Ухвала

від 08.06.2015 по справі 825/1298/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1298/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Губської Л.В,

Суддів : Оксененка О.М.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Агаркові Б.М.

за участю: представника позивача Карети О.О.(довіреність від

09.04.2015р.),

представника відповідача Бесикало Т.А.(довіреність від

24.12.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Компанія «Термолекс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Компанія «Термолекс» звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12.11.2014 № 0004282200. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 2015 року позов задоволено. Відповідач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають суттєве значення, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що ПП «Компанія Термолекс» (ЄДРПОУ 35606557) зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 25.12.2007, є платником податку на додану вартість з 29.01.2008, перебуває на податковом обліку у ДПІ у м. Чернігові. Відповідно до довідки АА № 680702 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ПП «Компанія «Термолекс» є ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення, будівництво житлових і нежитлових будівель, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. На підставі Наказу №2960 від 15.10.2014 ДПІ у м. Чернігові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Компанія «Термолекс» щодо декларування у податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту операцій за липень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Маджеро Інвест Сервіс», ТОВ «Буделітгруп», за результатом якої складено акт від 28.10.2014 № 2479/22/35606557, яким встановлено порушення: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при цьому, висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що укладені позивачем у перевіряємому періоді договори з ТОВ «Маджеро Інвест Сервіс» і ТОВ «Буделітгруп» не носять реального характеру, оскільки не підтверджені первинними документами, тобто, є фіктивними. На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0004282200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 6271,00 грн, в т.ч. за основним платежем у сумі 5017,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафам) - 1254,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки позивач вважає його протиправним. Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного. Так, між ПП «Компанія «Термолекс» та ТОВ «Маджеро Інвест Сервіс» було укладено договір поставки від 15.07.2014 № 111, відповідно до умов якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з додатком № 1, до цього договору, поставка товару здійснюється, засобами та за рахунок постачальника. Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи: податкова накладна № 22 від 21.07.2014, квитанція № 1, витяг з єдиного державного реєстру податкових накладних № 12, запит № 12, рахунок-фактури № 15-07/01 від 15.07.2014, видаткова накладна від 21.07.2014 № РН-0000022, специфікація № 1 до договору № 111 від 15.07.2014, банківська виписка від 19.08.2014, «Движения документа Прих. накл. РН-0000022», картка рахунку:631, податкова декларація з податку на додану вартість, реєстри виданих та отриманих податкових накладних. На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності суду надано: рахунок-фактура № СФ-0000063 від 22.07.2014, видаткова накладна № 07/07 від 22.07.2014, довіреність № 099 від 22.07.2014, квитанція № 2. Також, між ПП «Компанія «Термолекс» та ТОВ «Буделітгруп» було укладено договір субпідряду № 77 від 01.07.2014, відповідно до умов якого субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами виконати та здати Генпідряднику роботи по демонтажу, монтажу, технічному та сервісному обслуговуванню кондиціонерного обладнання на підприємствах ТОВ «Компанія Спорттехніка», ПАТ «СК ПЗУ Україна», ТОВ «Содексо», ТОВ «Компанія Фрея», Філія Чернігівське обласне Управління ПАТ «Державний Ощадний Банк України», ТОВ ВКФ «ВВ», відповідно до проектно-кошторисної документації та в обумовлений договором строк, а генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу. Реальність виконання вказаного договору підтверджують первинні документи, а саме: податкова накладна № 79 від 31.07.2014, рахунок-фактура № 01-07/01 від 01.07.2014, акт приймання виконаних будівельних робіт № 04-0731/33, довідка про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за липень 2014 рок, договірна ціна на роботи по демонтажу, монтажу, технічному та сервісному обслуговуванню кондиціонерного обладнання, що здійснюється у 2014 році, локальний кошторис № 2-1-1, банківські виписки від 03.09.2014, від 26.11.2014, картка рахунку:631, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000082, № ОУ-0000089, № ОУ-0000087, № ОУ-0000088, № ОУ-0000080, № ОУ-0000077, № ОУ-0000069, акти прийому-здачі виконаних робіт від 09.07.2014. Крім того, на підтвердження відомостей про державну реєстрацію та види діяльності ТОВ «Буделітгруп» та ТОВ «Маджеро Інвест Сервіс» суду надано: копію відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія ліцензії серії АЕ № 290611, копію доповнень до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витяг 1426554601360 з реєстру платників податку на додану вартість. На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин із зазначеними контрагентами, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські договори, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з ТОВ «Маджеро Інвест Сервіс» і ТОВ «Буделітгруп» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Компанія «Термолекс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 10 червня 2015 року.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: О.М.Оксененко

І.В.Федотов

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.