Постанова

від 03.06.2015 по справі 922/1069/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 922/1069/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників:

позивача - Євков О.М.

відповідача - Давидюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2638 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.15 у справі № 922/1069/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Еладаполіграф", м.Харків

до Приватного підприємства "Ностро", м.Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Еладаполіграф" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Ностро" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №28/09-11/2 від 28.09.2011 року на суму 42608,64 грн. та судові витрати, з посиланням на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №28/09-11/2 від 28.09.2011 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2015 по справі №922/1069/15 (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з Приватного підприємства «Ностро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еладаполіграф» 42608,64 грн. заборгованості та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору, з посиланням на невиконання відповідачем ждоговору в частині оплати товару.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції грубо порушив вимоги ст.83 ГПК України, в частині виходу за межі позовних вимог позивача, а саме: позовні вимоги ґрунтувались виключно на положеннях договору поставки 28/09-11/2 від 28.09.2011р., при цьому в ході дослідження фактичних обставин справи в суді першої інстанції встановлено, що договору немає, що зафіксовано в рішенні суду.

Відповідач вказує на те, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем, з посиланням на розписку від 28.11.2014 року, яка на думку відповідача підтверджує передачу коштів відповідачем представнику позивача, а саме Корсуну Д.Ж.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що в порушення умов договору поставки №28/09-11/2 укладеного 28.09.2011 між позивачем та відповідачем відповідач не виконав свої обов'язки, а саме не сплатив позивачу за поставлений товар на суму 42.608,64 грн.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 28.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еладаполіграф» (позивач) та Приватним підприємством «Ностро» (відповідач) укладено договір поставки № 28/09-11/2, у відповідності до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію «товар», в кількості, ціні, строкам згідно умовам договору та додатку до нього.(п.1.1)

Пунктом 6.1 договору зазначено, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року.

30.12.2011 року додатковою угодою № 1 року сторони домовились продовжити строк дії договору №28/09-11/2 від 28.09.2011р. до 31.12.2012 року, а 29.12.2012 року додатковою угодою № 2 від 29.12.2012 року сторони домовились продовжити строк дії договору №28/09-11/2 від 28.09.2011р. до 31.12.2013 року.

Як стверджує позивач, згідно умов договору на склад відповідача відвантажено товар на суму 42608,64 грн., згідно видаткової накладної № 261 від 28.11.2014 року, а відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив оплати товару в строки, передбачені договором.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 28.11.2014 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 42608,64 грн. грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною № 261 від 28.11.2014 року (а.с.12).

09.02.2015 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в сумі 42608,64 грн, відповіді на яку не надійшло.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що договір на який посилається позивач припинив свою дію 31.12.2013 року, про що свідчить додаткова угода № 2 від 29.12.2012 року, яка підписана обома сторонами та скріплена печатками (а.с. 10), в той час, як поставка товару на суму 42608,64 грн. відбувалась позивачем 28.11.2014 року, про що свідчить видаткова накладна № 261 від 28.11.2014 року, підписана обома сторонами та скріплена печатками (а.с. 12).

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що договір поставки № 28/09/2 від 28.09.2011 р. є таким, що припинив свою дію 31.12.2013 року, отже поставка товару позивачем відповідачу, за яку позивач просив стягнути з відповідача заборгованість відбувалась на бездоговірній основі.

Відповідно до положеннь ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем (чи уповноваженими ним особами) є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки купівлі - продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Відповідно до ч. 3 статті 83 ГПК України, визначено що суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Колегією суддів встановлено, що позовні вимоги позивача ґрунтувались виключно на положеннях договору поставки 28/09-11/2 від 28.09.2011 р., при цьому, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача вийшов за межі позовних вимог позивача, застосовуючи правила поставки товарів за договором складених у спрощеній письмовій формі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку. Необхідність виходу за межі позовних вимог суд першої інстанції в рішенні не роз'яснює, клопотання про застосування права суду вийти за межі позовних вимог в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки 28/09-11/2 від 28.09.2011 на суму 42608,64 грн. та задовольняючи позов вийшов за межі позовних вимог.

Судом першої інстанції порушено вимоги статті 83 ГПК України, оскільки не дотримано спеціальної процедури застосування права суду на вихід за межі позовних вимог, тому рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, не відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 83, 101-105 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.15 у справі №922/1069/15 скасувати та прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еладаполіграф» (61172, м.Харків, вул. Роганська, 157, р/р 26001500066369 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, код ЄДРПОУ 37131806) на користь Приватного підприємства «Ностро» (61085, м.Харків, вул. Астрономічна, 35, корпус В, кв. 16, код ЄДРПОУ 33120429) 913,50 грн. витрат зі сплати судового збору по апеляційній скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.06.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Потапенко В.І.