Рішення

від 02.06.2015 по справі 910/11094/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015Справа № 910/11094/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом обласного комунального підприємства «МИКАЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО»

до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою

відповідальністю «ФАЛБІ»

про стягнення 20162,16 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Кричевський О.О. (довіреність від 26.02.2015 № 1158/юр);

від відповідача: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємства «МИКАЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 20162,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем спожито теплову енергію, але її вартість на користь позивача не оплачено, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 20162,16 грн. Враховуючи наведене, позивач із посиланням на положення ст. 1213 ЦК України просить суд задовольнити його вимоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2015 прийнято позов ОКП «МИКАЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/11094/15.

Сторони повідомлені судом про дату, час і місце розгляду даної справи належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив. Відповідач обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника в судове засідання 02 червня 2015 року до суду не подав.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду відзив, яким позов відхилив повністю, з урахуванням такого. Відповідач стверджує, що позивач безпідставно посилається на договір № 5122.20, оскільки такий правочин сторонами спору не вчинявся. Також відповідач стверджує, що приміщення (квартира) на протязі тривалого часу перебуває в аварійному стані, а тому відповідач не мав потреби у теплопостачанні і не укладав із позивачем відповідний договір.

Позивач заперечив проти доводів, викладених у відзиві, з тих підстав, що окреме відключення приміщення відповідача неможлива.

У судовому засіданні 02 червня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши представника позивача, судом встановлено таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підприємству з іноземною інвестицією у формі ТОВ «ФАЛБІ» належить на праві власності нерухоме майно - квартира загальною площею 86,6 кв. м, яка знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вулиця Бутоми, будинок № 2/А, квартира 1/А (далі - приміщення).

Приміщення перебувало в тимчасовому користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ-МИКОЛАЇВ» (далі - орендар) на підставі договору від 02.02.2012 б/н, укладеного між вказаним орендарем і відповідачем.

Також встановлено, що ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО», як виконавцем, здійснювалося теплопостачання до приміщення, орендованого ТОВ «ФАЛБІ-МИКОЛАЇВ», на підставі договору від 01.08.2012 № 5122.10 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

У подальшому, відповідно до акту від 04.01.2014 орендар повернув відповідачеві приміщення та у зв'язку із чим, звернувся 30 січня 2014 року до позивача із листом (вхідний № 294), яким просив розірвати договір від 01.08.2012 № 5122.10.

Відповідач звернувся з листом-заявою від 11.06.2014 № 314/1 до позивача, яким просив останнього укласти договір на опалення приміщення.

Позивач своїм листом від 18.09.2014 № 6641/25 направив відповідачеві два примірники договору № 5122.20 на купівлю-продаж теплової енергії діючого з 23.06.2014. Вказаний лист отримано відповідачем 01 жовтня 2014 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Однак, як вбачається з матеріалів справи і листа позивача від 17.11.2014 № 7923/25, відповідач підписаний примірник договору № 5122.20 не повернув.

Також, листом від 17.11.2014 № 7923/25 відповідач повідомлявся про наявність у нього перед позивачем заборгованості в розмірі 4010,73 грн, яка виникла внаслідок споживання теплової енергії. Вказаний лист відповідач отримав 25 листопада 2014 року, про свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Так, як вбачається з акту, складеного інспектором позивача, в приміщенні відповідача єдина система опалення із житловим будинком в цілому (а.с. 24).

Судом встановлено, що позивачем здійснювалося підключення опалення в будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, з жовтня 2013 року по березень 2014 року та з жовтня 2014 року по березень 2015 року. Наведені фактичні обставини підтверджуються нарядами від 30.09.2013 № 6323, від 24.03.2014 № 10014, від 15.10.2014 № 2291 (а.с. 25-27), а також звітами по котельнях (а.с. 28-36).

Судом встановлено, що позивачем надсилалися відповідачеві рахунки-фактури на оплату поставленої теплової енергії на загальну суму 21144,68 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями реєстрів.

Спір між сторонами судового процесу виник, як вказує позивач, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем отриманої ним теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем оплачено теплову енергію частково в сумі 493,78 грн на підставі виставленого позивачем рахунку-фактури від 31.10.2014 № 5122.20, що підтверджується випискою з поточного рахунку позивача, засвідчена копія якого наявна у справі (а.с. 55).

Враховуючи наведене, позивач, керуючись положеннями ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, звернувся з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з підприємства з іноземною інвестицією у формі ТОВ «ФАЛБІ» вартості безпідставно набутої за період з січня 2014 по березень 2015 року теплової енергії в сумі 20162,16 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Як встановлено судом вище, система опалення приміщення, що належить відповідачеві на праві власності, є єдиною із системою опалення житлового будинку № 2/А по вул. Бутоми в м. Миколаєві. При цьому, жодних належних та допустимих доказів відключення приміщень відповідача від системи опалення вказаного житлового будинку, як і відключення від системи взагалі, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії, у тому числі.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, (далі за текстом - Правила) користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Щодо доводів, наведених у відзиві, суд зазначає, що як встановлено вище, відповідач є власником приміщення в будинку № 2/А по вул. Бутоми в м. Миколаєві, а тому, в силу ст. 322 ЦК України, зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Отже, в розумінні вищенаведених норм чинного законодавства відповідач є споживачем теплової енергії.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У свою чергу відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Аналогічна правова позиція з викладена в постанові Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30.10.2013).

Крім того, згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача у даному випадку вартості спожитої ним енергії на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що факт постачання позивачем теплової енергії до належного відповідачеві на праві власності приміщення в житловому будинку № 2/А по вул. Бутоми в м. Миколаєві та факту її споживання відповідачем за відсутності укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії є доведеним наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами. Водночас суд бере до уваги вище встановлений факт часткової оплати відповідачем теплової енергії.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України має відшкодувати позивачеві вартість безпідставно набутої за рахунок позивача теплової енергії з огляду на неможливість повернення спожитої теплової енергії в натурі, а тому позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 20162,16 грн є правомірним та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛБІ» (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б; ідентифікаційний код 21568905, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь обласного комунального підприємства «МИКАЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А; ідентифікаційний код 31319242, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) заборгованість в сумі 20162,16 (двадцять тисяч сто шістдесят дві) грн 16 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09 червня 2015 року.

Суддя Я.А. Карабань