період становить 106,2060356, відповідно, інфляційні втрати становлять 459,25 грн., які стягуються з відповідача.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України суд, користуючись своїм правом, судовий збір покладає на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біфетон» (83005, Донецька область, м. Донецьк, вул. Чемпіонна, буд. 80, код ЄДРПОУ 36560861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН» (65031, м. Одеса, Новомосковська дорога, буд. 5,; поштова адреса: 49051, м. Дніпропетровськ, а/с 3158, код ЄДПОУ 37873875) суму основного боргу за поставлений товар в розмірі 7400 (сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., суму 82 (вісімдесят дві) грн. 72 коп. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами, суму 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 25 коп. інфляційних втрат, суму 402 (чотириста дві) грн. 24 коп. пені, суму 1480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 10 червня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.