Рішення

від 08.06.2015 по справі 917/722/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2015 р. Справа №917/722/15

за позовом Комунального підприємства "Артемівський ринок", вул. Привокзальна 2, смт. Артемівка, Чутівського району, Полтавської області

до Фізичної особи-підприємця Гур'єва Сергія Івановича, вул. Гоголя 18, смт. Артемівка, Чутівський район, Полтавська область,38813

про стягнення грошових коштів в сумі 15 966,56 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ярошенко С.М. ордер №049905 від 21.04.2015 року

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 08.06.2015 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 15966,56 грн. заборгованості за договором № 46 від 01.11.2013 року, в т.ч. 4083,52 грн. - сума основного боргу, 510,44 грн. штрафу, 11372,60 грн. пені.

28.04.2015 року від позивача до суду надійшло клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача 2800 грн. - сума витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи), вимог ухвал суду від 06.04.2015 року та від 26.05.2015 року не виконав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, жодних клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Зі зробленого судом Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.06.2015р. по відповідачу вбачається, що відповідач 29.04.2015 року припинив свою діяльність за власним рішенням (арк. с. 49-50).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 4.7. Постанови №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, резолютивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених частинами другою - сьомою статті 84 ГПК, повинна містити дані, визначені в пункті 2 частини другої статті 54 цього Кодексу для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Крім того, в пункті 14. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз'яснено, що оскільки у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", спори за участю такої фізичної особи-підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин, оскільки за загальним правилом громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном і після припинення своєї підприємницької діяльності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

01.11.2013 року між приватним підприємцем Гур'євим Сергієм Івановичем (відповідач, наймач) та Комунальним підприємством "Артемівський ринок" (позивач, наймодавець) було укладено договір про надання послуг згідно розпорядження №404 від 04.09.2012 року №46 (далі - договір ) (арк. с.19-20), згідно умов якого наймодавець зобов'язався надати послуги за утримання торгового місця площею 1м2 у КП "Артемівський ринок", а наймач прийняв у строкове платне володіння і користування торгове місце №51 площею 12,27 кв.м., розташоване у торговому ряду №4 на території КП "Артемівський ринок" за адресою вул. Привокзальна -2, смт. Артемівка, Чутівського району, Полтавської області (п.1.1. договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- за користування торговим місцем наймач сплачує наймодавцю 0,80 грн. за добу, 255,22 грн. за місяць (п.1.3. договору);

- вартість комплексних послуг сплачується наймачем торгового місця, виходячи із розрахунку 0,80 копійок за 1 м2 торгового місця за добу, згідно калькуляції вартості послуг КП "Артемівський ринок" (п. 1.3.1. договору);

- періодичність внесення плати за найм - до 10 числа поточного місяця (п.1.3.3. договору);

- договір укладено на строк з 1 листопада 2013 року по 31 грудня 2014 року (п. 2.1. договору);

- наймач зобов'язався за кожен день затримки сплати за ринкові послуги та використану електроенергію, що обумовлено цим договором сплачувати пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення (п.3.1.3. договору);

- після закінчення терміну дії цього договору наймач повинен в 3-денний термін здійснити повний розрахунок із наймодавцем і в цей же термін звільнити трогове місце, передавши його наймодавцю за актом приймання-передачі. При невиконанні цих умов наймач сплачує на користь наймодавця штраф у розмірі подвійної місячної суми виплат за користування торговим місцем (вартість ринкових послуг 2). За кожний наступний місяць після припинення дії договору і невиконанні наймачем свого обов'язку по звільненню торгового місця останній сплачує наймодавцю пеню в розмірі подвійної вартості ринкових послуг (п. 4.5. договору).

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині оплати за найм не виконав, у зв'язку з чим за ним станом на 26.03.2015 року утворилася заборгованість в сумі 4083,52 грн. (розрахунок доданий до позовної заяви).

Також позивачем на підставі п.3.1.3. договору нарахувано відповідачу до стягнення 9 841,28 грн. пені за період з 10.12.2013 року по 23.03.2015 року.

Крім того, позивач у позові вказує на те, що термін дії договору закінчився 31.12.2014 року, проте відповідач в порушення вимог п. 4.5. договору не звільнив торгове місце.

В зв'язку з чим позивачем на підставі п. 4.5. договору нараховано відповідачу до стягнення штраф в сумі 510,44 грн. та пеню станом на 01.04.2015 року в сумі 1531,32 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Згідно наявних у справі доказів станом на момент розгляду справи в суді борг відповідачем не сплачений тому вимоги позивача про стягнення 4083,52 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1.3. договору наймач зобов'язався за кожен день затримки сплати за ринкові послуги та використану електроенергію, що обумовлено цим договором сплачувати пеню у розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

На підставі вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 9841,28 грн. за період з 10.12.2013 року по 23.03.2015 року.

Перевіряючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені, судом враховане наступне.

При нарахуванні пені позивачем за деякими періодами невірно визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач не врахував вказані приписи законодавства, тому, враховуючи, що останній день строку для оплати в деяких періодах припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також при нарахуванні пені позивачем не враховано, що згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведений вище Закон поширюється на правовідносини, учасниками яких є юридичні особи та фізичні особи підприємці, оскільки згідно з преамбулою Закону, предметом його дії є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, оскільки суб'єктами правовідносин, що регулюються зазначеним Законом є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, яким би способом не визначався розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний, оскільки Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню за прострочення платежу, а саме - не більше подвійної облікової ставки НБУ. яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу).

За вказаних підстав, в разі, коли розмір пені, встановлений сторонами, перевищує подвійну облікову ставку НБУ, то слід застосовувати пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ.

З урахуванням викладеного, судом було здійснено перерахунок пені, яка підлягає стягненню з відповідача, з використанням калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3". За результатами перерахунку, стягненню підлягає 764,15 грн. пені.

Відповідно до ч.1 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В пункті 4.5. договору сторони визначили, що після закінчення терміну дії цього договору наймач повинен в 3-денний термін здійснити повний розрахунок із наймодавцем і в цей же термін звільнити трогове місце, передавши його наймодавцю за актом приймання-передачі. При невиконанні цих умов наймач сплачує на користь наймодавця штраф у розмірі подвійної місячної суми виплат за користування торговим місцем (вартість ринкових послуг 2). За кожний наступний місяць після припинення дії договору і невиконанні наймачем свого обов'язку по звільненню торгового місця останній сплачує наймодавцю пеню в розмірі подвійної вартості ринкових послуг.

Оскільки відповідач не звільнив торгове місце позивачем на підставі вище викладеного нараховано відповідачу до стягнення штраф в сумі 510,44 грн. та пеню станом на 01.04.2015 року в сумі 1531,32 грн.

Вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 4083,52 грн. основного боргу, 2295,47 грн. пені, 510,44 грн. штрафу обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи) і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при пред'явленні даного позову судові витрати з оплати судового збору та з оплати послуг адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні розміру витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" (в редакції, чинній на час винесення рішення) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2015 р. між позивачем та адвокатом Ярошенко С.М. було укладено договір № 3 про надання правової допомоги, в матеріалах справи наявний ордер серії ПТ № 049905, квитанції №25 від 27.03.15 року, №8 від 16.02.15 року, №34 від 21.04.15 року на загальну суму 2800,00 грн. з підставою платежу договір № 3 від16.02.2015 року. Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом відповідачу у зв'язку зі спором, який виник з позивачем.

На підставі аналізу обсягу необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, якість підготовки позовних матеріалів, ціну позову, тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню останньому за рахунок позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог за загальним правилом.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Гур'єва Сергія Івановича (вул. Гоголя 18, смт. Артемівка, Чутівський район, Полтавська область,38813, ідентифікаційний номер 2943524396) на користь Комунального підприємства Комунального підприємства "Артемівський ринок" (вул. Привокзальна 2, смт. Артемівка, Чутівського району, Полтавської області, ідентифікаційний код 37410928, р/р 26001561045 в ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489) 4083,52 грн. основного боргу, 2295,47 грн. пені, 510,44 грн. штрафу, 788,34 грн. судового збору, 1208,18 грн. витрат на адвокатські послуги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 10.06.2015 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією