Рішення

від 05.06.2015 по справі 910/9242/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2015Справа №910/9242/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дилерський центр «Ілліч і Ко» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Престиж ПАК» простягнення 136375 грн. 12 коп. Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Жигалюк Ю.С. - представник за довіреністю б/н від 06.04.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.04.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерський центр «Ілліч і Ко» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж ПАК» про стягнення 119642 грн. 16 коп., з яких 97738 грн. 44 коп. основного боргу, 5854 грн. 53 коп. пені, 313 грн. 30 коп. 3% річних та 15735 грн. 89 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 11-21 від 14.11.2012, не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 97738 грн. 44 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати грошових коштів за поставлений позивачем товар, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5854 грн. 53 коп. пені та 3% річних у розмірі 313 грн. 30 коп. за період з 27.02.2015 по 06.04.2015, а також 15735 грн. 89 коп. інфляційних втрат за лютий-березень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 порушено провадження у справі № 910/9242/15 та розгляд справи призначено на 18.05.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.06.2015.

У судовому засіданні 05.06.2015 представник позивача подав уточнюючу позовну заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 136375 грн. 12 коп., яка складається із 97738 грн. 44 коп. основного боргу, 6970 грн. 04 коп. пені, 7418 грн. 83 коп. 3% річних та 24247 грн. 81 коп. інфляційних втрат.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Розглянувши у судовому засіданні 05.06.2015 подану позивачем уточнюючу позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона є заявою про збільшення позовних вимог, та прийняв її до розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, враховуючи, що позивачем доплачено судовий збір у встановленому законодавством розмірі та надані докази надсилання відповідачу заяви про збільшення позовних вимог, суд приймає заяву про збільшення позовних вимог як збільшення позовних вимог в частині пені, 3% річних та інфляційних втрат і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором купівлі-продажу № 11-21 від 14.11.2012 у загальному розмірі 136375 грн. 12 коп., з яких 97738 грн. 44 коп. основного боргу, 6970 грн. 04 коп. пені, 7418 грн. 83 коп. 3% річних та 24247 грн. 81 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 05.06.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги в редакції заяви про збільшення позовних вимог підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.06.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20429580 від 15.04.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Крім того, суд зазначає, що ухвала про порушення провадження у справі була направлена відповідачу за адресою, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та повернута з довідкою відділення поштового зв'язку у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 05.06.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дилерський центр «Ілліч і Ко» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Престиж ПАК» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 11-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця оболонки, білки та інгредієнти для харчової промисловості (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та здійснити оплату за нього в строки і порядку, передбаченими цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, продавець продає товар у кількості та асортименті, які передбачені у заявках покупця, які узгоджуються письмово або усно.

Згідно з п. 1.3 Договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до п. 1.4 Договору, сума всіх накладних складає загальну суму Договору.

Найменування та кількість товару зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору, товар повинен бути переданий покупцю протягом трьох днів, починаючи з наступного дня після того, як продавець підтвердив заявку, або за домовленістю сторін.

Згідно з п. 6.1 Договору, ціна на товар є договірною та вказується в накладних.

Відповідно до п. 6.2 Договору, покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі на умовах оплати протягом 14 календарних днів.

Згідно з п. 9.1 Договору, даний Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2013.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № 11-21 від 14.11.2012 позивач поставив відповідачу узгоджений товар на загальну суму 98334 грн. 12 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № РН-0000162 від 15.11.2012 на суму 53538 грн. 18 коп., № РН-0000168 від 28.11.2012 на суму 1665 грн. 41 коп., № РН-0000175 від 03.12.2012 на суму 40542 грн. 29 коп., № РН-0000185 від 12.12.2012 на суму 1012 грн. 32 коп., № РН-0000048 від 25.02.2013 на суму 541 грн. 46 коп., № РН-0000042 від 22.02.2013 на суму 1034 грн. 46 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на те, що пунктом 6.2 Договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі на умовах оплати протягом 14 календарних днів, сторони не досягли згоди, від якої саме події (дата підписання накладної, дата узгодження заявки на товар, тощо) починає відраховуватись вказаний 14 денний строк, суд дійшов висновку, що сторони не встановили іншого строку для оплати відповідачем товару, аніж той, який визначений ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Таким чином, свій обов'язок з оплати товару відповідач повинен був здійснити 15.11.2012 за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-0000162 від 15.11.2012 на суму 53538 грн. 18 коп., 28.11.2012 - за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-0000168 від 28.11.2012 на суму 1665 грн. 41 коп., 03.12.2012 - за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-0000175 від 03.12.2012 на суму 40542 грн. 29 коп., 12.12.2012 - за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-0000185 від 12.12.2012 на суму 1012 грн. 32 коп., 25.02.2013 - за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-0000048 від 25.02.2013 на суму 541 грн. 46 коп. та 22.02.2013 - за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-0000042 від 22.02.2013 на суму 1034 грн. 46 коп.

Однак, відповідач свій обов'язок з оплати товару виконав частково, сплативши 07.04.2014 грошові кошти у розмірі 595 грн. 68 коп. за видатковою накладною № РН-0000162 від 15.11.2012, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки (призначення платежу - оплата за добавки, отримані за видатковою накладною № РН-0000162 від 15.11.2012).

Таким чином, заборгованість відповідача за вказаною видатковою накладною зменшилась до 52942 грн. 50 коп., інші вказані спірні видаткові накладні залишились відповідачем неоплаченими, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 97738 грн. 44 коп., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами та підтверджується складеним уповноваженими представниками сторін актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 по 30.06.2014, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж ПАК» у розмірі 97738 грн. 44 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 97738 грн. 44 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерський центр «Ілліч і Ко» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж ПАК» суми основного боргу у розмірі 97738 грн. 44 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з оплати за поставлений позивачем товар, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6970 грн. 04 коп. пені (в редакції заяви про збільшення позовних вимог) за загальний період нарахування з 16.11.2012 по 16.05.2013.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.2 Договору, у випадку невиконання покупцем зобов'язань, передбачених цим Договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, яка не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач здійснює нарахування пені не щодо кожного простроченого платежу окремо (за кожною видатковою накладною).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені щодо кожного простроченого платежу окремо за кожною видатковою накладною в межах періоду, заявленого позивачем.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 53538,18 грн. (видаткова накладна № РН-0000162 від 15.11.2012) 16.11.2012 - 16.05.2013 188 7,5% 4136,37 грн. 1665,41 грн. (№ РН-0000168 від 28.11.2012) 29.11.2012 - 16.05.2013 169 7,5% 115,67 грн. 40542,29 грн. (№ РН-0000175 від 03.12.2012) 04.12.2012 - 16.05.2013 164 7,5% 2732,44 грн. 1012,32 грн. (№ РН-0000185 від 12.12.2012) 13.12.2012 - 16.05.2013 155 7,5% 64,48 грн. 541,46 грн. (№ РН-0000048 від 25.02.2013) 26.02.2013 - 16.05.2013 80 7,5% 17,80 грн. 1034,46 грн. (№ РН-0000042 від 22.02.2013) 23.02.2013 - 16.05.2013 83 7,5% 35,29 грн. Всього: 7102,05 грн. Таким чином, обґрунтованим розміром пені є 7102 грн. 05 коп. Однак, з огляду на те, що суд не може вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог за відсутності відповідного клопотання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерський центр «Ілліч і Ко» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж ПАК» пені у розмірі 6970 грн. 04 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7418 грн. 83 коп. за період з 16.11.2012 по 03.06.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано при здійсненні розрахунку, що кількість днів у 2012 році становила 366.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних в межах зявленого позивачем періоду нарахування (53538,18 грн. * 3% / 366 днів * 13 днів (з 16.11.2012 по 28.11.2012) = 57,05 грн.; 55203,59 грн. * 3% / 366 днів * 5 днів (з 29.11.2012 по 03.12.2012) = 22,62 грн.; 95745,88 грн. * 3% / 366 днів * 9 днів (з 04.12.2012 по 12.12.2012) = 70,63 грн.; 96758,20 грн. * 3% / 366 днів * 19 днів (з 13.12.2012 по 31.12.2012) = 150,69 грн.; 96758,20 грн. * 3% / 365 днів * 53 дні (з 01.01.2013 по 22.02.2013) = 421,49 грн.; 97792,66 грн. * 3% / 365 днів * 3 дні (з 23.02.2013 по 25.02.2013) = 24,11 грн.; 98334,12 грн. * 3% / 365 днів * 405 днів (з 26.02.2013 по 06.04.2014) = 3273,31 грн.; 97738,44 грн. * 3% / 365 днів * 423 дні (з 07.04.2014 по 03.06.2015) = 3398,08 грн.).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерський центр «Ілліч і Ко» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж ПАК» 3% річних у розмірі 7418 грн. 83 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 7417 грн. 98 коп.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 24247 грн. 81 коп. інфляційних втрат за період з 16.11.2012 по 03.06.2015.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерський центр «Ілліч і Ко» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж ПАК» інфляційних втрат у розмірі 24247 грн. 81 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж ПАК» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11, літ. А; ідентифікаційний код: 35315393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дилерський центр «Ілліч і Ко» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 11-А, офіс 601; ідентифікаційний код: 37219623) суму основного боргу у розмірі 97738 (дев'яносто сім тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 44 коп., пеню у розмірі 6970 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 7417 (сім тисяч чотириста сімнадцять) грн. 98 коп., інфляційні втрати у розмірі 24247 (двадцять чотири тисячі двісті сорок см) грн. 81 коп. та судовий збір у розмірі 2727 (дві тисячі сімсот двадцять сім) грн. 49 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.06.2015

Суддя І.М. Отрош