Постанова

від 02.06.2015 по справі 907/100/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 907/100/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т.Б.

судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Рябокляч Д.П.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Кондратенко М.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття", м. Ужгород, вих. № 29 від 06.05.2015 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 21.04.2015 року (суддя Пригара Л.І.)

у справі № 907/100/15

за первісним позовом: Спільного українсько-бельгійсько-німецького підприємства "Мрія Даві Дан", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття", м. Ужгород

про: стягнення 40 000,00 грн. заборгованості за Договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 07-02/14 від 07.02.2014 року

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття", м. Ужгород

до відповідача: Спільного українсько-бельгійсько-німецького підприємства "Мрія Даві Дан", м. Київ,

про: визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 07-02/14 від 07.02.2014 року

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.04.2015 року у справі за № №907/100/15 первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс „Закарпаття" на користь Спільного українсько - бельгійсько - німецького підприємства „Мрія Даві Дан" суму 40 000, 0 (сорок тисяч грн.) заборгованості за Договором № 07-02/14 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 07.02.2014 року, а також суму 1 827,0 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду про задоволення первісного позову мотивоване тим, що відповідачем у встановленому порядку після отримання вимоги позивача не було повернуто суми безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, отриманої на підставі договору.

Рішення суду про відмову в задоволенні зустрічного позову мотивоване тим, що в матеріалах справи наявні докази наступного схвалення правочину, а саме отримання і неповернення суми безвідсоткової поворотної фінансової допомоги за договором.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати з тих мотивів, що господарський суд першої інстанції не навів жодних мотивів, які б свідчили про наступне схвалення договору, крім того, судом першої інстанції не було досліджено та оглянуто оригіналу договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.

У поданому відзиві позивач просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з тих підстав, що позивачем надано нотаріально посвідчено копію договору, яка не може бути виготовлена нотаріусом без оригіналу договору, а крім того, вважає, що дії відповідача свідчили про схвалення правочину, вчиненого його представником.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 7 лютого 2014 року між Спільним українсько - бельгійсько - німецьким підприємством „Мрія Даві Дан", м.Київ (позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комплекс „Закарпаття", м. Ужгород (позичальником) укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 07-02/14 (надалі - договір), за умовами якого позикодавець (позивач) взяв на себе зобов'язання надати позичальнику (відповідачу) безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позичальник (відповідач) зобов'язався повернути безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в строки та на умовах, визначених договором (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2. договору сторонами встановлено, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога не передбачає нарахування процентів або інших видів компенсацій у вигляді плати за користування наданими позикодавцем грошовими коштами. Сума безвідсоткової поворотної фінансової допомоги становить 40 000,0 грн. (п. 2.1. договору).

Розділом 3 договору сторони передбачили, що безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається позичальникові (відповідачу за первісним позовом) терміном до 26.02.2014 року.

Безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається шляхом переказу грошових коштів з розрахункового рахунку позичкодавця (позивача за первісним позовом) на розрахунковий рахунок позичальника (відповідача за первісним позовом). Повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги здійснюється шляхом зарахування належної суми на розрахунковий рахунок позичкодавця (позивача за первісним позовом). Позичальник (відповідач за первісним позовом) зобов'язаний повернути позикодавцю (позивачу за первісним позовом) отриману за договором суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги протягом трьох днів від дня пред'явлення позикодавцем (позивачем за первісним позовом) вимоги про це, але не раніше закінчення строку дії договору. Позичальник має право повернути суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги достроково. Позичальник (відповідач за первісним позовом) має право на дострокове погашення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги частковими платежами (Розділ 4 договору).

Апеляційним судом в судовому засіданні було оглянуто поданий позивачем оригінал договору № 07-02/14 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 07.02.2014 року., нотаріально засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.61).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем за первісним позовом взяті на себе зобов'язання згідно вищевказаного договору було виконано в повному обсязі, зокрема, було перераховано відповідачу за первісним позовом - Товариству з обмеженою відповідальністю „Комплекс „Закарпаття" суму 40 000,0 грн. в надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, що належним чином підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою з особового рахунку позивача від 07.02.2014 року, платіжним дорученням № 497 від 07.02.2014 року та підписаним обома сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 року - 15.09.2014 року.

Апеляційний суд бере до уваги, що акт звірки заборгованості є фіксуючим документом, не є первинним документом і не доводить факту господарських операцій, є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств та носить інформаційний характер.

Проте в даному випадку такий акт складений до вересня 2014 року і він не містить заперечень сторін щодо факту здійснення самої господарської операції надання фінансової допомоги за договором та підтверджує отримання відповідачем вказаних коштів за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано відповідачу письмову вимогу від 16 січня 2015 року про повернення грошової суми за договором № 07-02/14 від 07.02.2014 року, яку було отримано відповідачем 22.01.2015 року (а.с.23).

У свою чергу, відповідач за первісним позовом взяті на себе договірні зобов'язання не виконав у встановленому договором порядку, надані кошти безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у передбачений в договорі строк не повернув, оскільки докази належного виконання договірного зобов'язання відповідачем відсутні у матеріалах справи.

Відповідачем за первісним позовом було подано у даній справі зустрічний позов про визнання недійсним договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 07-02/14 від 07.02.2014 року.

Обґрунтовуючи підстави зустрічного позову, позивач (за зустрічним позовом) посилається на те, що спірний договір з боку позивача був підписаний особою - генеральним директором ТОВ „Комплекс „Закарпаття" - Цимбрило Т.Б., без достатньої у нього дієздатності для укладення оспорюваного договору, оскільки відсутнє рішення ревізійної комісії ТОВ „Комплекс „Закарпаття" на уповноваження директора на вчинення таких дій.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Пунктом 8.1 Статуту передбачено, що одноособовим виконавчим органом Товариства, є Генеральний директор, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. З генеральним директором укладається контракт, який від імені товариства підписується головою Ревізійної комісії та в якому зазначається, зокрема, повноваження генерального директора.

Згідно розділу 9 Статуту контроль за фінансово - господарською діяльністю виконавчого органу товариства здійснюється ревізійною комісією. Ревізійна комісія створюється і діє згідно з положеннями Статуту. До виключної компетенції ревізійної комісії товариства належить, зокрема, затвердження граничної суми договорів (угод, контрактів), які уповноважений укладати генеральний директор.

Крім того, відповідно до пункту 9.4. Статуту надання повноважень генеральному директору товариства на надання або отримання позики на будь яку суму та строк, належить до виключної компетенції ревізійної комісії Товариства.

Отже, отримання товариством позики на будь яку суму повинно бути дозволене ревізійною комісією.

Як вбачається із матеріалів справи, договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 07-02/14 від 07.02.2014 року з боку позивача за зустрічним позовом був підписаний генеральним директором Товариства Цимбрило Т.Б.

Так, в матеріалах справи відсутні докази надання повноважень генеральному директору товариства (відповідача) на отримання позики за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 07-02/14 від 07.02.2014 року.

Водночас, за приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій та не унеможливлює вчинення таких дій після подання позову про визнання правочину недійсним. Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання.

Схвалення правочину можливе у різних формах, зокрема, шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину. Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 10.04.2012 року у справі № 2/261, настання наслідків укладання угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень закон ставить у залежність від того, чи було схвалено у подальшому угоду особою, від імені якої її укладено.

Відповідно до пункту 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, Спільне українсько - бельгійське - німецьке підприємство „Мрія Даві Дан" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекс „Закарпаття", укладаючи договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 07-02/14 від 07.02.2014 року, погодили всі передбачені для даного виду договору істотні умови, вказаний договір був підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що виконуючи умови оспорюваного договору відповідач за зустрічним позовом надав позивачу за зустрічним позовом - ТОВ „Комплекс „Закарпаття" грошові кошти в розмірі 40 000,0 грн. з призначенням платежу „надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору № 07-02/14 від 07.02.2014 року", що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача за зустрічним позовом від 07.02.2014 року та платіжним дорученням № 497 від 07.02.2014 року. Позивачем за зустрічним позовом зазначені кошти були отримані, що ним і не заперечується.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У такому разі, якщо особа, що отримала грошові кошти, вважала, що їх отримала безпідставно, то вона повинна була повернути отримані кошти, що кореспондується з приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такі кошти як безпідставно отримані, позивач за зустрічним позовом відповідачу не повертав, докази такого факту в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи той факт, що отримані грошові кошти не були повернуті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач за зустрічним позовом погодився на отримання коштів за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 07-02/14 від 07.02.2014 року.

Разом з тим, жодних документальних доказів того, що у зв'язку з перевищенням наявних у генерального директора ТОВ „Комплекс „Закарпаття" повноважень при підписанні спірного договору, вказану посадову особу було притягнуто до майнової або дисциплінарної відповідальності іншими органами управління Товариством, матеріали справи не містять.

Так, положеннями Статуту ТОВ „Комплекс „Закарпаття" до органів управління Товариства віднесено ревізійну комісію, яка здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу Товариства.

Згідно з пунктами 9.6., 9.9., 9.10. та 9.11. Статуту ревізійна комісія доповідає про результати проведеною нею перевірок загальним зборам учасників Товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати скликання позачергових загальних зборів у разі виникнення загрози інтересам Товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами Товариства.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку є підстави вважати спірний договір таким, що створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту його укладення, тобто дійсним, враховуючи, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наступне схвалення такого договору, наявність яких відповідно до частини 2 статті 241 Цивільного кодексу України виключає можливість визнання вказаного договору недійсним.

Апеляційний господарський суд, враховуючи вищенаведене, погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного договору № 07-02/14 від 07.02.2014 недійсним, а відтак, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову про визнання договору недійсним.

Відтак, також, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність вимог первісного позову про стягнення з відповідача коштів в розмірі 40 000,0 грн. та погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову про стягнення 40 000,0 грн. заборгованості, що доведено доданими до матеріалів справи документальними доказами і відповідачем належним чином не спростовано.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.04.2015 року у справі за № 907/100/15 - залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс "Закарпаття", м.Ужгород, вих. № 29 від 06.05.2015 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 08.06.2015 р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

Якімець Г.Г.