Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/7326/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа №910/7326/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення "Кулиничі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Інтернешнл"

про стягнення заборгованості у розмірі 9 591,30 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Турчин О.В. (дов.№б/н від 10.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення "Кулиничі" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старлайт Інтернешнл" про стягнення заборгованості у розмірі 9 591,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 порушено провадження у справі №910/7326/15-г та призначено її до розгляду на 16.04.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 16.04.2015 суд, враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відклав розгляд справи на 14.05.2015, про що виніс відповідну ухвалу.

14.05.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 14.05.2015 суд у задоволення клопотання представника позивача, продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 02.06.2015 року.

26.05.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.06.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання уповноваженого представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення із відміткою про вручення поштового відправлення, однак відповідач не скористався наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення «Кулиничі" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ" (покупець) укладено Договір №КХК104/13К постачання продукції (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 вказаного вище Договору, постачальник зобов'язується виготовляти, постачати і передавати у власність «Покупця» хлібобулочні та кондитерські вироби (далі «Продукція»), а «Покупець» зобов'язується приймати та оплачувати цю «Продукцію» на підставі даного Договору.

Пункт 2.1.1 Договору встановлює, що кількість і асортимент товару визначається замовленнями покупця на постачання продукції прийнятих постачальником до виконання.

Умовами п.2.2. Договору передбачено, що датою та часом поставки вважається дата та час, зазначені у товарно-транспортній накладній та маршрутному листі, підтверджені відповідними відмітками «Покупця» (особи, яка має довіреність «Покупця» на прийом «Продукції»). У разі відсутності таких відміток претензії по часу доставки не приймаються.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу за період з 07.11.2014 по 19.01.2015 товару на загальну суму 70937,94 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період, наявними у матеріалах справи, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору сторони погодили, що Покупець сплачує за поставлену «Постачальником» «Продукцію» за цінами вказаними в накладній. Ціни в накладній вказано з урахуванням ПДВ. Розрахунки за кожну поставлену партію «Продукції» здійснюються у безготівковому або готівковому порядку шляхом оплати

протягом трьох календарних днів у розмірі отриманої продукції

Як вбачається із банківських виписок про рух коштів на поточному рахунку позивача від 29.10.2013 по 19.05.2015, які долучені до матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання за Договором частково, а саме здійснив оплату отриманих товарів на суму 61346,64 грн., у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 9591,30 грн.

Із наданого позивачем до матеріалів справи підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків за жовтень 2014 вбачається, що станом на 31.10.2014 заборгованість відповідача складає 1831,38 грн.

Оскільки, відповідач й надалі не погасив зростаючу перед позивачем заборгованість, останній звернувся із даним позовом до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено судом, 29.10.2013 між сторонами укладено договір поставки № №КХК104/13К, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар за цінами вказаними в накладній.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу за період з 07.11.2014 по 19.01.2015 товару на загальну суму 70937,94 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період.

Проте відповідач у порушення прийнятих за Договором зобов'язань, здійснив оплату отриманих товарів частково, а саме 61346,64 грн., що вбачається із наданих до матеріалів справи банківських виписок про рух коштів на поточному рахунку позивача від 29.10.2013 по 19.05.2015, у зв'язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 9591,30 грн.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення «Кулиничі» до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ" про стягнення заборгованості у розмірі 9 591,30 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ІНТЕРНЕШНЛ" (04212, м.Київ, вул.Тимошенка, буд.9; ідентифікаційний код 24089192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопечення «Кулиничі» (62405, Харківська область, Харківський район, село Кутузівка, вул.Шкільна, буд.6; ідентифікаційний код 35672132) 9591 (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) гривню 30 копійок заборгованості та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02.06.2015 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 08.06.2015 року.

Суддя К.В. Полякова