Постанова

від 09.06.2015 по справі 804/19992/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2015 рокусправа № 804/19992/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Щербака А.А.

суддів: Малиш Н.І. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Капітал» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Сінтез Капітал» звернулось з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015р. позов задоволено.

Суд постановив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 26.11.2014 року № 0006622204 за платежем Податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) на загальну суму 362 880, 00 грн., з яких 290 304,00 грн., сума грошового зобов'язання за основним платежем, а 72 576, 00 грн., - сума грошового забов'язання за основним платежем, а 72 576,00 грн., - сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано відсутність доказів реальності здійснення господарської операції між підприємством-позивачем та ТОВ «Крузо».

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі акту перевірки №4060/22-04/38695608 від 04.11.2014, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 № 0006622204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 290304грн. основного платежу та за штрафними (фінансовими) санкціями 72576грн.

В висновках акту перевірки зазначено, що встановлено нереальність здійснення господарських відносин, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Сінтез Капітал» операцій по ланцюгу з ТОВ «Крузо» за липень 2014р. на суму ПДВ 290304грн.

Порушення п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в липні 2014 на суму 209304грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що до перевірки ТОВ «Сінтез Капітал» було надано всі первинні документи, що підтверджують відповідну господарську операцію (договір, специфікація, податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи), а висновки податкового органу ґрунтуються не на співставлення даних бухгалтерського обліку та співставленні документів двох контрагентів, а обґрунтовуються лише на листі ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.09.2014 року №4742/7/26-57- 22-01-20, згідно якого встановлено, що підприємство - контрагент має стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також зазначено, що на момент вчинення спірних правочинів, як позивач так і його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку, їх свідоцтва про реєстрацію як платника податку не скасовані, інформації про наявність судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувальних вироків і в акті перевірки який заперечується не міститься.

Наявність видаткових накладних, податкових накладних по своїй суті є здійсненням господарської діяльності, а припущення та здогадки контролюючого органу не підтверджені документально.

Колегія суддів висновками суду першої інстанції про доведеність реального вчинення господарської операції між позивачем та ТОВ «Крузо», за якою позивачем було сформовано податковий кредит, не погоджується з наступних підстав.

Матеріали справи дійсно містять договір поставки феросплавів №250714 від 25.07.2014 між ТОВ «Сінтез капітал» та ТОВ «Крузо», специфікацію, податкові накладні на суму ПДВ 290304грн., видаткові накладні та платіжне доручення про сплату 156764,16грн.

Позивачем також було надано договір оренди нежитлових приміщень від 21.11.2013 та договір №1 суборенди нежилого приміщення від 26.05.2014 з актами приймання нежитлових приміщень.

У відповідності до п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що надані позивачем первинні документи не відображають реальності здійснення господарської операцій з ТОВ «Крузо».

Договором поставки від 25.07.2014 №250714 передбачено в п. 5.2, що оплата здійснюється протягом 30 банківських днів з дати відвантаження товару, проте матеріалами справи не підтверджено розрахунків за поставлений товар.

Наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення не може бути доказом перерахування коштів за поставку, оскільки вона не містить печатки банку та не підтверджена випискою банку про рух коштів.

Крім того, надане платіжне доручення лише на суму 130636,80грн. ПДВ - 26127,36грн.

Матеріали справи не містять доказів транспортування придбаного товару.

Як вбачається з наявної специфікації №1 від 25.07.2014 умови поставки DDP -склад покупця (Інкотермс 2010), що свідчить про обов'язок продавця надати покупцю товарно-транспортну накладу при прийманні товару.

Позивачем не було надано доказів можливості зберігання поставлених феросплавів.

Наявні договори оренди та суборенди нежитлових приміщень підтверджують наявність лише кімнати 12 кв. м. та 10 кв. м., які не пристосовані для зберігання великої кількості феросплавів, яких згідно специфікації було поставлено 4,8 тон.

З огляду на наведене, матеріали справи не містять доказів підтвердження оплати за поставку, транспортування спірного товару, зберігання такого товару у відповідній кількості, подальшого використання такого товару у власній господарській діяльності.

Зазначеним спростовуються висновки суду першої інстанції про наявність всіх необхідних доказів на підтвердження реального здійснення господарської операції за договором поставки від 25.07.2014 №250714 між ТОВ «Сінтез Капітал» та ТОВ «Крузо».

Таким чином, позивачем не було доведено правомірності формування податкового кредиту по вказаним взаємовідносинам, а оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято правомірно.

Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Капітал» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник