Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/9106/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/9106/15

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Сирець"

про стягнення грошових коштів у розмірі 25 642,27 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від прокуратури: Некрасов О.М. (служб.посв.№002627 від 05.09.2012)

від позивача: Крижний Я.О. (дов.№062/02/07-11628 від 29.12.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Сирець" про стягнення грошових коштів у розмірі 25 642,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2015 порушено провадження у справі №910/9106/15-г та призначено її до розгляду на 14.05.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 14.05.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.06.2015 року.

У судовому засіданні 02.06.2015 представник прокуратури надав усні пояснення по суті спору та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та також підтримав позов.

Відповідач повторно не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином, шляхом направлення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з положеннями ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист інтересів держави.

За приписами статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво інтересів або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави. З метою представництва держави прокурор має право, в порядку передбаченому законодавством звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Згідно зі ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні")

Згідно з рішенням Київської міської ради від 15.03.2012 № 198/7535 про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" Головне управління комунальної власності м. Києва, починаючи з 02.01.2013 року реорганізовано в Департамент комунальної власності м. Києва.

Крім цього, затверджено розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2012 № 2383 "Про затвердження Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)".

Також Департаментом комунальної власності м. Києва видано наказ від 02.01.2013 №1 "Про розподіл обов'язків між директором, першим заступником та заступниками директора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", згідно з яким заступник директора Департаменту комунальної власності м. Києва - начальник управління орендних відносин та звітності комунальних підприємств - Шмуляр Олег Васильович має право підписувати та погоджувати договори оренди (в т. ч. і договори оренди цілісних майнових комплексів) та інші документи, які стосуються передачі майна комунальної власності територіально громади м. Києва в оренду.

Прокуратурою Шевченківського району м. Києва за інформацією Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Сирець» вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У силу вищевикладених норм чинного законодавства, заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся із даним позовом до суду.

01.08.2004 між Головним управлінням комунальної власності м.Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Сирець» (орендар) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства «Кінотеатр ім..Ю.О.Гагаріна» (договір).

Даний Договір є укладеним на умовах, викладених в рішенні Господарського суду міста Києва від 14.12.2004 у справі №2/482 з моменту набрання останнім законної сили, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2005 року.

За умовами договору, а саме п. 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісни майновий комплекс державного комунального підприємства «Кінотеатр ім..Ю.О.Гагаріна», склад і вартість якого визначена відповідно до акту оцінки, протоколу про результатти інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 01.07.2004, вартість якого становить 841312,37 грн., у тому числі основні фонди за залишковою вартістю 834833,11 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за перший місяць оренди 2804,37 грн.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата перераховується до бюджету міста Києва не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

За умовами п.5.2., 5.3., 5.6..Договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату, забезпечувати збереження орендованого майна підприємства, запобігати його пошкодженню і псуванню. Щомісяця, до 12 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує орендаря).

Відповідно до п.10.1.Договору, цей Договір укладено строком на 15 років, що діє з 01.08.2004 до 01.08.2019 року.

У зв'язку із порушенням відповідачем умов Договору у частині сплати орендних платежів, заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звертався із позовом до суду до ТОВ «Культурний центр «Сирець», який рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 у справі №910/20578/14 задоволено повністю та присуджено до стягнення 159587,92 грн. заборгованості з орендної плати за період з січня 2012 по серпень 2014, договір оренди від 01.08.2004 розірвано з 05.12.2014 та зобов'язано ТОВ «Культурний центр «Сирець» протягом 3 робочих днів з моменту вступу рішення суду в законну силу за актом приймання-передавання повернути Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) орендоване майно. Дане рішення у встановленому законом порядку оскаржено не було та набрало законної сили 22.12.2014 року.

Разом з тим, оскільки за рішенням суду вказаний договір є розірваним з 05.12.2014, позивач (заступник прокурора), звертаючись із даним позовом до суду, просить стягнути залишеною за відповідачем заборгованість за період з вересня 2014 по грудень 2014 у розмірі 25642,27 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір оренди від 01.08.2004 є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, судом встановлено, що укладений між Головним управлінням комунальної власності м.Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Сирець» (орендар) договір є розірваним з 05.12.2014 за рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 у справі №910/20578/14, внаслідок порушення умов договору, а саме несплати орендної плати за період з січня 2012 по серпень 2014 у розмірі 159587,92 грн., яка також присуджена до стягнення.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, вимога щодо достягнення орендної плати за заявлений позивачем період з вересня 2014 по грудень 2014 (до 05.12.2014) з Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Сирець» на користь позивача у розмірі 25642,27 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню повністю.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, у силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Прокуратури Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Сирець» про стягнення грошових коштів у розмірі 25642,27 грн. - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Сирець» (04060, місто Київ, вулиця Щусєва, будинок 5; ідентифікаційний код 32621237) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код 37995466, банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва - плата за оренду іншого державного майна) суму боргу у розмірі 25642 (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок дві) гривні 27 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурний центр «Сирець» (04060, місто Київ, вулиця Щусєва, будинок 5; ідентифікаційний код 32621237) у дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.06.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 08.06.2015 року

Суддя К.В. Полякова